Лікаря-інтерна мобілізували, хоча він мав право на відстрочку: суд пояснив, чому став на бік ТЦК
Запорізький окружний адміністративний суд розглянув справу № 280/7573/25 за позовом лікаря-інтерна до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та військової частини щодо визнання протиправним і скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації, а також зобов’язання звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини.
Суд досліджував, чи є сам факт навчання в інтернатурі достатньою підставою для визнання незаконним призову під час мобілізації, якщо особа не зверталася до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки та не оформила її у встановленому законодавством порядку.
Суть справи
Позивач зазначав, що проходить інтернатуру за державним замовленням у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті та одночасно проходить практичну частину підготовки на посаді лікаря-інтерна з хірургії у комунальному некомерційному підприємстві «Запорізька обласна клінічна лікарня» у період з 5 серпня 2024 року по 31 липня 2027 року.
За його твердженням, під час проїзду через Тернопіль його було зупинено на блокпості та доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивач стверджував, що надав представникам ТЦК документи, які підтверджували його навчання в інтернатурі та проходження практичної підготовки, однак його направили на військово-лікарську комісію, після чого визнали придатним до військової служби та взяли на військовий облік.
Позивач вказував, що медичний огляд був проведений неналежним чином, а також наголошував, що як особа, зарахована до інтернатури, він належить до категорії громадян, які відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову під час мобілізації. Саме з цих підстав він просив скасувати наказ про його призов та направлення до військової частини, а також зобов’язати військову частину звільнити його з військової служби.
Водночас територіальний центр комплектування та соціальної підтримки заперечував проти позову. Відповідач зазначав, що під час уточнення військово-облікових даних позивача було взято на військовий облік та направлено на проходження військово-лікарської комісії. За результатами медичного огляду його визнали придатним до військової служби.
Також відповідач наголошував, що позивач не звертався із заявою про надання відстрочки від призову та не був заброньований у встановленому законом порядку. У зв’язку з цим було видано наказ про його призов на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини, де його зарахували до списків особового складу.
Суд встановив, що факт проходження позивачем інтернатури та практичної підготовки в закладі охорони здоров’я підтверджується відповідними довідками навчального закладу та лікарні. Разом із тим матеріали справи також підтверджували, що позивача було взято на військовий облік, а наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини.
Позиція суду
Суд зазначив, що стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дійсно передбачає право на відстрочку від призову під час мобілізації для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури.
Разом із тим перевірка підстав для надання відстрочки та її оформлення здійснюються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Для реалізації такого права військовозобов’язаний повинен особисто подати заяву та документи, що підтверджують наявність підстав для відстрочки.
Суд звернув увагу на положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 560 від 16 травня 2024 року, відповідно до якого саме комісія при ТЦК та СП розглядає заяви та документи, оцінює законність підстав для відстрочки та ухвалює рішення про її надання або відмову.
Також суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 520/7954/22, згідно з якою право на відстрочку від призову повинно бути реалізоване військовозобов’язаним шляхом вчинення активних дій та оформлене уповноваженим органом у встановленому порядку. Реалізація такого права можлива лише до моменту набуття особою статусу військовослужбовця.
Висновки суду
Суд установив, що позивач не надав доказів звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки та не підтвердив, що така відстрочка була оформлена у передбаченому законом порядку.
На думку суду, сама наявність права на відстрочку не свідчить автоматично про її реалізацію та не означає, що особа не підлягає призову під час мобілізації.
З огляду на це суд дійшов висновку, що наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов позивача на військову службу під час мобілізації та його направлення до військової частини був виданий правомірно. Так само правомірним суд визнав наказ командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу.
Крім того, суд відхилив доводи позивача щодо нібито незаконного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки такі обставини не були підтверджені належними та допустимими доказами.
За результатами розгляду справи Запорізький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
