Підозрюваний вимагав у ЗМІ та прокуратури спростувати інформацію про його затримання, – Верховний Суд встановив, чи підлягає спростуванню інформація, отримана під час досудового розслідування

Не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні). Крім того, засоби масової інформації та громадськість не позбавлені можливості в обговоренні і висвітлені питань, що мають суспільно важливе значення. З питанням громадського правопорядку суспільство має бути обізнаним та ознайомленим, і таке поширення інформації відповідає практиці застосування Конвенції про захист прав людини і не є порушенням презумпції невинуватості. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 646/2173/21.

Так, 16 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Харківської обласної прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) у справі за позовом чоловіка до Харківської обласної прокуратури, ТОВ «МКТ» (ICTV) про спростування недостовірної інформації.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у мережі Інтернет на вебсайті відповідача у телепрограмі розміщено відеоматеріал, в якому висвітлювались обставини його затримання та обрання районним судом запобіжного заходу. Позивач стверджував, що інформація, поширена у відеоматеріалі прокурором місцевої прокуратури, щодо його затримання є завідомо недостовірною та підлягає спростуванню. Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з огляду на таке.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 29 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій керувались тим, що позивач довів факт поширення відносно нього негативної та недостовірної інформації про вчинення ним злочинів, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і така інформація не є оціночним судженням.

За відсутності вироку суду стосовно позивача поширення відповідачем спірної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача. Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначив таке.

Звертаючись до суду, позивач просив визнати недостовірною інформацію, поширену прокурором місцевої прокуратури у відеоматеріалі в телегпрограмі. Частина висловлювань, які позивач вважав недостовірними, а саме: «Було затримано (позивача) на території іншої області, Сумської, міста Суми» підтверджуються офіційними документами – протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 12 листопада 2020 року, тобто мають фактичне підґрунтя.

Пунктом 1 частини першої статті 208 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, зокрема, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.

Таким чином, у висловлюванні: «…безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов’язаного з крадіжкою з автомобіля…», прокурор пояснив визначену кримінально-процесуальним законом правову підставу затримання особи без ухвали слідчого судді, а не вказував на винуватість позивача у вчиненні того чи іншого злочину.

Верховний Суд зауважив, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні).

Всупереч наведеному суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивач не довів, що оспорювана інформація, поширена прокурором, є повідомленням про перебіг розслідування кримінального провадження, а не про вину позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, й ці обставини підлягають дослідженню у кримінальному провадженні.

Також Верховний Суд врахував, що у відеоматеріалі з оспорюваною інформацією висвітлювалися події, що мають суспільне значення, оскільки вони стосувалися питань громадського правопорядку.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності вироку суду поширення прокурором оспорюваної інформації щодо позивача порушує презумпцію невинуватості, є помилковим, оскільки судами помилково оцінено зміст поширеної прокурором інформації, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та постановлення помилкового рішення.

В контексті вимог до ТОВ «МКТ» (ICTV) Верховний Суд також звернув увагу на те, що засоби масової інформації та громадськість не позбавлені можливості в обговоренні і висвітлені питань, що мають суспільно важливе значення.

Висвітлена у відеоматеріалі інформація містить відомості про події, що мають суспільне значення та викликають суспільний резонанс, оскільки стосуються питань громадського правопорядку. Тому суспільство має бути обізнаним та ознайомленим з такою інформацією, а таке поширення інформації відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Указане не є порушенням презумпції невинуватості (статті 62 Конституції України).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.