Просили визнати припиненим договір про спільну діяльність, укладений шляхом створення файлу на хмарі Google і стягнути токени: між судами виникла дискусія щодо юрисдикції

Позивачі звернулися до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання припиненим Договору про спільну діяльність та стягнення з відповідача 970 000 USDT (токенізований долар), що еквівалентно 970 000 доларів США.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що між сторонами 17.06.2019 було укладено Договір у простій формі, у цифровому форматі, шляхом створення єдиного файлу на хмарному сховищі Google. Диск, яким сторони погодили створення, розвиток та підтримку функціонування своїх бізнесів, внесення вкладу тощо.

У листопаді 2021 відповідач, як партнер, вирішив припинити свою участь у Товаристві та вийти з нього. З цією метою відповідач уклав із позивачем договір про передачу всіх належних йому прав інтелектуальної власності на продукти, які були створені в результаті введення спільних бізнесів Товариства.

Позивачі вважають, що оскільки відповідач відмовився від Договору, то в силу п. 4 ч. 1 ст. 1141 Цивільного кодексу України такий договір простого товариства є припиненим з 08.11.2021.

Як зазначають позивачі, в подальшому у період з січня-березня 2022 позивач помилково перерахував відповідачу на його електронний гаманець 970  000,00 USDT (токенізований долар), що еквівалентно 970 000 доларів США, підстави для утримання яких у відповідача відсутні, які мають бути повернуті як безпідставно набуті.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 провадження у справі №910/8378/22 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу, оскільки спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.  

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з суб`єктного складу сторін та характеру спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такі відносини не виникли з корпоративних правовідносин та в ході здійснення господарської діяльності, оскільки відповідну юридичну особу так і не було створено, а на дату перерахування коштів позивачем відповідачу між сторонами не існувало жодних правовідносин, за яким у сторін виникло зобов`язання провести таку оплату. Позовна вимога про визнання Договору припиненим направлена на встановлення факту.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, позивачі звернулися із апеляційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу Господарського суду та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивачі посилаються на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.08.2022 у справі №755/6802/22, яка набрала законної сили, їм було відмовлено у відкритті провадження у справі, з підстав, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 про відкриття провадження у даній справі встановлено, що даний спір підсудний Господарському суду міста Києва.

Скаржники стверджують, що спір виник у процесі реалізації позивачами та відповідачами Договору, метою якого є створення відповідної «компанії», забезпечення обігу акцій, здійснення комерційної діяльності, отримання прибутку,  подальшого розподілу та виплати дивідендів.

Отже, відносини, які існували між сторонами мають господарський/підприємницький характер, що виключає можливість розгляду господарського спору в порядку цивільного судочинства.

При винесенні спірної ухвали судом першої інстанції не виконано завдань підготовчого провадження, порушено принцип правової визначеності та обмежено позивачам у доступі до правосуддя.      

Позиція відповідача

27.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким останній просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі №910/8378/22 без змін, посилаючись на те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки спірний Договір був укладений між сторонами не у статусі суб`єктів господарювання та/або приналежність помилково проведених операцій до господарських.

Позивачами не доведено, що заявлена до стягнення криптовалюта використовувалась у їх господарській діяльності, а заявлена вимога про стягнення спрямована на відновлення порушеного права позивачів як господарюючих суб`єктів.

Наведені обставини свідчать про те, що даний спір не пов`язаний із захистом господарських відносин, а стосується цивільних прав та інтересів позивачів у сфері цивільних договірних та позадоговірних зобов`язань.

Посилання позивачів на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15.08.2022 у справі №755/6802/22, якою було відмовлено у відкритті провадження у справі, з підстав того, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства не заслуговують на увагу, оскільки така ухвала не має преюдиційного значення для господарського суду, позивачі не були позбавлені права оскаржити таку ухвалу в апеляційному порядку, проте вони таким правом не скористались. Крім того, передачі справи з одного суду до іншого не було.      

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2023 р.  по цій справі № 910/8378/22 встановила наступне.

Позивачі звернулися до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом про визнання припиненим Договору та стягнення з відповідача на користь позивачів пропорційно 970 000 USDT, що еквівалентно 970 000 доларів США.

Ухвалою районного суду від 15.08.2022 відмовлено у відкритті провадження, бо дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Позивачі звернулись із вказаним позовом до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 відкрито провадження у справі №910/8378/22.

Втім, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 провадження у справі №910/8378/22 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.  

Як указує Європейський суд з прав людини у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, пункт 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та № 23654/08), у якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38 - 40); рішення від  01 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23,  25, 26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (Mosendz v. Ukraine, заява № 52013/08), у якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122 - 125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (Shestopalova v. Ukraine, заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2020 у справі №804/8836/17 дійшла висновку про те, що непослідовність національного суду створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист.

Отже, постановлення Господарським судом міста Києва ухвали про закриття провадження у справі, обґрунтованої тим, що цей спір не належить розглядати в порядку господарського судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.         

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивачів підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва скасуванню.    

Враховуючи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2022, справа №910/8378/22 підлягає передачі на розгляд суду першої інстанції, вирішила колегія суддів Північного апеляційного господарського суду.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.