Верховний Суд пояснив, як оцінювати опір працівникам поліції, якщо замість складення протоколу вони вдягають кайданки

17:00, 2 червня 2024
Суди попередніх інстанцій визнали чоловіка невинуватим в опорі працівникам поліції, але Верховний Суд зазначив, що слід переглянути цей висновок.
Верховний Суд пояснив, як оцінювати опір працівникам поліції, якщо замість складення протоколу вони вдягають кайданки
Фото ілюстративне
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Під час кваліфікації діяння за ст. 342 КК необхідно встановити, наскільки дії працівників поліції, яким особа чинила опір, були необхідними, законними і пропорційними в ситуації, яка склалася, та як вони могли вплинути на обґрунтованість висновку про наявність (відсутність) складу кримінального правопорушення, передбаченого цією статтею. Про це зазначив Касаційний кримінальний суд у постанові від 24 квітня 2024 року по справі 303/307/21. 

Обставини справи 

Чоловік обвинувачувався у тому, що він активно протидіяв здійсненню двом працівникам поліції своїх службових обов’язків шляхом відштовхування їх від себе, хапанням останніх за формений одяг, руки та інші частини тіла.

Місцевий суд вироком визнав обвинуваченого невинуватими у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 342 КК і виправдав у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Апеляційний суд залишив без змін вирок місцевого суду.

У касаційних скаргах прокурори зазначали, що працівники поліції діяли в межах своїх повноважень із дотриманням законодавства, пред’явили законні вимоги чоловіку і застосували спеціальні засоби щодо нього внаслідок його активних дій (опору). Проте як суд першої, так апеляційної інстанції залишили ці аргументи поза увагою.

Як випливає з рішення місцевого суду, обвинувачений повертався з ресторану. За кермом був його знайомий, з яким вони попередньо домовились, що він його забере, оскільки у той день він вживав алкогольні напої і не мав наміру сідати за кермо. По дорозі вони зрозуміли, що у них пошкоджено колесо, вирішили його підкачати або взагалі замінити на інше. Зателефонували знайомому, який погодився дати їм запасне колесо.

Приїхавши на автозаправну станцію, товариш відразу вийшов і короткою дорогою пішов на техстанцію, яка належить знайомому. Обвинувачений залишився на АЗС. До нього під`їхали працівники поліції, які повідомили про порушення ПДР. Спочатку він не заперечив, дав згоду на складання постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки запідозрив що це могла бути провокація з боку його опонентів (на той час він приймав участь у виборах на посаду голови ОТГ).

Обвинувачений категорично заперечив факт вчинення протиправних дій з його боку. Стверджував, що безперешкодно надав працівникам поліції посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Однак, після того, як працівники поліції повідомили йому про складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу про адміністративні правопорушення, почав сперечатися. Вказуючи, що дії працівників поліції є неправомірними, він направився в туалет, про що їх повідомив. Зробив декілька кроків, і працівники поліції почали хапати його за руки, намагалися затримати. Він спочатку намагався ухилитися. Працівники поліції намагалися завести його руки за спину, при цьому жодних повідомлень з їх боку щодо застосування спецзасобів не було. Такі дії працівників поліції для нього були незрозумілими тому, щоб не впасти за результатами цієї штовханини, він охопив руками спочатку за плечі свідка, потім потерпілу, яка намагалася підсікти його ногу, внаслідок чого вони всі разом впали, при цьому потерпіла впала першою і вдарилася обличчям об бруківку. Через декілька хвилин під`їхали колеги потерпілої та застосували стосовно нього спецзасіб – кайданки.

Заперечуючи свою вину обвинувачений категорично стверджував, що свідомо не наносив потерпілій жодного удару, намагався уникнути неправомірних дій, потерпілу та її колегу схопив за шию, щоб втриматись і не впасти на землю (ці рухи були рефлекторними). Все це відбувалося декілька хвилин.

Потерпіла у судовому засіданні пояснила, що є інспектором УПП в Закарпатській області. Побачивши обвинуваченого на АЗС, вони під`їхали до нього, він вийшов з автомобіля і почав підкачувати колеса, як сказано у поясненнях поліцейської, «з метою уникнення адміністративної відповідальності». Обвинувачений безперешкодно надав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, після чого нею було складено постанову про накладення адміністративного стягнення. У подальшому вони запідозрили що обвинувачений перебуває у стані алкогольного сп`яніння, тому запропонували йому пройти освідчення. Вона за допомогою поліцейського автомобіля перекрила дорогу, після чого обвинувачений вийшов з автомобіля і направився до приміщення автозаправної станції. Вони з колегою наказували йому зупинитися, він не реагував, тому вони вирішили застосувати до нього фізичну силу. Обвинувачений робив різкі рухи, виривав свої руки з їх рук, шарпав за одяг. Прийнявши рішення про його затримання, вони намагалися застосувати стосовно нього спеціальні засоби – кайданки. Обвинувачений всіляко ухилявся не давав можливість завести руки за спину. В процесі такої боротьби, обвинувачений схопив її рукою за шию, і вони разом впали на землю. Вдарившись обличчям об бруківку, вона розбила собі ніс та отримала садни. Після чого, до них підійшли працівники автозаправної станції та під`їхали два екіпажа працівників поліції, яких вони попередньо викликали по рації, та допомогли їм одягнути кайданки на обвинуваченого.

Потерпіла підтвердила, що тілесні ушкодження вона отримала у результаті падіння, категорично ствердила, що не підсікала ногу обвинуваченого, вони разом впали на бруківку після того, як обвинувачений схопив її за шию.

Під час перегляду відеозапису в судовому засіданні суд першої інстанції встановив, що дійсно між обвинуваченим та працівниками поліції виник конфлікт, у ході якого працівники поліції намагалися застосувати стосовно чоловіка фізичну силу, але він ухилявся та не надавав можливість працівникам поліції завести руки за спину.

Також встановлено що в ході даної штовханини потерпіла намагається підсікти ногу обвинуваченого, який схопив за плечі свідка. Внаслідок чого обвинувачений хапає потерпілу за шию і вони разом падають на землю. Першою падає потерпіла, відразу підводиться і намагається завести руки обвинуваченого за спину, щоб одягнути кайданки. Через хвилину на місце події приїхав ще один екіпаж патрульної поліції і вже спільними зусиллями одягнули на обвинуваченого кайданки. Подія відбувалася протягом 4-5 хвилин.

Як вказав суд першої інстанції в своєму рішенні, відповідно до статті 43 Закону «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Судом встановлено що працівники поліції, маючи намір застосувати стосовно обвинуваченого спеціальні засоби (кайданки), у зв`язку з невиконанням ним законної вимоги працівника поліції залишатися на місці події, не попередили його, як це вимагає зазначена вище норма.

Судом встановлено, що до моменту виникнення інциденту обвинувачений надав працівникам поліції безперешкодно посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для складання постанови про накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Таким чином, працівники поліції не позбавлені були можливості скласти стосовно нього протокол про відмову особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, натомість потерпіла та свідок застосували стосовно нього спеціальні засоби, не попередивши обвинуваченого про намір своїх дій.

Крім того, потерпіла та свідок під час допиту в судовому засіданні підтвердили, що обвинувачений свідомо не наносив удари працівникам поліції, його опір полягав виключно в ухилянні, висмикуванні рук та ненаданні можливості працівникам поліції завести руки за спину. Свідок  ствердив, що опір обвинуваченого полягав у тому, що він стискав руки таким чином, що не давав можливості одягнути кайданки. Підтвердили, що тілесні ушкодження потерпілій спричинені внаслідок падіння в момент затримання обвинуваченого. Їх доводи узгоджуються з висновком експерта де зазначено, що тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного росту на тверде покриття при наданні тілу прискорення.

Що вирішив Верховний Суд

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування позиції ККС вказав, що, не погоджуючись з виправдувальним вироком щодо особи, потерпіла поліцейська і сторона обвинувачення подали апеляційні скарги, зокрема, зазначаючи, що вимоги працівників поліції, пред’явлені до обвинуваченого, були законними, адже вони діяли в межах Закону «Про Національну поліцію» і саме незгода з цими вимогами мала наслідком здійснення обвинуваченим опору.

Однак апеляційний суд не дав вичерпних відповідей щодо законності вимог працівників поліції і не здійснив детального аналізу їх дій.

Водночас у разі неналежного виконання працівниками поліції своїх обов’язків, перевищення ними своїх повноважень це може мати наслідком відкриття відповідних кримінальних/дисциплінарних проваджень, а тому під час кваліфікації діяння за ст. 342 КК слід належним чином встановити наскільки дії працівників поліції були необхідними, законними і пропорційними ситуації, яка склалася та як вони могли вплинути на обґрунтованість висновку про наявність (відсутність) складу кримінального правопорушення передбаченого цією статтею.

Проте апеляційний суд, повторно дослідивши відеозаписи, надані стороною обвинувачення, на яких безпосередньо зафіксовані обставини події, фактично не дав їм оцінки і не виклав власних висновків щодо законності дій працівників поліції, а обмежився лише оцінкою висновків суду першої інстанції, яка, на думку сторони обвинувачення, не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Також проігноровані твердження сторони обвинувачення про те, що кайданки до обвинуваченого були застосовані вже після активних дій (опору) на вимогу залишатися на місці вчинення адміністративного правопорушення з метою складення відповідного протоколу.

Між тим закриття справ про адміністративне правопорушення не є беззаперечною підставою для визнання вимог працівників поліції незаконними і ця обставина має бути оцінена у сукупності з іншими об’єктивними даними про подію.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Відповідальності за порушення правил військового обліку не уникнути – ефір на Право ТВ
Telegram канал Sud.ua
Відповідальності за порушення правил військового обліку не уникнути – ефір на Право ТВ
Головне про суд
Сьогодні день народження святкують
  • Віталій Катющенко
    Віталій Катющенко
    суддя Окружного адміністративного суду міста Києва
  • Євген Мацький
    Євген Мацький
    суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду