Верховний Суд: виконавчий напис нотаріуса можливий лише за наявності безспірної заборгованості
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 643/6077/20 щодо законності виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на підставі кредитного договору, а також вимог позичальника про відшкодування шкоди після реалізації його іпотечної квартири на електронних торгах.
Суд перевірив, чи є підстави для задоволення вимог про визнання незаконними дій банку та нотаріуса, а також про відшкодування шкоди, яку позивач пов’язував із реалізацією іпотечної квартири.
Фабула справи
У 2007 році між позичальником та Укрсоцбанком був укладений кредитний договір на суму 95 тисяч доларів США для придбання квартири. На забезпечення виконання кредитних зобов’язань сторони уклали іпотечний договір, за яким квартира була передана в іпотеку банку.
Умовами кредитного договору передбачалося, що у разі прострочення виконання зобов’язань понад 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник зобов’язаний достроково погасити всю заборгованість разом із процентами та штрафними санкціями. Останній платіж за кредитом був здійснений у серпні 2008 року. Відтак строк виконання основного зобов’язання був змінений на листопад 2008 року.
У жовтні 2017 року банк звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення понад 202 тисяч доларів США заборгованості за кредитним договором. На підставі поданих документів нотаріус вчинив виконавчий напис, після чого було відкрито виконавче провадження. У межах примусового виконання квартира позичальника була реалізована на електронних торгах за 578 888 грн.
Позичальник звернувся до суду, вважаючи виконавчий напис незаконним. Він зазначав, що заборгованість не була безспірною, кредитний договір не був нотаріально посвідченим, строк для звернення за виконавчим написом сплив, а письмової вимоги про погашення заборгованості банк йому не надсилав. Також він просив відшкодувати шкоду в розмірі ринкової вартості квартири, яку оцінював у понад 1,2 млн грн.
Рішення судів
Під час первинного розгляду суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, а апеляційний суд залишив це рішення без змін. Однак Верховний Суд у 2023 році скасував обидва рішення та направив справу на новий розгляд, вказавши, що суди не встановили, чи існувала на момент вчинення виконавчого напису безспірна заборгованість, її фактичний розмір та чи були між сторонами спори щодо боргу.
Під час нового розгляду банк повідомив суд, що письмова вимога про погашення заборгованості позичальнику не надсилалася.
Після нового розгляду Салтівський районний суд м. Харкова (колишній Московський райсуд) з частково задовольнив позов. Суд визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений на підставі кредитного договору, який не посвідчувався нотаріально, у період, коли відповідні положення урядової постанови щодо можливості вчинення таких написів фактично не діяли. Водночас у задоволенні вимог про визнання дій банку та нотаріуса незаконними, а також про відшкодування шкоди було відмовлено.
Харківський апеляційний суд погодився з висновком про неможливість виконання виконавчого напису, однак змінив мотивувальну частину рішення. Суд зазначив, що трирічний строк для звернення із заявою про вчинення виконавчого напису сплив ще у листопаді 2011 року, тоді як напис був вчинений у 2017 році щодо заборгованості, нарахованої у 2014–2017 роках. Це свідчило про відсутність безспірності заборгованості. Водночас апеляційний суд залишив без змін висновки про відмову у відшкодуванні шкоди.
Правові висновки Верховного Суду
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та погодився з висновками судів попередніх інстанцій. Суд наголосив, що під час вирішення спорів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суди повинні перевіряти не лише дотримання нотаріусом формальних процедур, а й встановлювати, чи дійсно на момент вчинення напису існувала безспірна заборгованість, чи відповідав її розмір зазначеному у виконавчому написі та чи були відсутні невирішені спори щодо боргу.
Суд зазначив, що після припинення належного виконання кредитних зобов’язань у 2008 році строк виконання основного зобов’язання був змінений на листопад 2008 року. Саме з цього моменту виникло право кредитора вимагати дострокового погашення всієї заборгованості. Відповідно трирічний строк для звернення за виконавчим написом закінчився у листопаді 2011 року. Тому виконавчий напис, вчинений у 2017 році щодо заборгованості за період 2014–2017 років, не міг вважатися таким, що ґрунтується на безспірній заборгованості.
Щодо вимог про визнання незаконними дій банку та нотаріуса Верховний Суд погодився з висновком попередніх інстанцій, що саме по собі звернення банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису не є протиправною дією та здійснювалося в межах прав і обов’язків, визначених кредитним договором, Законом «Про нотаріат» та Переліком документів, за якими допускається безспірне стягнення заборгованості.
Стосовно вимог про відшкодування шкоди Верховний Суд вказав, що для покладення цивільно-правової відповідальності необхідно встановити наявність шкоди, протиправність поведінки відповідача, причинний зв’язок між такою поведінкою і шкодою, а також вину особи.
Верховний Суд погодився з висновком попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення шкоди. Суд врахував, що предметом виконавчого напису була кредитна заборгованість, а не квартира позивача, останній не оскаржив оцінку майна під час виконавчого провадження, а також не довів наявності всіх елементів цивільно-правової відповідальності, зокрема причинного зв’язку між діями нотаріуса та заявленими збитками.
Суд також звернув увагу, що після визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, правова підстава набуття банком коштів від продажу квартири відпала.
У такій ситуації особа не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України. Саме такий спосіб захисту є належним у відповідних правовідносинах.
У зв’язку з цим належним способом захисту в таких правовідносинах може бути вимога про повернення безпідставно набутих коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.
У підсумку Верховний Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанову Харківського апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
