«ВККС має поважати людську гідність та виконувати судові рішення, а не робити вигляд, що норми моралі та права на Комісію не розповсюджуються», – суддя Оксана Царевич

Суддя Печерського райсуду міста Києва Оксана Царевич вирішила відреагувати на численні публікації у ЗМІ та соціальних мережах стосовно своєї участі у подіях навколо Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Нагадаємо, що 17-18 березня відбулися допити членів ВККС у межах кримінального провадження за ознаками правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 182 (незаконне збирання, зберігання, використання інформації про особу) та ч. 3 ст. 382 (невиконання судового рішення службовою особою) Кримінального кодексу.

Підставою для проведення слідчих дій стала заява, яку у грудні минулого року Оксана Царевич подала до Державного бюро розслідувань.

Суддя вважає, що іншого варіанту, окрім як звернутися із заявою до ДБР, у неї не було.

Поведінка як Комісії в цілому, яка відмовляється виконувати рішення Верховного Суду на користь Оксани Царевич, так і члена ВККС Олексія Омельяна, який, як вважає суддя, вийшов за межі людської моралі та гідності, не залишили судді іншого варіанту, окрім як звернутися до правоохоронних органів.

Оксана Царевич, суддя Печерського районного суду міста Києва

У 2016 році я проходила процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання суддів. Я пройшла всі визначені нормативно-правовими актами на той момент стадії оцінювання, однак ВККС не встигла прийняти фінальне рішення стосовно мене, оскільки на той момент я знаходилася під кримінальним переслідуванням за ст. 375 (постановлення суддею завідомо неправосудного рішення або вироку) Кримінального кодексу.

У підсумку Комісія оголосила перерву до закінчення кримінального провадження.

Коли нарешті кримінальне провадження щодо мене було закрите у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, то не було вже повноважного складу ВККС.

Таким чином, питання мого оцінювання вирішене не було. 

Нагадаю, що у 2021 році Верховний Суд залишив виправдувальний вирок щодо мене у силі.

Коли у 2023 році розпочав свою роботу новий склад Комісії, ним було прийняте рішення відновити процедури кваліфікаційного оцінювання стосовно тих суддів, які не завершили оцінювання за попереднього складу ВККС. 

Відповідно до законодавчих змін, ухвалених у 2023 році, стаття 21 «Прикінцевих та перехідних положень» до Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що Комісія має завершити кваліфікаційне оцінювання суддів за правилами, які діяли на день початку такого оцінювання.

Тобто у моєму випадку Комісія мала завершити саме первинне кваліфікаційне оцінювання суддів зі стадії, на якому оцінювання було зупинене.

Я звернулася з листом до Комісії з проханням відновити моє оцінювання зі стадії, на якому воно було зупинене у 2016 році, а саме зі стадії прийняття рішення щодо моєї відповідності займаній посаді. Всі попередні етапи оцінювання мною були завершені ще у 2016 році. 

Однак ВККС у пленарному складі 19 жовтня 2023 року вирішила, що оскільки я втрачала статус судді внаслідок звільнення у 2016 році, і у зв’язку з цим Комісія приймала процедурне рішення про припинення первинного кваліфікаційного оцінювання, то дія ст. 21 «Прикінцевих та перехідних положень» на мене не розповсюджується. Відтак, на думку ВККС, стосовно мене кваліфікаційне оцінювання мало проводитися вже у його сучасному форматі – з кваліфікаційним іспитом, новою перевіркою доброчесності, співбесідою тощо.

Доповідачем та припускаю, що і автором такого рішення, був член Комісії Олексій Омельян.

Вказане рішення Комісії я оскаржила до Верховного Суду. 11 березня 2024 року КАС ВС, а 27 червня 2024 року і Велика Палата Верховного Суду вказали, що стосовно мене має бути відновлене первинне кваліфікаційне оцінювання, до того ж з етапу прийняття рішення щодо моєї відповідності займаній посаді.  

Мені здавалося, що після рішень Верховного Суду всім все стало зрозуміло.

Коли у серпні Комісія у пленарному складі вдруге розглядала питання відновлення мого первинного кваліфікаційного оцінювання, я навіть не пішла на це засідання, бо мені здавалося, що Комісією буде ухвалене рішення у повній відповідності до рішення Верховного Суду.

Я вважала, що Комісія ухвалить технічне рішення про відновлення первинного кваліфікаційного оцінювання зі стадії прийняття рішення, визначить склад колегії та дату прийняття нею рішення. А далі власне й буде ухвалене рішення про мою відповідність або невідповідність займаній посаді.

Однак я була здивована, коли з’ясувалося, що рішення ВККС від 14 серпня 2024 року не містить чіткого визначення, з якої стадії буде відновлене первинне кваліфікаційне оцінювання стосовно мене. У рішенні було лише коротко зазначено – «відновити судді Печерського районного суду міста Києва Царевич Оксані Ігорівні процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання». Я тоді навіть не могла припустити, що первинне кваліфікаційне оцінювання буде відновлене з якогось іншого етапу ніж з того, на який прямо вказав Верховний Суд.

Доповідачем також був Олексій Омельян, який на той час вже був обраний на посаду заступника голови ВККС.

Таким чином, Комісія замість вирішення питання мого оцінювання вирішила створити ситуацію правової невизначеності.

А ще через деякий час, вже з іншого рішення Комісії, я дізналася про те, що Комісія відновила первинне кваліфікаційне оцінювання стосовно мене з етапу співбесіди, хоча відповідна співбесіда з колегією ВККС вже відбулася у 2016 році, про що є відповідний протокол та навіть відео, і ці обставини були встановлені рішенням Верховного Суду.  

Враховуючи, що в рішенні Верховного Суду було чітко вказане, з якого етапу має бути відновлене оцінювання щодо мене, такі дії ВККС я розцінюю як невиконання рішення Верховного Суду. 

Дивні запитання від ВККС

Наприкінці минулого року від Комісії за підписом Олексія Омельяна мені надійшов запит, деякі питання з якого мене відверто здивували.

Наприклад, член ВККС просив надати інформацію щодо ухвалених мною судових рішень за період з 2012 по 2016 роки, хоча у мене ще у 2015 році закінчився 5-річний строк повноважень.

Також члена Комісії цікавило, де я проживаю та на якій підставі, яким автомобілем користуюся, хто наразі є членами моєї сім’ї. Крім того, його цікавила інформація про підтвердження проходження мною різних навчальних курсів.

Це виглядало дивно, адже вся запитувана Комісією інформація зазначалася мною у різного роду деклараціях, а копії підтверджуючих документів я неодноразово самостійно направляла до Комісії для їх долучення до матеріалів досьє. Тому, відповідно, запитувана інформація мала б бути у моєму суддівському досьє.

Тоді я вирішила ознайомитися з матеріалами свого суддівського досьє і з’ясувала, що окрім запитів, які надходили з Комісії на мою адресу, Олексій Омельян також направив у різні державні установи та правоохоронні органи низку запитів, які стосувалися близьких мені осіб. Тобто запити направлялися стосовно моїх матері, сестри, чоловіка моєї сестри, племінниці і навіть покійного батька.

Запити про надання інформації, направлені стосовно мого батька, мене взагалі вразили. Він помер ще у 2010 році, за три місяці до призначення мене на посаду судді, однак Олексій Омельян попросив надати йому інформацію, чи перетинав мій батько кордон, чи вчиняв адміністративні та кримінальні правопорушення через 3 місяці після його смерті і до теперішнього часу. І це при тому, що інформація про дату смерті мого батька була зазначена у досьє.

Аналогічні запити стосовно батька були скеровані у Державну митну службу, МТСБУ, Національний банк тощо.

Таке відверто цинічне, навіть блюзнірське ставлення викликало у мене обурення.

Крім того, низка запитів була направлена щодо осіб, які не мають зі мною ніякого ступеню спорідненості, з якими я взагалі не спілкуюся ще з 2007 року. Я навіть не проживала у місті Києві, коли спілкування з цими людьми мною вже було припинене. Це давно вже чужі для мене люди. Мова йде про колишнього чоловіка та його рідних.

Однак Комісії чомусь знадобилася інформація про їх доходи, майно, закордонні поїздки тощо.

Який був сенс у цих запитах, для мене залишилося незрозумілим, адже ці люди до мене ніякого відношення не мають. В них свої сім’ї, які, я впевнена, не бажають, щоб якась інформація стосовно них була в матеріалах мого досьє.

Більше того, все національне законодавство таке як: антикорупційне, фінансове, сімейне, трудове, кримінально-процесуальне законодавство та навіть Єдині показники критеріїв доброчесності чітко визначають, хто саме є близькою особою людини, а хто – ні.

Це я вже не кажу про те, що ніхто з осіб, стосовно яких направлялися запити, в принципі не надавав дозволу на збір інформації стосовно себе та її поширення.

Я, до речі, ніколи не зазначала дані про цих осіб в офіційних документах, тобто схоже на те, що Комісія збирала дані відносно них у якийсь таємний спосіб, тобто незаконно.

Крім того, мені взагалі незрозуміло, для чого Комісії знадобилася вся ця інформація, оскільки колегія ВККС, відповідно до рішення суду, має лише ухвалити фінальне рішення про відповідність займаній посаді, а не проводити новий збір матеріалів суддівського досьє.

Конфлікт з ВККС та звернення до ДБР

Я звернулася до ВККС і запитала, що, можливо, сталася якась помилка, і відповідні запити Олексій Омельян або секретаріат Комісії направили помилково. Також я попросила члена ВККС провести службове розслідування у разі, якщо виявиться, що некоректні запити були надіслані невипадково співробітниками секретаріату Комісії.

Однак від Олексія Омельяна я отримала письмову відповідь, яка зводилася до того, що він є членом ВККС, а відтак має право збирати будь-яку інформацію, яка може стосуватися мене.

Тоді я зібрала усі запити, які Олексій Омельян надсилав щодо людей, які не є близькими до мене особами, і відправила їм, з проханням надати відповідь, чи надавали вони згоду на збір і подальше зберігання інформації, яка безпосередньо стосується їх життя.

Як і слід було очікувати, вказані громадяни надали відповіді, що ніякого дозволу на зберігання, обробку та зберігання інформації вони не надавали.

Після цього я ще раз звернулася до ВККС з проханням повідомити, відносно скількох суддів, які не завершили процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання суддів, Комісією проводився настільки ретельний збір інформації. Мені відповіли, що інформація збиралася тільки відносно мене. Зі 100 осіб, які в цілому проходили процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання, тільки щодо мене однієї проводилася аж настільки «ретельна» перевірка.

Також Олексій Омельян у черговій відповіді мені повідомив, що це його право, як члена ВККС, вирішувати відносно кого конкретно та в якому обсязі здійснювати збір інформації.

Таку поведінку Комісії у сукупності я розцінюю як дискримінацію і свого роду знущання. Тому я вчергове звернулася до Комісії з проханням припинити дискримінаційні дії та добровільно виконати рішення суду, інакше я буду вимушена звернутися за захистом своїх прав вже до правоохоронних органів, зокрема до органів ДБР.

Власне після того, як стало зрозуміло, що Комісія не збирається приходити до тями та діяти відповідно до закону, я звернулася із заявою до Державного бюро розслідувань.

У грудні 2024 року ДБР розпочало кримінальне провадження за ознаками правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 182 (незаконне збирання, зберігання, використання інформації про особу) та ч. 3 ст. 382 (невиконання судового рішення службовою особою) Кримінального кодексу.

Звичайно, я буду продовжувати захищати своє право на професію і, в тому числі, через органи Державної виконавчої служби планую все ж таки добитися примусового виконання судового рішення, постановленого на мою користь.

Хочу зазначити, що ВККС – це орган суддівського врядування, частина судової гілки влади. Тому задля підвищення авторитету суду в цілому Комісія зобов’язана культивувати повагу до судових рішень в суспільстві, навіть якщо вони не на її користь. Адже, як можна говорити про повагу до актів правосуддя серед населення, якщо орган суддівського врядування не виконує судове рішення. Однак, на жаль, у реальності ВККС не вперше демонструє відверту неповагу до судових рішень та до судової спільноти, хоча, повторюсь, є її частиною. 

Автор: В’ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.