Стали відомі деталі аргументації АП ВАКС у рішенні про заставу 229 млн для Андрія Коболєва, ДОКУМЕНТ

Як відомо, 1 березня 2023 року Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розглянувши апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді ВАКС від 23.01.2023 р. у кримінальному провадженні № 42018000000001782 відносно колишнього голови правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва вирішила застосувати до нього запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 229,248 млн грн.

А також покласти на підозрюваного Андрія Коболєва обов’язки прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора у цьому провадженні, слідчого судді та суду; не відлучатися з м. Києва без дозволу; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України, у тому числі паспорт громадянина України тощо.

Дане рішення викликало певний резонанс.

6 березня АП ВАКС опублікувало у відкритому доступі дану ухвалу (справа №991/431/23)

Отже, 26 січня 2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора на ухвалу слідчого судді ВАКС від 23.01.2023 р. про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання детектива про застосування до Коболєва А. В. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 136 247 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 365 686 948 грн.

Позиція прокурорів САП

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою клопотання детектива задовольнити у повному обсязі.

Стверджує, що наданими до клопотання доказами, які безпідставно не були враховані слідчим суддею, підтверджено ймовірну причетність Коболєва А.В. до вчинення декількох послідовних та взаємопов’язаних дій, завершальною з яких є видання наказу № 169-Кі від 29.05.2018 р. «Про преміювання працівників Компанії у травні 2018 року», внаслідок чого йому особисто нараховано та виплачено премію в розмірі 260 989 430 грн., що суперечить постанові КМУ № 859, якою встановлені обмеження щодо розміру премій керівникам підприємств, заснованих на державній власності, в тому числі членам правління.

Наголошує, що питання преміювання за екстраординарні досягнення, всупереч вимогам Статуту та Положення про правління, Коболєв А.В. не виносив на попередній розгляд правління.

Крім того, розмір премії був запропонований саме Коболєвим А.В., який не діяв при цьому добросовісно та не повідомив членів Комітету з призначень та винагород та Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» про наявність нормативно визначених обмежень розміру премій керівникам підприємств, заснованих на державній власності.

Так, досудове розслідування у даному провадженні триває з 24.07.2018 року, про що Коболєву А.В. достовірно відомо від початку, оскільки до НАК «Нафтогаз України» неодноразово направлялись запити про надання інформації та документів, у яких зазначалось, за яким фактом здійснюється слідство.

Коболєв А.В. виїхав з України 12.02.2022 року та повернувся лише 12.01.2023 року, тоді як повідомлення про підозру складено у день його вручення – 19.01.2023 року.

Відтак, відсутні підстави стверджувати, що його повернення в Україну пов’язане з отриманням відомостей про здійснення щодо нього досудового розслідування.

Зазначене спростовує хибний висновок слідчого судді про намір підозрюваного сприяти слідству, а не ухилятись від нього.

Крім того, прокурор Клименко О. В. (керівник САП – прим. ред.) стверджує, що після постановлення оскаржуваної ухвали стороною обвинувачення встановлено ще один ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджання досудовому розслідуванню іншим чином.

Зокрема, органу досудового розслідування стало відомо, що у минулому підозрюваний фінансував політичну силу «Демократична сокира», називаючи це інвестицією в своє особисте майбутнє.

Крім того, з’ясувалося, що представники від «Демократичної сокири» є членами Ради громадського контролю при НАБУ.

При цьому, 20.01.2023 року, на наступний день після повідомлення Коболєву А.В. про підозру, на сайті політичної партії «Демократична сокира» розміщено статтю голови РГК НАБУ Савчука М.С. в якості експерта ДемСокири з питань антикорупції, під назвою «Марк Савчук: про Нафтогаз, підозру і премії. Виникає низка питань», в якій останній ставить під сумнів важливість розслідування щодо премії Коболєва А.В. та задає питання на кшталт «Чи правильно розуміє пріоритети керівництво НАБУ?», тощо.

Після чого, 31.01.2023 року в соціальній мережі «Facebook» Савчук М.С. розмістив публікацію, присвячену кримінальному провадженню стосовно Коболєва А.В., у якій наголошує, що РГК НАБУ уважно стежитиме за цим розслідуванням. За твердженням керівника САП, підозрюваний за допомогою представників політичної партії, яку раніше фінансував, та пов’язаних з ним ГО може не лише перешкоджати кримінальному провадженню, а по суті вже чинить тиск, вимагаючи через голову РГК НАБУ пояснень від детективів та прокурорів щодо зібраних у даному провадженні доказів.

Окремо наголосив, що члени РГК НАБУ Прудковський В.В. (ГО «Антикорупційна сокира») та Шуба А.В. (ГО «Сорорітас») входять до складу Дисциплінарної комісії НАБУ, при цьому, голова РГК НАБУ, радник політичної партії «Демократична сокира» з питань антикорупції та керівник ГО «Антикорупційна сокира» Савчук М.С. входить до складу конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття вакантних посад у НАБУ.

Таким чином, Коболєв А.В. через вищевказаних осіб має реальну можливість здійснювати тиск на детективів у цьому кримінальному провадженні шляхом притягнення чи загрози притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, обмеження в просуванні по службі шляхом створення перешкод для успішного проходження конкурсу на зайняття вакантних адміністративних посад тощо.

В судовому засіданні прокурор Дроботова Є.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з наведених у скарзі підстав. Додатково зазначила, що під час судового розгляду підозрюваний та сторона захисту намагалися змістити акценти з предмету розгляду на особистий внесок підозрюваного у діяльність НАК «Нафтогаз України» та успішний результат вирішення спору з ПАТ «Газпром» в Стокгольмському арбітражі. Проте, незважаючи на заслуги і персоналії, предметом розслідування та завданням сторони обвинувачення є необхідність встановити, чи були дотримані норми законодавства під час визначення Коболєву А.В. розміру премії у 2018 році за перемогу НАК «Нафтогаз України» в Стокгольмському арбітражі, та яка його роль у визначенні собі особисто премії в розмірі 10 млн доларів США.

На думку сторони обвинувачення, повідомлення про підозру є обґрунтованим, тобто на даному етапі досудового розслідування здатним переконати стороннього спостерігача, що підозрюваний може бути причетним до інкримінованого йому злочину. Зокрема, саме підозрюваний ініціював розгляд Наглядовою радою НАК «Нафтогаз» питання щодо погодження виплати премії за досягнення вагомих цілей, а в подальшому, без попереднього розгляду правлінням, підготував зміни та доповнення до подання щодо виплати премії за екстраординарні досягнення, визначивши собі премію у розмірі 10 млн. доларів США.

При цьому, він свідомо приховав від членів Комітету з призначень та винагород і Наглядової ради відомості про те, що для керівників підприємств, заснованих на державній власності, встановлено граничні розміри преміювання за підсумками роботи, а саме не більше 36 посадових окладів на рік. У результаті Наглядова рада НАК «Нафтогаз України» погодила зміни, що забезпечило виплату Коболєву А.В. як голові правління премії у розмірі, що на 229 250 410 грн. перевищує нормативно визначені обмеження.

Вважає, що у клопотанні про застосування запобіжного заходу містяться обґрунтовані доводи щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Прокурор Синюк А.В. (заступник керівника САП – прим. ред.) підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що слідчим суддею залишено поза увагою ту обставину, що за змістом повідомленої Коболєву А.В. підозри інкриміноване йому діяння складається з декількох послідовних та взаємообумовлених дій, завершальною з яких є видання ним 29.05.2018 року наказу про преміювання працівників Компанії, на підставі якого йому особисто нараховано та виплачено премію у розмірі понад 260 млн. грн.

Наголосив, що саме Коболєв А.В. ініціював розгляд цього питання Наглядовою радою, вніс подання про виплату премії та зміни до нього, брав участь у розгляді цього питання, тощо. При цьому, навіть отримавши від Наглядової ради можливість виплатити собі премію в межах закону, не зробив цього, оскільки не перерозподілив її частину на інших працівників, залишивши собі та підписавши наказ про виплату у повному обсязі.

Саме цей наказ став підставою для нарахування та виплати відповідних грошових коштів. При цьому, Коболєв А.В. не повідомив членам Наглядової ради про те, що на 2018 рік в НАК «Нафтогаз України» не був затверджений фінансовий план, без якого виплата премії є прямим порушенням Положення про преміювання та Колективного договору. Слідчий суддя безпідставно відхилив докази обвинувачення, які здобуті у відповідності до вимог КПК України, та одночасно взяв до уваги доказ захисту – відкрите звернення членів Наглядової ради, оприлюднене в соціальній мережі. Вважає, що матеріали провадження свідчать про те, що повідомлення про підозру є обґрунтованим, відтак, слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання.

Позиція Коболєва

Підозрюваний Коболєв А.В. підтримав позицію своїх захисників. Додатково зазначив, що твердження прокурора про те, що начебто він намагається зміщувати акценти, є кардинальним не усвідомленням ситуації, яка відбувалась в НАК «Нафтогаз України».

Вважає, що премія – це мотивація на досягнення результату без корупційних ризиків. Оскільки НАК «Нафтогаз України» виграла справу проти ПАТ «Газпром» у трибуналі при Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольма, він та інші працівники чесно та прозоро отримали свої премії, а тому жодного злочину вчинено не було. Крім того, встановлення розміру винагороди та затвердження умов контрактів, які укладаються з членами правління, є виключними повноваженнями Наглядової ради. Зазначив, що ним було подано лише таблицю з прізвищами членів правління, навпроти яких стояли прочерки, а розмір їх преміювання визначила Наглядова рада.

Враховуючи, що рішення Наглядової ради є обов’язковими для правління, він як голова правління не мав права не підписувати наказ про преміювання. Окремо підкреслив, що ідея реформи корпоративного управління полягає в тому, щоб держава не впливала на наглядові ради, оскільки вони повинні бути незалежними від Уряду.

Натомість, зазначеним кримінальним провадженням вся суть цієї реформи ставиться під сумнів. Вважає, що оскаржувана ухвала є законною, оскільки повідомлена йому підозра є очевидно необґрунтованою, тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Позиція АП ВАКС

З оскаржуваної ухвали вбачається, що на підставі наданих стороною обвинувачення доказів слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх доказів, які б переконливо свідчили про ймовірність вчинення Коболєвим А.В. злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за обставин, викладених у клопотанні, а тому повідомлена підозра визнана необґрунтованою, що унеможливлює застосування до нього будь-якого запобіжного заходу.

З таким висновком колегія суддів АП ВАКС категорично не погоджується та зазначає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, про що прямо зазначає ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред’явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов’язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред’являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Також слід враховувати, що повідомлення про підозру – це суб’єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, надавати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, крім випадку їх очевидної недопустимості. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Натомість, як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дійшов висновку, що Коболєв А.В. не є суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в його діях відсутня обов’язкова ознака об’єктивної сторони складу інкримінованого злочину, а саме - зловживання службовим становищем, а також відсутній прямий причинно - наслідковий зв’язок між діями підозрюваного та наслідками у вигляді вибуття з власності НАК «Нафтогаз України» грошових коштів в особливо великому розмірі.

Тим самим, фактично, слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу розглянув кримінальне провадження по суті, вдався до оцінки належності, достатності та допустимості доказів та встановив відсутність в діях підозрюваного складу злочину, детально аналізуючи відсутність окремих його елементів та причинно-наслідкового зв’язку. При цьому, слідчий суддя явно вийшов не лише за межі предмету розгляду клопотання, але й порушив такі загальні засади кримінального провадження, як змагальність і диспозитивність, оскільки сторона захисту на ряд обставин, встановлених слідчим суддею, під час судового розгляду не посилалась.

Спростовуючи висновки оскаржуваної ухвали в цій частині, колегія суддів АП ВАКС виходить з наступного.

Слідчим суддею не надано оцінки жодному з досліджених ним доказів сторони обвинувачення ані окремо, ані у їх сукупності, та не спростовано доводи прокурора щодо підтвердження цими доказами конкретних обставин провадження відповідно до повідомлення про підозру. Більше того, незважаючи на відсутність аналізу наданих прокурором доказів та хоча б мінімального дослідження фактичних обставин провадження, не розкриваючи змісту цих доказів і навіть не наводячи їх переліку, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали клопотання не лише не пов’язують Коболєва А.В. із інкримінованим йому злочином, але й не переконують у тому, що такий злочин взагалі мав місце за викладених у клопотанні обставин.

Хоча,  у  листопаді  2022  року,  розглядаючи  у  межах  цього ж провадження клопотання детектива НАБУ про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні НАК «Нафтогаз України», слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Федоров О.В. (яким постановлено і оскаржувану ухвалу) зазначив, що за змістом загальних та спеціальних норм тимчасовий доступ до речей і документів може бути застосований, якщо, серед іншого, існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування тимчасового доступу до речей і документів. Враховуючи, що на даному етапі досудового розслідування не вирішується питання про наявність всіх елементів складу злочину, винуватість або невинуватість конкретних осіб у його вчиненні, за результатом розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що досліджені матеріали формують у нього внутрішнє переконання про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, відомості про які внесені до ЄРДР, зокрема щодо можливих зловживань посадових осіб НАК «Нафтогаз України» при здійсненні виплати премії працівникам компанії як винагороди за досягнення позитивних рішень у спорі з ПАТ «Газпром» в Арбітражному інституті Торгової палати в м. Стокгольм.

Проте, вже через два місяці ним зроблено прямо протилежні висновки не лише про необґрунтованість підозри, але й про недостатність наведених прокурором фактів для того, щоб виправдати подальше розслідування за такою підозрою.

Колегія суддів зауважує, що, виходячи із загальновідомого та усталеного підходу ЄСПЛ, а також сталої практики безпосередньо Вищого антикорупційного суду, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином та на даній стадії розслідування не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Визнавши підозру необґрунтованою, слідчий суддя зазначив, що матеріали клопотання не є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування за такою підозрою або висунення звинувачення, а також зробив висновок про те, що підозрюваний не може бути одноособовим виконавцем інкримінованого злочину, натомість прокурор не вказує на потенційну співучасть у злочині інших суб’єктів, уповноважених на прийняття рішення про преміювання голови правління.

На переконання колегії суддів АП ВАКС, такі висновки оскаржуваної ухвали виходять як за межі повноважень слідчого судді, так і за межі розгляду клопотання сторони обвинувачення.

Наприкінці травня 2018 року Коболєв А.В. видав  наказ, на підставі якого працівникам НАК «Нафтогаз України» виплачені премії у загальному розмірі 537 661 866 грн., з яких 260 989 430 грн. виплачено йому особисто. Отже, саме цей наказ став остаточною юридичною підставою для виплати премії. При цьому, можливістю перерозподілити свою частку премії на інших працівників та тим самим дотриматись вимог Постанови № 859 Коболєв А.В. не скористався, залишивши всю премію  собі.

Станом на час виплати премії, НАК «Нафтогаз України» не отримала відшкодування від ПАТ «Газпром» за рішенням Стокгольмського арбітражу.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з тим, що обставини нарахування та виплати голові правління НАК «Нафтогаз України» Коболєву А.В. у 2018 році премій у розмірі, що на 229 250 409,69 грн. перевищує максимальний розмір річного преміювання, визначений Постановою № 859 для керівників державних підприємств, заснованих на державній власності, потребує подальшого розслідування, а висновки слідчого судді про те, що з матеріалів клопотання неможливо встановити, що розмір преміювання в 10 млн. доларів США визначено особисто Коболєвим А.В., не відповідають фактичним обставинам провадження.

Колегія суддів АП ВАКС враховує, що з тексту остаточного рішення трибуналу при Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольм від 28.02.2018 р. вбачається, що представництво інтересів НАК «Нафтогаз України» в цьому суді здійснювали не працівники юридичного департаменту Компанії, а норвезька адвокатська компанія «Вікборг Рейн», швецька адвокатська фірма «Гернанд Даніелсон» та двоє українських адвокатів від ТОВ «Екво» – Денис Лисенко та Павло Бєлоусов.

При цьому, згідно договорів про закупівлю послуг у 2014-2018 р.р., лише адвокатська компанія «Вікборг Рейн» за надання юридичних послуг в Стокгольмському арбітражному суді по справі з ПАТ «Газпром» отримала від НАК «Нафтогаз України» кошти у розмірі 35 млн. євро.

Щодо вартості юридичних послуг інших представників, оплачених за рахунок коштів НАК «Нафтогаз України», відомості в матеріалах справи на даний час відсутні.

В судовому засіданні підозрюваний Коболєв А.В. підтвердив, що НАК «Нафтогаз України» дійсно отримувала кваліфіковану допомогу міжнародних юристів та оплачувала їх юридичні послуги, втім наголосив, що всі рішення по справі з ПАТ «Газпром» приймались особисто ним та вся відповідальність за хід справи була покладена на нього, відтак заперечив щодо неоднозначності своєї ролі у цій справі, що впливало б на розмір виплаченої йому премії.

Отже, під час подальшого досудового розслідування зазначені обставини підлягають встановленню.

Щодо висновків оскаржуваної ухвали стосовно сутності системи корпоративного управління в акціонерних товариствах.

У Розділі 3.2 мотивувальної частини оскаржуваної ухвали слідчий суддя зазначив, що враховуючи суспільний резонанс, викликаний фактом виплати менеджеру національної компанії премії у такому значному розмірі, вважає за необхідне відзначити, що з огляду на сутність запровадженої в Україні системи корпоративного управління та ролі у ній Наглядової ради, саме її члени оцінюють ефективність діяльності менеджменту Компанії з точки зору забезпечення найкращих інтересів акціонерів (у даному випадку держави), виходячи з чого визначають розмір преміювання, який відповідав би досягнутим цілям, внутрішній політиці Компанії та світовим стандартам належного корпоративного управління.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що дане кримінальне провадження дійсно набуло резонансу, за яким губиться його юридичний зміст.

З 2017 року НАК «Нафтогаз України» почало впроваджувати систему «грейдів» – рівня оплати в залежності від впливу посади на результати компанії, «внутрішньої та зовнішньої справедливості» – відповідність винагороди ринковим заробітним платам та рівність оплат посад із відносно однаковим

впливом на результат в середині групи.

У 2017 році офісом фінансового та економічного аналізу Верховної Ради проведено дослідження рівня заробітної плати в органах державної влади та державних підприємствах в Україні та інших європейських країнах, з якого вбачається, що у європейських енергетичних компаніях, в яких держава має частку власності, заробітна плата керівників перевищує середню заробітну плату по країні максимум у 26 разів.

Так, керівник британської компанії Ofgem отримував 26,6 тис. євро на місяць (у 13 разів більше за середню заробітну плату по країні), керівник Engie (Франція) – 19,6 тис. євро (у 9 разів більше), керівник Gaz-system (Польща)– 17,2 тис. євро (у 23 рази), керівник Lietuvos Energijos Gamyba (Литва) – 16,4 тис. євро (у 26 разів більше). При цьому, керівник НАК «Нафтогаз України» був одним з найбільш високооплачуваних керівників енергетичних компаній Європи та отримував середню місячну зарплату у еквіваленті 31,5 тис. євро, що у 136 разів більше за середню заробітну плату по країні.

Тобто, в країнах Європи керівники європейських газових компаній в середньому отримували заробітну плату в 21,4 рази більше, ніж середня заробітна плата в їх країні, тоді як в Україні керівник НАК «Нафтогаз України» отримував заробітну плату в 126 разів вище, ніж середня по країні.

Те ж стосується і виплат премій топ-менеджменту цих компаній. З відкритих джерел вбачається, що у європейських енергетичних компаніях з державною часткою премії їх топ- менеджерів не перевищують 100% від заробітної плати.

До прикладу, PGNiG S.A., яка є найбільшою польською державною компанією, що працює на енергетичних ринках Польщі, а також в Лівії, Пакистані, Чехії, Данії, Німеччині, Литві та Україні. Преміювання в ній, як і належить, залежить від фінансових результатів, але ніколи не більше 100% зарплати менеджерів. У 2019 році президент правління компанії пан Возняк отримав 2,1 млн. злотих (483 тис. дол), з них 834 тис. злотих (191 тис. дол) – бонус. У 2020 році за майже ідентичної зарплати премія була удвічі меншою. Наступний приклад Норвегія - найбільший експортер нафти в Європі. Гендиректор компанії Equinor, в якій державна частка становить 67%, отримав близько 437 тис. доларів. премії, при зарплаті 956 тис. Крім того, «за значні фінансові успіхи компанії» йому додатково нарахували ще 143 тис. доларів. Президентка італійського державного нафтопромислового об’єднання Eni Люсія Кальвоса у 2021 році отримала 500 тис. євро фіксованої зарплати, а генеральний директор компанії - 1,6 млн. євро зарплати та 4, 2 млн. євро бонусів. І навіть якщо подивитися не на державні, а на найбагатші приватні енергетичні компанії в Європі, то ми побачимо суттєво нижчий рівень заробітків керівників при значно більшому прибутку компаній. Зокрема, одні із найбагатших компаній Shell та British Petroleum преміювали своїх топ-менеджерів наступним чином: у 2021 році гендиректор British Petrolеum Бернард Луні отримав 3,2 млн. євро, а його колега із Shell – 2,5 млн. євро. У гендиректора найбільшої французької приватної енергокомпанії Total Energies в 2021 році була премія у розмірі 1,9 млн. євро, а роком раніше - 714 тис. євро.

Отже, навіть у найбагатших країнах, в яких енергетичні компанії заробляють значні прибутки, премії навіть близько не наближаються до 10 млн. доларів США.

Натомість, згідно умов Контакту та Додаткової угоди до нього, голова правління НАК «Нафтогаз України» Коболєв А.В. щомісячно отримував заробітну плату, виходячи з посадового окладу в розмірі 1 041 000 грн., щомісячну премію на умовах та в розмірі відповідно до колективного договору, а також обов’язкові гарантійні та компенсаційні виплати, встановлені трудовим законодавством України.

Зокрема, у 2018 році ним отримано наступні премії: за внесок у загальні результати роботи у січні – в розмірі 572 550 грн., у лютому – в розмірі 545 285,71 грн., в березні – в розмірі 676 650 грн., у квітні – в розмірі 347 000 грн., в травні – в розмірі 328 736,84 грн., в червні – в розмірі 247 857,14 грн., в липні – в розмірі 728 700 грн., в серпні – в розмірі 757 090,91 грн., у вересні – в розмірі 283 909,09 грн., а також квартальну премію у серпні в розмірі 832 800 грн., та премії за досягнення вагомих цілей у червні – в розмірі 416 400 грн., та у травні – в розмірі 260 989 430 грн., а всього премій на суму 266 726 409,69 грн.

Також, як вбачається з матеріалів провадження, у 2021 році після програної ПАТ «Газпром» апеляції Коболєв А.В. вже після закінчення своєї роботи в НАК «Нафтогаз України» за рахунок механізму банківської гарантії отримав від Компанії ще 338 624 803 грн.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що реформа корпоративного управління, без сумніву, важлива для держави, і успішні менеджери потрібні Україні. Саме тому гідний рівень офіційних заробітних плат топ-менеджменту НАК «Нафтогаз», прописаний у контрактах, у понад сотню разів перевищує середню заробітну плату по країні, а також передбачає стимулюючі виплати у вигляді щомісячних, квартальних премій та премій за екстраординарні досягнення, які обраховуються у шестизначних сумах.

Саме таким високим рівнем офіційної оплати праці та преміювання держава в межах реформи

корпоративного управління спонукала топ-менеджерів національних компаній діяти в інтересах акціонерів (в даному випадку – держави) та мотивувала їх на досягнення найвищих результатів. А тому обмеження в частині розміру преміювання за підсумками роботи за квартал – у розмірі до 3-х місячних посадових окладів керівника підприємства (в даному випадку – 1 041 000 грн. *3), та за підсумками

роботи за рік - у розмірі до 24-х місячних посадових окладів керівника підприємства (1 041 000 грн. * 24), запроваджені для таких посадовців Постановою КМУ № 859, жодним чином не є «замахом на нову модель корпоративного управління», як намагається представити сторона захисту.

Щодо висновків оскаржуваної ухвали про відсутність ризиків.

Як зазначає АП ВАКС, оскільки самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, колегія суддів враховує, що в період з січня 2019 року по січень 2023 року Коболєв А.В. більше 85 разів виїжджав за кордон, зокрема і на тривалий період.

Так, останній раз виїхавши з України 12.02.2022 року, він повернувся на її територію лише 12.01.2023 року. Крім того, з огляду на наявність трьох неповнолітніх дітей, обмеження у перетині державного кордону України у період воєнного стану до підозрюваного не застосовуються. Колегія суддів також враховує, що колишня дружина підозрюваного Коболєва З.Р. та троє їх неповнолітніх дітей (2007, 2009 та 2011 року народження) на територію України з кінця 2019 року не повертались .

Особа, з якою підозрюваний спільно проживає, але не перебуває у шлюбі – Панаіотіді С.М., також постійно проживає за кордоном. За кордоном постійно проживає і мати підозрюваного – Коболєва Н.Г. (США, штат Меріленд, м. Роквіль), на рахунки якої в США ним було переказано отриману від НАК «Нафтогаз України» премію у повному розмірі.

Таким чином, відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв’язків на території України та

наявність у його розпорядженні значних фінансових ресурсів вказує на можливість його тривалого перебування за межами України, навіть в умовах воєнного стану. Відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, підозрюваний може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, зокрема, шляхом залишення території України.

При цьому, висновок слідчого судді про те, що Коболєв А.В. добровільно повернувся до України з-за кордону саме після отримання відомостей про здійснення щодо нього розслідування з метою сприяти слідству, а не ухилятись від нього, не ґрунтується на матеріалах справи та є виключно припущенням, зазначили в колегії АП ВАКС.

Нижче наводимо опубліковану АП ВАКС ухвалу.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.