Обшук службового кабінету не потребує дозволу слідчого судді як для житла – суд
Верховний Суд вказав, що вимога отримати дозвіл на обшук за відсутності добровільної згоди особи стосується лише житла чи іншого володіння особи, що випливає з тлумачення статей 233, 235 КПК. Зазначені норми закону захищають особу від необґрунтованого втручання державних органів у сферу її приватності, на яке особа вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні.
Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець.
Службове приміщення надається для виконання службових обов’язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов’язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане.
У справі суди першої та апеляційної інстанцій визнали особу винуватою за ч. 3 ст. 368 КК України. У касаційній скарзі захисник стверджував, що обшук службового кабінету був проведений незаконно — без ухвали слідчого судді та без згоди володільця приміщення.
Втім, ККС ВС залишив рішення попередніх інстанцій без змін.
Колегія суддів ККС вказала, що апеляційний суд дійшов переконливого висновку, що на службовий кабінет обвинуваченого не поширювалися гарантії від втручання в приватне життя, передбачені Конституцією України та нормами КПК.
За загальним правилом огляд чи обшук житла або іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення такої ухвали увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.
Вимога отримати дозвіл на обшук, за відсутності добровільної згоди особи, стосується лише житла чи іншого володіння особи, що випливає з тлумачення статей 233, 235 КПК. Зазначені норми закону захищають особу від необґрунтованого втручання державних органів у сферу її приватності, на яке особа вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні.
Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець. Службове приміщення надається для виконання службових обов’язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов’язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 2 квітня у справі № 404/2286/21 (провадження № 51-2758км25).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
