Старі договори — за старими законами: Верховний Суд скасував відмову нотаріуса та захистив спадкоємця

Верховний Суд пояснив важливий принцип: договори потрібно оцінювати за законами, які діяли на момент їх укладення, а не за сучасними правилами.

Як вказав Верховний Суд, положення чинного ЦК України не застосовуються до правочинів, учинених до набрання ним чинності, зокрема й щодо нікчемності. За ЦК УРСР 1963 року не існувало конструкції нікчемного правочину — угода могла бути визнана недійсною виключно за рішенням суду. Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії на підставі невідповідності правовстановлюючого документа, укладеного під час дії ЦК УРСР 1963 року, вимогам сучасного законодавства є неправомірною.

Деталі справи

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу у справі за позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу про визнання незаконною відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, мотивуючи рішення тим, що наданий позивачем договір купівлі-продажу не міг бути прийнятий нотаріусом як правовстановлюючий.

Верховний Суд не погодився з висновками судів, судові рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнав незаконною відмову приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Як вказав Верховний Суд, правочин за своїм змістом та формою має відповідати вимогам законодавства, чинного на момент його укладення. У справі, що переглядалася, слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Суди не звернули уваги на те, що договір купівлі-продажу, укладений у 1998 році, його учасниками не оспорювався і недійсним в судовому порядку не визнавався.

Крім того, суди не врахували наявність рішення суду у справі № 2- 6324/2005, яким визначено частки у праві спільної власності – по 1/4 частці спірної квартири за кожним.

Також поза увагою залишилось те, що нотаріус у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії керувалася, в тому числі, положеннями ЦК України, які не можуть бути застосовані до правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року.

За таких обставин суди дійшли помилкових висновків про правомірність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав невідповідності правовстановлюючого документа вимогам законодавства.

постанова Верховного Суду у справі № 523/16628/23 (провадження № 61-6602св25).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.