Суд вказав, що ігнорування права на відмову від військової служби через релігійні переконання може становити порушення міжнародних стандартів прав людини

Хоча умови воєнного стану можуть зумовлювати певні обмеження прав і свобод, повне ігнорування права на відмову від військової служби з мотивів совісті, особливо для осіб, чиї релігійні переконання є глибокими та послідовними, може становити порушення міжнародних стандартів у сфері прав людини. Про це зазначив Сьомий апеляційний адміністративний суд у рішенні по справі №600/1095/25-а, посилаючись на відповідну позицію Венеційської комісії.

У цій справі з позовом звернувся пастор релігійної громади церкви Євангельських християн-баптистів. Суд першої інстанції скасував наказ начальника ТЦК про його мобілізацію і наказ командира військової частини щодо його зарахування до списків особового складу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення в силі, вказавши, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач мав право на бронювання як священнослужитель. Отже, як зазначив суд, «на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову».

«Імунітет, що надається правовим актом і встановлює права та свободи громадянина, є більш високим, ніж пріоритет держави до можливості вчинення дій, направлених на спонукання особи до вчинення активних дій щодо реалізації даного права.

Право на відстрочку від мобілізації, яке надано громадянам України, що підлягають бронюванню відповідними структурами, Законом №3543-ХІІ, є непорушним та таким, що не залежить від реальної реалізації громадянином даного права» – йдеться у рішенні.

Суд також вказав на висновок Венеційської комісії за запитом виконувача обов`язків голови КСУ щодо альтернативної (невійськової) служби.

«У своєму висновку Венеційська комісія, посилаючись на інформацію Європейського бюро з питань відмови від військової служби з мотивів совісті, констатувала припинення в Україні з початку повномасштабної агресії 24 лютого 2022 року визнання права на відмову від військової служби з мотивів совісті. За наявними даними, в межах поточної мобілізації жодна заява про проходження альтернативної служби не була задоволена.

Враховуючи позицію Венеційської комісії, суд наголошує на важливості забезпечення балансу між конституційним обов`язком захисту держави та правом на свободу совісті та віросповідання. Хоча умови воєнного стану можуть зумовлювати певні обмеження прав і свобод, повне ігнорування права на відмову від військової служби з мотивів совісті, особливо для осіб, чиї релігійні переконання є глибокими та послідовними, може становити порушення міжнародних стандартів у сфері прав людини», йдеться у рішенні апеляційного адмінсуду.

Також суд, надаючи оцінку обставинам справи, взяв до уваги міжнародні стандарти у сфері захисту прав людини, зокрема положення статті 9 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП), які гарантують право на свободу думки, совісті та релігії, що включає право на сумлінну відмову від військової служби.

Як зазначає Венеційська комісія у своєму висновку, право на сумлінну відмову від військової служби ґрунтується на глибоких релігійних або інших переконаннях, що передбачають тверду, послідовну та щиру відмову від будь-якої участі у війні або носіння зброї. Держави можуть встановлювати певні вимоги щодо обґрунтування щирості таких переконань.

Суд зазначив, що обмеження цього права, згідно з ЄКПЛ, повинні бути чітко визначені законом, мати легітимну мету та бути суворо обмеженими тим, що є обґрунтовано необхідним для досягнення цієї мети, а також пропорційними до неї. Хоча ЄКПЛ допускає певні відступи від цього права у вузьких межах крайньої необхідності, МПГПП таких відступів не передбачає.

Важливим є те, що як за ЄКПЛ, так і за МПГПП, держави несуть позитивне зобов`язання щодо створення системи альтернативної (невійськової) служби.

«Така служба має бути відокремлена від військової системи, не мати карального характеру та бути обмеженою розумними часовими рамками. Доступ до альтернативної служби повинен бути недискримінаційним та забезпечуватися справедливими і прозорими механізмами. Венеційська комісія підкреслює, що сама сутність сумлінної відмови від військової служби передбачає неможливість її повного виключення навіть під час війни, хоча держави і мають певну обмежену свободу розсуду, особливо у випадку загальної мобілізації. При цьому, Комісія чітко зазначає, що за жодних обставин особа, яка сумлінно відмовляється від військової служби, не може бути зобов`язана носити або використовувати зброю, навіть для самооборони країни.

Так, у контексті даної справи, хоча позивач посилається на своє право на бронювання як священнослужитель, що є окремою підставою для відстрочки, суд вважає за необхідне врахувати загальну тенденцію щодо обмеження права на відмову від військової служби за переконаннями в Україні під час мобілізації, що було відзначено Венеційською комісією. Це підкреслює особливу важливість належного розгляду питання щодо права позивача на бронювання та уникнення його безпідставного залучення до військової служби», вказав суд.

Отже, суд вважає, що рішення відповідачів не ґрунтуються на законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає, що будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети.

В свою чергу, Верховний Суд 11 серпня повернув касаційну скаргу на ці рішення судів першої та апеляційної інстанцій назад військовій частині.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.