Справа Богдана Львова — на екс-заступника голови Верховного Суду дали показання колишня колега з ВГСУ та судді господарських судів з міста Рівне

У кримінальному провадженні стосовно заступника голови Верховного Суду у 2017-2022 роках Богдана Львова поступово з’являються нові подробиці.

Наразі відомо, що позиція органів досудового розслідування у справі екс-голови Касаційного господарського суду ВС ґрунтується на опосередкованих показаннях колишнього народного депутата від «ОПЗЖ» Віктора Медведчука та прямих показах цілої групи суддів.

Як стало відомо «Судово-юридичній газеті», показання СБУ проти Богдана Львова надали наступні судді та судді у відставці:

Корнілова Жанна Олександрівна – суддя Вищого господарського суду України у 2007-2018 роках, звільнилася у відставку у 2020 році з посади судді Подільського райсуду міста Києва

Торчинюк Вадим Георгійович – голова Господарського суду Рівненської області

Політика Наталія Адамівна – суддя Господарського суду Рівненської області

Крейбух Олена Геннадіївна – суддя Північно-західного апеляційного господарського суду

Коломис Вікторія Вікторівна – суддя Північно-західного апеляційного господарського суду

Всі зазначені судді мають статус свідків.

Крім того, у розпорядженні слідства є низка записів розмов між різними суддями Господарського суду Рівненської області та Північно-західного апеляційного господарського суду, в яких також згадується Богдан Львов.

Нагадаємо, що слідство інкримінує Богдану Львову дії передбачені ч. 5 ст. 27 та ч. 5 ст. 191 (пособництво порадами та вказівками для здійснення кримінального правопорушення іншими особами, які здійснили привласнення майна шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах) Кримінального кодексу. 

Мова йде про дії, за версією слідства, вчинені Богданом Львовим на посаді голови Вищого господарського суду України у 2015-2017 роках під час політично-юридично-господарського процесу, відомого під умовною назвою справа «Труби Медведчука». Тобто мова йде про опосередковане привласнення колишнім українським політиком частини магістрального нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» за часів президенства Петра Порошенка.

Зазначимо, що хоча справа «Труби Медведчука» розслідувалася НАБУ ще з 2017 року, однак «вибухова активність» у зазначеній справі відбулася лише після того, як наприкінці 2024 року у справу втрутилися СБУ та Офіс Генпрокурора.

Відтак у червні Богдан Львов опинився в установі, відомій як «СІЗО СБУ», однак після чергової зміни підсудності у справі, яку тепер розслідують НАБУ та САП, Вищий антикорупційний суд у серпні змінив Богдану Львову запобіжний захід, завдяки чому наразі колишній заступник голови ВС перебуває на волі.

Справа «Труби Медведчука»: як виникла проблема

Епопея навколо магістрального нафтопроводу «Самара-Західний напрямок», через який здійснювалася перекачка дизельного пального з РФ та Білорусі до ЄС, тривала з 2005 по 2024 роки.

Ще у 2005 році Генеральна прокуратура звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом про передачу права власності на нафтопровід від російської компанії «Транснєфть» (її дочірнього підприємства в Україні «ПрикарпатЗахідтранс») до Фонду державного майна.

22 березня 2011 року суд першої інстанції задовольнив вказаний позов та визнав право власності України на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км.

25 листопада 2014 року Рівненський апеляційний господарський суд залишив рішення Господарського суду Рівненської області без змін.

Нарешті, 17 березня 2015 року Вищий господарський суд України (суддя-доповідач Жанна Корнілова, члени колегії – судді Віктор Овечкін та Євген Чернов) залишив рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін та «остаточно» закріпив нафтопровід за Фондом державного майна.

Однак, представники «ПрикарпатЗахідтранс» миттєво звернулися із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

У поданій заяві, як нововиявлена обставина, було вказане те, що ділянка трубопроводу «Грозний-Армавір-Трудова» ніколи не належала «ПрикарпатЗахідтранс», а з моменту створення вказаного нафтопродуктопроводу (1928-1930 роки) була власністю ВАТ «Північно-кавказький транснафтопродукт». У 2002 році частина трубопроводу «Грозний-Армавір-Трудова»,  що проходить по території України, була списана з балансу ВАТ «Північно-кавказький транснафтопродукт» з наступним демонтажем. Враховуючи наведене, відповідач тоді зазначив, що рішення місцевого господарського суду неможливо виконати, оскільки вказану частину нафтопродуктопроводу демонтовано, а тому вважає, що нововиявлені обставини у справі стосовно списання нафтопродуктопроводу, про які відповідачу стало відомо 10 березня 2015 року, мають істотне значення для справи і не були і не могли бути відомі під час її розгляду.

У підсумку, вже 21 квітня 2015 року Господарський суд Рівненської області (суддя Ярослава Гудзенко) задовольнила заяву «ПрикарпатЗахідтранс» та  скасувала рішення Господарського суду Рівненської області від 2011 року.

У подальшому вказане рішення було залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанції.

При цьому, як тільки рішення від 2011 року було скасоване, «Транснєфть» у 2015-2016 роках продала своє дочірнє підприємство «ПрикарпатЗахідтранс» швейцарський компанії International Trading Partners AG, яку слідство власне й пов’язує з Віктором Медведчуком. 

Лише у 2024 році, після нового циклу судових процесів, Верховний Суд остаточно визнав за державою право власності на українську частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок».

Про що розповів СБУ Віктор Медведчук

Покази Віктора Медведчука стосовно подій 2015 року та переходу частини магістрального нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» у власність структур, які слідство вважає афілійованими з колишнім українським політиком, загалом достатньо відомі.

Ще у травні 2022 року СБУ оприлюднила покази Віктора Медведчука, відповідно до змісту яких, всі дії щодо виведення нафтопроводу з української власності здійснювалися не тільки з відома, але й за прямої підтримки тодішнього президента Петра Порошенка. Також Віктор Медведчук розповів, що виконував роль посередника між політичним керівництвом РФ та Петром Порошенко під час фактично кулуарних перемовин щодо долі нафтопроводу.

Окремо Віктор Медведчук розповів, що під час реалізації схеми по виведенню нафтопроводу з власності України, «вирішенням питань» з судовою владою, враховуючи відповідні судові процеси в українських судах, опікувався особисто Петро Порошенко.

«Господин Порошенко решал все вопросы как с судебной системой, так и с административными органами. Суды, прокуратура, Антимонопольный комитет, Фонд Госимущества – все они принимали решения в интересах Петра Порошенко», - зазначив під час допиту Віктор Медведчук.

За словами колишнього українського політика, з часом Петро Порошенко отримав неофіційний контроль над вказаною ділянкою нафтопроводу та контролював прокачку дизельного пального з РФ до ЄС, однак після приходу до влади Володимира Зеленського втратив таку можливість.

Крім того, як зазначено у матеріалах досудового розслідування, у 2015 році СБУ здійснювало негласне прослуховування розмов Віктора Медведчука з його російськими «партнерами» з числа представників російської влади. Під час зазначених розмов обговорювалося питання виведення ділянки нафтопроводу з української власності.

Зокрема, під час однієї з розмов Віктор Медведчук повідомив російським «партнерам», що нібито Петро Порошенко повідомив йому про те, що «вирішить питання з Рівненським господарським судом», в якому тоді повторно розглядалася справа стосовно нафтопроводу.

Що розповіли слідству судді

Перш за все, показання на Богдана Львова надала екс-суддя Вищого господарського суду України Жанна Корнілова, яка у березні 2015 року була доповідачем у справі нафтопродуктопроводу "Самара-Західний напрямок».

У матеріалах кримінального провадження, суддя у відставці фігурує як «свідок Висоцька».

Ось свідчення «свідка Висоцької»:

«Хочу зазначити, що після того, як матеріали даної справи надійшли мені в провадження, за розпорядженням секретаря Четвертої судової палати ВГСУ Бенедисюка, розгляд справи, що надійшла з господарського суду Рівненської області, відбувся у складі колегії суддів Овечкіна, Корнілової і Чернова.

Після надходження справи до мене в провадження, голова ВГСУ Львов Богдан Юрійович неодноразово звертався до мене та вимагав залишити за Росією нафтопровід. Мотивував він таку необхідність проханням Президента України Петра Олексійовича Порошенко. Крім того, за словами Львова, працівники, що обслуговують нафтопровід втратять роботу, якщо він перейде у власність України.

Таких розмов у приміщенні ВГСУ було декілька. Однак я точно не пам’ятаю, чи були присутні інші судді колегії при цих розмовах. Враховуючи підвищений інтерес до цієї справи, скориставшись тим, що я була особисто знайома з Віталієм Яловенко, який на той час займав посаду заступника голови СБУ, я зателефонувала йому, щоб отримати інформацію. Під час розмови я запитала його, чи дійсно це позиція Петра Олексійовича щодо повернення трубопроводу у власність Росії чи це Львов повідомив мені неправдиву інформацію. Наскільки я пригадую, Яловенко перетелефонував мені наступного дня і підтвердив слова Львова, що позиція Порошенка дійсно є такою, що потрібно повернути нафтопродуктопровід у власність Росії.

Розгляд по суті касаційної скарги відбувся 17.03.2015 року. Після розгляду справи, оголошення вступної та резолютивної частини постанови, я повернулася у свій робочий кабінет, після чого мені на особистий телефон зателефонував Львов, але я не відповіла. Тоді він відразу зайшов до мене у кабінет, і запитав «що ти наробила?». Я відповіла, що «рішення я прийняла по закону», я хвилювалася за себе. Через дві хвилини Львов покинув мій робочий кабінет».   

Зазначимо, що за даними СБУ, яке здійснювало запис розмов Віктора Медведчука, після вказаного рішення ВГСУ, в РФ були незадоволені рішенням касаційної інстанції.

Відтак Віктор Медведчук почав думати, як виходити із ситуації, що склалася. При цьому він достатньо швидко повідомив російським «партнерам», що по судах в Україні «команда уже дана» і що там «все сделают».

Що судді з міста Рівне розповіли слідству

30 березня 2015 року представники «ПрикарпатЗахідтранс» подали до Господарського суду Рівненської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами.  

21 квітня 2015 року вказану заяву задовольнила суддя Ярослава Гудзенко (у 2019 році звільнилася з посади судді за власним бажанням).

В розпорядженні слідства є показання судді Господарського суду Рівненської області Вадима Торчинюка, який у 2015 році також був головою цього суду:

«Навесні 2015 року  на окружній дорозі міста Житомира, в готельно-ресторанному комплексі «Губернія» я мав зустріч з головою ВГСУ Львовом Богданом Юрійовичем, який був ініціатором зустрічі. Під час зустрічі Львов повідомив мені, що до Господарського суду надійде заява по перегляд рішення за нововиявленими обставинами та просив звернути на неї особливу увагу. Так, з його слів, вказана справа перебувала на контролі на найвищому рівні і по ній визначена державницька позиція, якої варто дотримуватися».

Оскільки для мотивації рішення, суду необхідні були висновки експертизи, то постало питання, яка ж конкретна установа буде робити експертизу. Експертиза мала надати відповідь, чи є нафтопровід новоствореним продуктом, до якого України на має прямого відношення, або ж ні.

«Я набрав Львова, щоб визначитися в ситуації. Львов відповів, що для вирішення цього питання потрібен час. Через декілька днів Львов повідомив, що проведення вказаної експертизи необхідно доручити ДП «Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості продуктів органічного синтезу», яке знаходилося у місті Дніпродзержинськ», - розповів Вадим Торчинюк.

Після цього, за даними слідства, ще одна суддя Господарського суді Рівненської області Наталія Політика, після розмови з головою суду, визначила, що експертизу буде проводити зазначена експертна установа, відома також під скороченою назвою ДП «УКРДІАП».

ДП «УКРДІАП» у підсумку зробила висновок на користь «ПрикарпатЗахідтранс», який в подальшому враховували інші судові інстанції.

За даними слідства, відповідний висновок підготувала експерт Ольга Конопліна, яка зробила це під примусом тодішнього керівництва ДП.

«Коли до суду надійшов висновок експертизи, то суддя Політика прийшла до мене та повідомила, що була здивована тим, що нафтопровід є новим об’єктом і не є магістральним нафтопроводом. Відтак рішення потрібно виносити на користь «ПрикарпатЗахідтранс». Я зв’язався зі Львовим, оскільки ситуація виглядала дуже дивною, але отримав відповідь, що рішення потрібно приймати на підставі наявного висновку експертизи, оскільки більше ніхто таку експертизу провести не зможе», - повідомив слідству суддя Вадим Торчинюк.

За даними слідства, у 2015 році суддя Ярослава Гудзенко вже визначала, що експертизу стосовно нафтопроводу має провести Волинське відділення науково-дослідного інституту судових експертиз, однак зазначена установа взагалі не змогла провести експертизу.

«Хочу зазначити, що перебігом справи, приблизно з моменту передачі справи судді Політиці, почав опікуватися тодішній голова Рівненського апеляційного господарського суду Олег Мельник, який часто телефонував мені та дублював прохання Богдана Львова, зазначаючи, що ця справа перебуває на контролі на найвищому рівні та по ній існує державницька позиція», зазначав під час допиту Вадим Торчинюк.

У свою чергу суддя Господарського суду Рівненської області Наталія Політика підтвердила слова голови суду та додала, що про необхідність проведення експертизи саме в ДП «УКРДІАП» їй повідомив голова суду.

«Коли ми отримали висновки експертизи, то Торчинюк повідомив мені, що доведеться приймати рішення на підставі наявного висновку експертизи, оскільки, зі слів вищого керівництва, більше ніхто таку експертизу провести не зможе. Що таке «вище керівництво»? Для мене особисто на той час вище керівництво - це Вищий господарський суд та його керівництво», - розповіла Наталія Політика.

Також покази надала суддя наразі вже Північно-західного апеляційного господарського суду Олена Крейбух, яка у 2015 році здійснювала розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

«Приблизно в кінці травня 2015 року до Рівненського апеляційного господарського суду приїхав тодішній голова ВГСУ Львов для участі у нараді чи семінарі. Я також була присутня на цьому заході у якості учасника. Після закінчення заходу голова суду Мельник Олег Володимирович повідомив мені, що до мене хоче зайти Богдан Львов та дещо обговорити. Приблизно через годину до мого кабінету зайшов Львов. Він представився і сказав, що у мене в провадженні перебуває апеляційна скарга на рішення судді Господарського суду Гудзенко про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Просив звернути увагу на цю справу, а також на те, що нововиявлені обставини стосуються української частини нафтопродуктопроводу «Грозний-Армавір-Трудова». Хочу зазначити, що прямих вказівок щодо прийняття конкретного рішення мені ніхто не надавав, але із розмови зі Львовом та подальшим спілкуванням з Мельником, я зрозуміла, що вони хочуть, щоб рішення Гудзенко було залишено в силі, тим більше, що сам Львов зазначав, що вказані обставини стосуються лише нафтопродуктопроводу «Грозний-Армавір-Трудова». Тобто він, як і я, розумів, що обставини наведені в заяві представника «ПрикарпатЗахідтранс» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, такими по суті не являються, оскільки були відомі сторонам давно. Я це розуміла, але враховуючи постійні нагадування і контроль з боку Мельника, який це мотивував вказівками зверху, які були озвучені мені прямо Львовим, я прийняла таке рішення» - повідомила слідству Олена Крейбух.

Не залишилася осторонь і ще одна суддя Північно-західного апеляційного господарського суду Вікторія Коломис, яка у 2017 році здійснювала перегляд рішення, винесено у першій інстанції суддею Наталією Політикою на підставі експертного висновку щодо визначення нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» як новоствореного продукту.

«У 2017 році після визначення мене головуючою у складі колегії суддів, голова Рівненського апеляційного господарського суду Мельник Олег Володимирович викликав мене до себе у кабінет, де сказав що у мене в провадженні перебуває справа, яка є дуже серйозною та перебуває на контролі на найвищому рівні – у самого «главного». При цьому він кивнув головою уверх, підкреслюючи поважність особи, про яку йде мова. Тому потрібно залишити в силі рішення першої інстанції. Я відповіла, що ще не ознайомилася з матеріалами справи і на це потрібен час. Але він дав мені зрозуміти, що в цьому немає ніякого сенсу і потрібно залишити в «силі» рішення першої інстанції. Після того, як я вивчила матеріали справи, я пішла до Мельника і сказала йому прямо, що це «повна хрєнь». Йому це не сподобалося, він це не приховував, і почав мені казати, що справа на контролі у самого главного – Львова Богдана Юрійовича, і навіть ще у когось «далі». Але про кого ще йде мова, він не казав.

У подальшому, з дуже надійного джерела, яке я не буду називати, мені стало відомо, що Мельник, після моєї відмови прийняти рішення, їздив в Київ до Львова та сказав йому, що я неадекватна і він не може гарантувати прийняття необхідного рішення у цій справі.

Після судового засідання, у нарадчій кімнаті, судді Віктор Саврій та Олег Тимошенко проголосували проти задоволення апеляційних вимог ФДМУ та прокуратури. Мене це шокувало. Жодних пояснень я не отримала, чому було прийняте саме таке рішення.

Я могла висловити окрему думку, однак я побоялася це робити, оскільки Мельник неодноразового наголошував, що ця справа перебуває на контролі у Львова і навіть вище. Я хвилювалася за свою кар’єру і життя в цілому. Відносно недавно, коли СБУ почала викликати на допити суддів апеляційного суду, між мною та суддею Саврієм відбулася розмова, в ході якої останній згадав, що перед судовим засіданням Мельник попереджав його, що якщо не буде залишено в силі рішення першої інстанції, то він не пройде кваліфікаційне оцінювання суддів. Враховуючи, що Мельник через Львова на той час мав вплив на членів ВККС, ця погроза була реальною. Тоді я й зрозуміла, чому Саврій і Тимошенко проголосували за відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги», - зазначила у своїх показаннях суддя Вікторія Коломис.

Покази Вікторії Коломис в цілому підтвердила її помічник Леся Кульчин.

«Вікторія Вікторівна говорила мені, що це «повна хрєнь», зазначаючи, що тут відсутні нововиявлені обставини, а ми фактично передаємо трубу «дочці» російської компанії. У мене теж було багато питань до рішення суду першої інстанції. Однак Вікторія Вікторівна пояснила мені, що її викликав голова суду і в категоричній формі заявив, що це рішення треба залишити без змін, оскільки це вказівка «зверху». Взаємопорозуміння Вікторія Вікторівна з Мельником не знайшла. У подальшому, після винесення постанови, Вікторія Вікторівна сказала мені переписати повністю рішення першої інстанції та жодного власного висновку у текст не вставляти», - повідомила Леся Кульчин.

Окрім показів суддів, у розпорядженні органів досудового розслідування є матеріали негласного прослуховування рівненських суддів.

Наприклад, вдалося записати розмову судді Вікторії Коломис з суддею та наразі головою Північно-західного апеляційного господарського суду Олегом Тимошенко, під час якої судді обмінювалися думками стосовно розслідування справи «Труби Медведчука» та щодо перехресного допиту судді Вадима Торчинюка та колишнього голови апеляційного господарського суду Олега Мельника.  

«До мене Торчинюк прибіг у п’ятницю і сказав, що його направив Мельник, щоб я не розкололася, бо Мельник переживає», - зазначила під час розмови Вікторія Коломис.

«Зараз хтось десь розколеться, і все посиплеться», - відповів на це Олег Тимошенко.

«Ми підписали полнєйшу хрєнь, але перед нами повнєйшу хрєнь підписала Альона (Крейбух,  яка у 2015 році залишила рішення про нововиявлені обставили у силі)», - підсумувала Вікторія Коломис.

А під час ще однієї розмови між суддями Вікторією Коломис та Оленою Крейбух, судді зійшлися на тому, що якби відповідне рішення у справі нафтопроводу не було б ухвалене, то у суддів виникли б проблеми з проходженням кваліфікаційного оцінювання.

Також на запис потрапила розмова Вікторії Коломис з головою Господарського суду Рівненської області Вадимом Торчинюком.

«Мельник тоді наярював, це точно. Він питався контролювати процес. Мені Богдан Юрійович сам казав, що буде така історія. Було при зустрічі», - зазначив під час розмови Вадим Торчинюк.

Крім того, у розпорядженні слідства є запис розмови між Вадимом Торчинюком та Олегом Мельником.

«Я переживаю за всі ці моменти, мене напрягає товариш Л.», - повідомив колезі Вадим Торчинюк.

«Я з ним півроку не спілкувався. Тільки через людину говорив там, в принципі. Комунікації немає, але можу набрати посередника», - повідомив у відповідь Олег Мельник.

Мотиви Богдана Львова

На думку слідства, мотивом дій Богдана Львова нібито було його бажання втриматися на посаді голови Вищого господарського суду України, тобто «кар’єризм».

Втім, чим підтверджується такий висновок слідства, поки що незрозуміло.

За даними видання, в оточенні Богдана Львова вважають справу стосовно колишнього заступника голови Верховного Суду скоріше «політично мотивованою» та звертають увагу на те, що Богдан Львов наразі є єдиним суддею або колишнім суддею, якого слідство намагається притягнути до відповідальності за події, які, за версією слідства, відбулися десять років тому.

Автор: В’ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.