Верховний Суд визначив правову природу акта перевірки екологічного законодавства як джерела доказової інформації

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Держекоінспекції на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які задовольнили позов товариства про визнання протиправним та скасування припису Держекоінспекції щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суди у цій справі керувалися тим, що пункти 1 та 2 припису не сформульовані чітко, оскільки в них не зазначено, які саме види діяльності та про експлуатацію яких саме об`єктів йде мова, з огляду на те, що частинами другою та третьою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено загалом 36 окремих видів діяльності та об`єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля. При цьому 22 з них належать до першої категорії та 14 – другої категорії видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля.

Крім того, в оскаржуваних судових рішеннях суди вказали, що посилання Держекоінспекції в акті перевірки на висновки попередніх позапланових перевірок є необґрунтованим.

Однак, Верховний Суд не повною мірою погодився із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, частково задовольнив касаційну скаргу Держекоінспекції, скасував оскаржувані судові рішення в частині визнання протиправним та скасування пунктів 1 та 2 припису Держекоінспекції та ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Суд на підставі аналізу положень статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановив, що на підставі акта перевірки, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

З урахуванням наведеного, Суд зазначив, що в правовідносинах, які склалися в цій справі, Держекоінспекція є органом уповноваженим проводити перевірки та вживати заходи реагування, зокрема, шляхом складання припису.

У цій справі суди першої та апеляційної інстанції встановили, що у пунктах 1 та 2 спірного припису відповідач з посиланням на приписи частин четвертої та шостої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зобов`язав позивача не здійснювати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності; не здійснювати провадження господарської діяльності, експлуатацію об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти.

Надаючи правову оцінку правомірності цих пунктів спірного припису, Верховний Суд не погодився із судами першої та апеляційної інстанцій про те, що застосування в акті перевірки висновків попередніх перевірок, проведених цим ж суб’єктом владних повноважень, є недопустимим.

Зі змісту статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Суд встановив, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті перевірки стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Суд також нагадав, що саме акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення (припис) контролюючого органу.

За встановленими у цій справі обставинами, за результатом перевірки відповідач склав акт, в якому, зокрема, зафіксував, що товариство розпочало будівництво нового ставка-накопичувача з насосною станцією в межах технічного переоснащення шламового господарства з переходом на нову технологію «сухого складування фільтр-кеку червоного шламу». Вказаний акт також містив посилання на висновки актів попередніх позапланових перевірок, якими було встановлено факти планування початку будівництва, а також початок будівництва ставка-накопичувача.

На цій підставі Суд дійшов висновку, що наявність у акті перевірки, як у носії доказової інформації, на підставі якого у подальшому був прийнятий оскаржуваний припис, детального опису порушення товариством екологічного законодавства, яке полягає у будівництві нового шламонакопичувача, що відповідно до пункту 11 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» належить до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягає оцінці впливу на довкілля, в повній мірі спростовує твердження судів попередніх інстанцій про те, що Держекоінспекцією не конкретизовано, яку саме протиправну діяльність здійснює позивач.

У цій справі Верховний Суд виклав висновок про те, що акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища – це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про, зокрема, виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Посилання на акти, що винесені за результатами попередніх перевірок, може слугувати доказом встановлення хронології порушень та їх повторюваності. Аналіз цих документів дозволяє визначити момент початку порушень природоохоронного законодавства а також заходи, вжиті суб`єктом, що перевіряється, для їх усунення. Це сприяє формуванню уявлення про динаміку відповідності діяльності суб`єкта природокористування вимогам законодавства та виявленню системності цих порушень у часі.

Постанова Верховного Суду від 23 лютого 2024 року у справі №400/3940/21 (адміністративне провадження № К/990/25162/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.