Верховний Суд: те, що закон про порядок виїзду з України громадян не містить обмежень права вільно залишати Україну в умовах воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі спеціальних законів

Той факт, що Закон «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону «Про правовий режим воєнного стану» та Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.

В умовах воєнного стану на підставі спеціальних законів можуть застосовуватися обмеження права громадян на виїзд з України, навіть якщо Закон «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» таких обмежень прямо не містить.

На це ще раз вказав Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 11 серпня 2025 року по справі №640/21967/22.

Обставини справи

Чоловік просив суд скасувати відмову прикордонників у виїзді за межі України у період з 29 серпня до 12 вересня 2022 року у зв`язку з сімейними обставинами, а також вказував на відсутність відповіді на його звернення та роз`яснення рішення прикордонної служби. Батько чоловіка загинув внаслідок артобстрілу, а тому відповідно до статті 23 закону про мобілізацію, він не підлягає призову на військову службу.

Чоловік звертався до Адміністрації Державної прикордонної служби з заявою про скасування рішення, але йому повідомили про можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина. Як вказали у АДПСУ, рішення про відмову у перетинанні державного кордону приймаються індивідуально, після вивчення поданих на прикордонний контроль паспортних та інших документів. Також АДПСУ вказала, що законодавство України не покладає на Державну прикордонну службу обов`язку ведення вичерпного переліку документів, необхідних для перетину державного кордону та опрацювання рекомендацій для гарантованого його перетину.

Рішення судів

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року позов задоволено частково, однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не спростовано, що оскаржуване рішення було прийнято без врахування та належної оцінки обставин, які позивач вказував як підставу для надання дозволу на перетин кордону.

Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту відповідей слідує, що Адміністрація Державної прикордонної служби не надала чіткої та зрозумілої відповіді, в якому порядку має бути вирішене питання позивача щодо тимчасового виїзду за межі України з врахуванням обставин, на які він посилався як на підставу для отримання такого дозволу. Надані відповіді є неконкретизованими та за своїм змістом є винятково відсилкою до загального законодавчого регулювання, що об`єктивно породжує відсутність належного роз`яснення згідно змісту звернень та вимог статті 19 Закону «Про звернення громадян».  

Оцінка Верховного Суду

Однією з підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі є формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування абзацу 9 ч. 3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 2-6 Правил, відносно громадян України чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганських областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.

Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вони не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Проте ці особи можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Водночас цей Закон (на час розгляду справи – прим. ред.) не встановлював переліку документів, якими особа, яка має відстрочку, підтверджує свій відповідний статус.

Незважаючи на це, у випадку, коли особа вважає що вона не підлягає призову, то слід надати відповідні підтверджуючі докази.

Зокрема, такими доказами є те, що його близький родич (перелік яких є вичерпним) загинув або пропав безвісти саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, тобто встановлено причинний зв`язок смерті особи зі здійсненням нею заходів, визначених у Законі про мобілізацію.  

Позивач вказував на відповідну постанову слідчого, якою кримінальне провадження перекваліфіковано зі статті 115 КК на ч. 3 статті 258 КК (терористичний акт). В ході досудового розслідування встановлено, що батько позивача загинув внаслідок поранення, завданого осколками снаряду. Дії бойовиків незаконних збройних формувань так званої «ДНР» щодо артилерійського обстрілу населеного пункту передбачаються ч. 3 статті 258 КК.

Позивач звернув увагу на те, що під час перетину державного кордону 30 серпня 2022 року надав службовій особі Державної прикордонної служби закордонний паспорт і документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, та документальне підтвердження належності до категорії громадян України, щодо яких не застосовується обмеження у праві виїзду. У той же час суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не надав підтвердження звільнення від призову під час мобілізації – військовий квиток з відміткою або довідку з районних ТЦК про звільнення від призову.

У спірній ситуації позивач для виїзду за кордон мав надати документ, підтверджуючий, що він не підлягає призову. Відповідна відмітка щодо військового обліку проставляється або у військовому квитку військовозобов`язаного, як в одному з основних документів, який підтверджує належність до військового обов`язку (або у тимчасовому посвідченні), або ж засвідчено довідкою уповноваженої особи, що документально підтвердить належності до категорії громадян України щодо яких не застосовуються обмеження у праві виїзду за межі території України.  

Верховний Суд зазначив, що вже неодноразово досліджував питання законності обмеження права громадянина України на виїзд за кордон в умовах воєнного стану.

До прикладу, у справі № 380/572/23 Верховний Суд дійшов висновку, що в умовах воєнного стану, з урахуванням передбачених законом обмежень, для перетину державного кордону громадяни України повинні мати не лише дійсні паспортні документи, але й, у передбачених випадках, додаткові підтверджуючі документи, що підтверджують підстави виїзду.

Обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак таке втручання прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету (постанова Верховного Суду від 9 березня 2023 року у справі №600/2520/22-а).

Той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду (постанова Верховного Суду від 17 серпня 2023 року в справі № 380/7792/22).

У постанові від 31 серпня 2023 року (справа № 380/572/23) Верховний Суд дійшов висновку, що в умовах воєнного стану на підставі спеціальних законів – Закону «Про правовий режим воєнного стану» та Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - можуть застосовуватися обмеження права громадян на виїзд з України, навіть якщо Закон «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» таких обмежень прямо не містить.

Оскільки позивач не надав уповноваженій особі Держприкордонслужби додаткових підтверджуючих документів, відмова у перетинанні державного кордону була законною і обґрунтованою.

У справі № 380/572/23 Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги щодо порушення конституційних прав і гарантій, а також прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, звернув увагу на те, що Україна офіційно повідомила про відповідні обмеження.

В умовах воєнного стану обмеження права на виїзд були виправдані пріоритетом публічного інтересу та не були свавільними, зазначив КАС ВС.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірного рішення, враховуючи відсутність доказів надання позивачем під час перетину державного кордону документів про звільнення або відстрочку від призову.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.