Українцям потрібно буде визначитися: залишитися в ЄС, перейшовши на інший правовий статус, чи готуватися до повернення в Україну – Рада ЄС опублікувала рекомендації

Рада Європейського Союзу опублікувала рекомендації щодо скоординованого підходу до припинення тимчасового захисту для переміщених осіб з України. Вони мають забезпечити повернення українців та реінтеграцію в Україну, коли дозволять умови, а також поступовий перехід до інших статусів перебування в ЄС для тих, хто має на це право.

Як раніше повідомляли у Раді ЄС, за допомогою цих рекомендацій ЄС готується до скоординованих дій на випадок, якщо умови в Україні будуть сприятливими для поступового скасування статусу тимчасового захисту.

Отже, українцям потрібно буде визначитися: залишитися в ЄС, перейшовши на інший правовий статус, чи готуватися до повернення в Україну. Держави ЄС сприятимуть інтеграції тих, хто залишиться, та допомагатимуть із реінтеграцією в Україні для тих, хто повернеться.

Нагадаємо, режим тимчасового захисту для українців діятиме до 4 березня 2027 року. Документ визначає, як саме відбуватиметься перехід до інших статусів і які можливості відкриються для переміщених осіб.

Суть документу можна звести до наступного.

Перехід на інші правові статуси у країнах ЄС

Українцям, які перебувають у ЄС, пропонується перейти з тимчасового захисту на національні правові статуси країн-членів ЄС. Це може бути дозвіл на проживання на підставі роботи, самозайнятості, навчання, сімейних обставин чи інших підстав. Держави-члени мають надавати чітку інформацію про переваги таких статусів, щоб українці могли приймати зважені рішення.

Заміна тимчасового захисту на інші дозволи

Ті, хто не зможе отримати національний статус, зможуть подавати заявки на дозволи відповідно до директив ЄС, але не поєднуючи їх із тимчасовим захистом. Тобто, вони не зможуть одночасно зберігати статус тимчасового захисту.

Ознайомчі візити до України

Українцям дозволять здійснювати ознайомчі візити до України, щоб оцінити умови для повернення, перевірити стан майна чи зв’язатися з рідними. Країни ЄС встановлять чіткі правила для таких поїздок і створять контактні пункти для інформування.

Програми добровільного повернення

Після завершення тимчасового захисту країни ЄС запровадять програми з фінансуванням від Союзу. Вони допоможуть із житлом, медичною допомогою та реінтеграцією в Україні. Орієнтовний період для повернення – один рік після 4 березня 2027 року. Українці, які беруть участь у цих програмах, зможуть легально залишатися в ЄС до моменту повернення. Європейське агентство Frontex надаватиме логістичну підтримку.

Під час участі у програмах повернення українці збережуть право на легальне проживання в країнах ЄС до моменту виїзду.

Захист уразливих груп

Особи з особливими потребами або батьки дітей, які ще навчаються у школі, зможуть залишатися довше – до моменту, коли Україна буде готова прийняти їх або до завершення навчального року після 4 березня 2027 року.

Unity Hubs

У країнах ЄС створюватимуться спеціальні «центри єдності», які інформуватимуть українців про можливості легалізації, повернення та умови в Україні.

Координація з Україною

ЄС наголошує, що повернення має бути добровільним, поетапним та гуманним. Для цього держави-члени координуватимуть дії з українською владою, зокрема в питаннях житла, соціальних послуг та реінтеграції громадян.

Нижче наводимо переклад рішення.

РЕКОМЕНДАЦІЯ РАДИ щодо скоординованого підходу до припинення тимчасового захисту для переміщених осіб з України

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема статтю 292 у поєднанні зі статтями 78(1) та 79(1) цього Договору,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Оскільки:

(1) Тимчасовий захист для переміщених осіб з України, які не можуть повернутися до своєї країни або регіону походження через війну Росії проти України, який був активований Виконавчим рішенням Ради (ЄС) 2022/3821 та продовжений Виконавчими рішеннями Ради (ЄС) 2023/24092, (ЄС) 2024/18363 та (ЄС) 2025/14604, діє до 4 березня 2027 року. Хоча він і є свідченням солідарності Союзу з народом України, тимчасовий захист за своєю природою є тимчасовим. Тому необхідно підготувати поступовий, сталий і добре скоординований перехід від цього статусу, коли умови в Україні стануть сприятливими для його припинення, беручи до уваги можливості та потреби України у відбудові.

(2) У контексті обговорень майбутнього та припинення тимчасового захисту, держави-члени закликали до скоординованого підходу на рівні Союзу. Базуючись на досвіді держав-членів після активації тимчасового захисту, передбаченого Директивою Ради 2001/55/EC5, вкрай важливо гарантувати спільну відповідальність між усіма державами-членами на рівні Союзу протягом усього цього процесу.

(3) Однією з цілей активації тимчасового захисту, передбаченого Директивою 2001/55/EC, у контексті війни Росії проти України було запобігання перевантаженню систем надання притулку держав-членів та їхній нездатності обробляти велику кількість заяв про міжнародний захист без негативного впливу на ефективність їхньої роботи, в інтересах осіб, які шукають захисту. Ця мета залишається ключовою при плануванні переходу від тимчасового захисту для цих осіб. Крім того, навіть у мирній ситуації Україні знадобиться час, щоб відновити свій потенціал для прийому всіх осіб, переміщених через війну. Тому, щоб підтримати Україну в її зусиллях з реінтеграції переміщених осіб, важливо, щоб процес переходу управлявся гнучко, поступово та з урахуванням індивідуальних ситуацій відповідних осіб. Отже, цей процес переходу повинен враховувати потреби тих, хто зараз користується тимчасовим захистом у Союзі, а також потреби України, зберігаючи при цьому цілісність систем надання притулку держав-членів.

(4) Багато осіб, переміщених з України та які користуються тимчасовим захистом, перебувають у Союзі вже кілька років і інтегрувалися в приймаючі суспільства, вивчаючи мови, знаходячи роботу та вступаючи до навчальних закладів. Там, де це вже можливо згідно з національним законодавством або адміністративною практикою, держави-члени повинні використовувати всі можливості, щоб дозволити цим особам перейти на національні правові статуси, які краще відображають їхню поточну ситуацію в Союзі, якщо виконані умови для продовження легального проживання на інших підставах. Такі національні правові статуси можуть включати, наприклад, дозволи на проживання на підставі працевлаштування, самозайнятості, професійного навчання, освіти та досліджень, сімейних чи інших обставин, або спеціальні дозволи на проживання. Тому держави-члени повинні сприяти та полегшувати перехід від тимчасового захисту, надаючи чітку інформацію, щоб допомогти відповідним особам зрозуміти переваги та права, що надаються цими іншими національними правовими статусами, порівняно з тимчасовим захистом або іншими формами міжнародного захисту.

(5) З метою підтримки переходу осіб, які користуються тимчасовим захистом, до інших правових статусів та надання їм альтернативного варіанту в безпрецедентних обставинах, а також для забезпечення безперервності та уникнення ситуацій незаконного перебування, держави-члени повинні дозволити особам, які користуються тимчасовим захистом, особливо там, де доступ до національних статусів може бути неможливим, і які інакше відповідають вимогам для отримання іншого статусу на основі законодавства Союзу, подавати заявки на отримання дозволів згідно з Директивами (ЄС) 2016/8016, (ЄС) 2021/18837 та (ЄС) 2024/12338 Європейського Парламенту та Ради. Отримання дозволів згідно з цими директивами можливе за умови, що відповідні особи не користуються одночасно тимчасовим захистом у Союзі. Отже, держави-члени повинні якомога швидше, але не пізніше, ніж під час подання заявки на отримання дозволу, інформувати осіб, які користуються тимчасовим захистом, про відмінності між правами, що надаються статусом тимчасового захисту, та правами, що надаються згідно з цими Директивами. Держави-члени також повинні якомога швидше, але не пізніше, ніж під час подання заявки, інформувати їх про те, що вони не можуть одночасно користуватися тимчасовим захистом і отримувати дозвіл згідно з цими Директивами.

(6) Для того, щоб держави-члени були готові до можливого поетапного згортання тимчасового захисту, активованого Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382, важливо забезпечити, щоб повернення додому в Україну з метою реінтеграції відбувалося упорядковано та гуманно, і щоб враховувалися різноманітні індивідуальні обставини переміщених осіб, підтримуючи тих, хто хоче і може повернутися в Україну. Хоча деякі особи вже можуть мати намір повернутися додому в короткостроковій перспективі, іншим може знадобитися більше часу, враховуючи їхні специфічні обставини. Також важливо враховувати можливості України щодо сталого реінтегрування всіх осіб, переміщених через війну. Тому держави-члени повинні вживати заходів, які готують ґрунт для плавної та сталої реінтеграції в Україні, беручи до уваги всі ці міркування, повністю використовуючи та розширюючи інструменти, вже передбачені статтями 21 та 23 Директиви 2001/55/EC.

(7) Союз, зокрема через «Ukraine Facility» (Інструмент для України), створений Регламентом (ЄС) 2024/792 Європейського Парламенту та Ради, надає всебічну підтримку Україні для подолання соціальних, економічних та екологічних наслідків війни Росії, сприяючи відновленню, реконструкції та модернізації країни, а також післявоєнному відновленню українського суспільства, зокрема шляхом створення соціальних та економічних умов, які полегшують повернення додому внутрішньо переміщених осіб та осіб, які користуються тимчасовим захистом у Союзі, коли це дозволяють умови або вони самі обирають це.

(8) Ті, хто розглядає можливість повернення додому в Україну, повинні мати можливість приймати усвідомлені рішення, що також підтримало б сталість їхнього повернення. У контексті плавного переходу від тимчасового захисту для переміщених осіб з України, держави-члени повинні запровадити більш структурований підхід до просування ознайомчих візитів на самостійній основі, як це передбачено статтею 21(1) Директиви 2001/55/EC. Ці візити можуть слугувати заходом зміцнення довіри для осіб, які користуються тимчасовим захистом у Союзі, оскільки це дозволило б їм перевірити родину чи майно, або оцінити рівень руйнувань у їхніх громадах та загальні умови в Україні. Щоб підвищити їхню ефективність та запобігти зловживанню, держави-члени повинні встановити параметри, умови та вимоги для таких візитів. Будь-які такі параметри, умови чи вимоги повинні бути скоординовані з іншими державами-членами, а також встановлені та повідомлені прозоро. Для цього держави-члени повинні створити контактні пункти.

(9) Від держав-членів вимагається вживати необхідних заходів для уможливлення добровільного повернення осіб, тимчасовий захист яких закінчився, як зазначено у статті 21(1) Директиви 2001/55/EC. З цією метою держави-члени повинні передбачити спеціальні програми добровільного повернення, для яких вони можуть покладатися на підтримку, надану міжнародними організаціями. Для забезпечення їхньої ефективності та уникнення ризиків зловживання, ці програми повинні бути ретельно розроблені, комплексними та добре комунікованими, враховуючи потреби та можливості України, а також потреби переміщених осіб з України, які користуються тимчасовим захистом у Союзі, та ситуацію тих, хто залишився в Україні, щоб підтримувати соціальну згуртованість. Тому будь-яка така програма повинна пріоритезувати підтримку реінтеграції, для якої в Україні буде доступне фінансування Союзу, замість індивідуальних пакетів. Умови участі в таких програмах повинні бути чітко встановлені, а особи, які мають намір ними скористатися, повинні бути зобов’язані зареєструватися. Держави-члени можуть розглянути, як частину цих програм, допомогу в організації від'їздів, наприклад, в той самий район в Україні. Європейське агентство прикордонної та берегової охорони (Frontex), створене Регламентом (ЄС) 2019/1896 Європейського Парламенту та Ради10, може надавати державам-членам логістичну підтримку в межах свого мандату.

(10) Хоча програми добровільного повернення повинні мати обмежену та фіксовану тривалість, вони повинні надавати достатньо часу для забезпечення належної координації з українськими органами влади з метою полегшення поступової та адекватної інтеграції осіб, що повертаються, в їхні громади, зокрема в сферах доступу до базових послуг та об'єктів, таких як розміщення, житло чи медична допомога. Тому, в тому числі для забезпечення того, щоб початкова тривалість програми добровільного повернення була скоординована з усіма державами-членами та українськими органами влади, програми добровільного повернення повинні передбачати період від'їзду, що дозволяє досягти цих цілей, а саме період, в принципі, в один рік. Підтримка для держав-членів доступна в рамках Фонду притулку, міграції та інтеграції (AMIF), створеного Регламентом (ЄС) 2021/1147 Європейського Парламенту та Ради11, для задоволення фінансових потреб, пов'язаних з переміщеними особами з України, які користуються тимчасовим захистом, і також може сприяти фінансуванню програм добровільного повернення. Протягом дії програм добровільного повернення відповідним особам має бути дозволено продовжувати легальне проживання в державі-члені, де вони користуються тимчасовим захистом. Оскільки обставини на місцях можуть змінюватися між датою прийняття цієї Рекомендації та закінченням тимчасового захисту, а час, спочатку передбачений програмами добровільного повернення, може бути недостатнім для забезпечення поступової та сталої реінтеграції в Україні, держави-члени повинні координувати між собою та з українськими органами влади встановлення іншого або подовженого періоду для добровільного від'їзду в рамках їхніх програм добровільного повернення. Заходи, що стосуються програм добровільного повернення, не обмежують Директиву 2008/115/EC Європейського Парламенту та Ради.

(11) Щоб зменшити адміністративне навантаження, пов'язане з можливим індивідуальним виданням дозволів на проживання особам, зареєстрованим у програмах добровільного повернення, держави-члени повинні використовувати можливість, передбачену статтею 21(3) Директиви 2001/55/EC, щоб подовжити всі застосовні права, пов'язані з тимчасовим захистом, викладені в Розділі III Директиви 2001/55/EC, для осіб, які користувалися тимчасовим захистом згідно з Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382 та користуються програмою добровільного повернення, після дати закінчення терміну дії Виконавчого рішення (ЄС) 2022/382, до дати повернення переміщеної особи в Україну або до дати закінчення періоду для добровільного від'їзду в рамках відповідної програми добровільного повернення. Крім того, щоб забезпечити безперервність та уникнути ситуацій незаконного перебування одразу після закінчення тимчасового захисту, держави-члени повинні забезпечити, щоб особи, які користувалися тимчасовим захистом, могли легально проживати на їхній території в період між закінченням терміну дії Виконавчого рішення (ЄС) 2022/382 та закінченням періоду, протягом якого такі особи можуть зареєструватися в програмі добровільного повернення.

(12) Можливо, що на точну дату закінчення терміну дії Виконавчого рішення (ЄС) 2022/382 Україна не зможе задовольнити потреби осіб з особливими потребами, іншими, ніж ті, що пов'язані з їхнім станом здоров'я. Для забезпечення сталого повернення в Україну, що враховує можливості України задовольнити потреби таких осіб, держави-члени також повинні застосовувати положення національного законодавства, що транспонують статтю 23(1) Директиви 2001/55/EC, до осіб з особливими потребами, іншими, ніж ті, що пов'язані з їхнім станом здоров'я, та вживати необхідних заходів щодо умов для продовження їхнього легального проживання в Союзі. У відповідних випадках держави-члени повинні забезпечити, щоб умови проживання враховували особливі потреби відповідних осіб. Таке проживання має бути припинене, як тільки Україна зможе забезпечити особливі потреби відповідних осіб.

(13) Держави-члени повинні використовувати можливість, передбачену статтею 23(2) Директиви 2001/55/EC, щоб дозволити переміщеним особам з України, чиї діти є неповнолітніми та навчаються в школі в державі-члені, проживати на їхній території після закінчення терміну дії тимчасового захисту, передбаченого Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382, щоб дозволити цим дітям завершити поточний шкільний період, який зазвичай є шкільним роком, коли термін дії цього Виконавчого рішення закінчується.

(14) Щоб гарантувати належне інформування та допомогти особам, які користуються тимчасовим захистом, приймати усвідомлені рішення, володіючи повною інформацією, важливо максимально використовувати існуючі інструменти та канали та уникати дублювання зусиль. Для цього держави-члени можуть використовувати можливі «Unity Hubs», які були або створюються на їхній території, щоб допомогти підтримувати зв'язок з українцями, що проживають за кордоном. «Unity Hubs» повинні використовуватися для надання інформації про перехід на інші правові статуси, ознайомчі візити та програми добровільного повернення, або для вказівки, де таку інформацію можна отримати. Для підтримки «Unity Hubs» держави-члени можуть використовувати кошти в рамках Фонду притулку, міграції та інтеграції, включаючи додаткові асигнування, що випливають з середньострокового перегляду Багаторічної фінансової рамки на 2021-2027 роки, встановленої Регламентом Ради (ЄС, Євратом) 2020/209313, та середньострокового перегляду програм держав-членів в рамках Фонду притулку, міграції та інтеграції. Також для цієї мети може бути отримана підтримка від міжнародних організацій та третіх країн. Щоб оптимізувати зусилля, державам-членам пропонується інтегрувати знання, можливості та мережі, що пропонуються міжнародними організаціями, у свої індивідуальні плани зі створення «Unity Hubs». Крім того, можуть бути запущені інформаційні кампанії, що відповідають комунікації Союзу.

(15) Щоб забезпечити скоординований підхід між державами-членами та з українськими органами влади щодо імплементації цієї Рекомендації, держави-члени повинні продовжувати координацію, обмін інформацією та моніторинг ситуації на місцях у різних відповідних форумах, включаючи «Платформу солідарності», згадану у Виконавчому рішенні (ЄС) 2022/382, до якої українські органи влади можуть бути запрошені разом з відповідними підготовчими органами Ради в межах їхніх відповідних мандатів та обов'язків.

(16) Оскільки перехід від тимчасового захисту для переміщених осіб з України призведе до значних змін у їхньому статусі, важливо мати точну картину ситуації, що розвивається. Беручи до уваги, зокрема, рішення Суду Європейського Союзу у справі C-753/2314 і, зокрема, його пункт 30, держави-члени повинні посилити свої зусилля щодо регулярного та оперативного оновлення своїх даних щодо тимчасового захисту в «Платформі реєстрації тимчасового захисту», включаючи дані щодо неактивних реєстрацій, а також в рамках механізму готовності та управління кризами, пов'язаними з міграцією («Blueprint Network»).

(17) Відповідно до статті 3 Протоколу № 21 щодо позиції Сполученого Королівства та Ірландії стосовно простору свободи, безпеки та юстиції, що додається до Договору про Європейський Союз та до Договору про функціонування Європейського Союзу, Ірландія листом від 22 липня 2025 року повідомила про своє бажання брати участь у прийнятті та застосуванні цієї Рекомендації.

(18) Відповідно до статей 1 і 2 Протоколу № 22 щодо позиції Данії, що додається до Договору про Європейський Союз та до Договору про функціонування Європейського Союзу, Данія не бере участі у прийнятті цієї Рекомендації та не зобов'язана нею або її застосуванням,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ РЕКОМЕНДАЦІЮ:

А. Заходи для сприяння переходу до інших правових статусів ще до закінчення тимчасового захисту

Держави-члени повинні сприяти та полегшувати доступ до національних правових статусів для осіб, які користуються тимчасовим захистом згідно з Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382. Дозволи на проживання, видані з цією метою, можуть, наприклад, ґрунтуватися на працевлаштуванні, самозайнятості, професійному навчанні або освіті та дослідженнях, сімейних чи інших підставах, або бути спеціальними дозволами на проживання, за умови, що ці особи відповідають умовам, встановленим національним законодавством.

Держави-члени повинні дозволити особам, які користуються тимчасовим захистом згідно з Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382, особливо там, де доступ до національних правових статусів є неможливим, і які інакше відповідають вимогам для отримання іншого статусу, встановленого законодавством Союзу, подавати заявки на отримання дозволів згідно з Директивами (ЄС) 2016/801, (ЄС) 2021/1883 та (ЄС) 2024/1233, за умови, що вони не будуть одночасно мати статус тимчасового захисту та дозвіл, наданий згідно з цими Директивами. Держави-члени повинні якомога швидше, але не пізніше, ніж під час подання заявки на такий дозвіл, інформувати осіб, які користуються тимчасовим захистом згідно з Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382, про відмінності між правами, що надаються статусом тимчасового захисту, та правами, що надаються згідно з цими Директивами, а також про те, що вони не можуть одночасно користуватися тимчасовим захистом і отримувати дозвіл згідно з цими Директивами.

B. Заходи для підготовки ґрунту для плавної та сталої реінтеграції в Україні

Держави-члени повинні дозволити особам, які користуються тимчасовим захистом згідно з Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382, здійснювати ознайомчі візити в Україну на самостійній основі, належним чином враховуючи статтю 21(1) Директиви 2001/55/EC. У цьому контексті держави-члени повинні: (a) встановити та скоординувати з іншими державами-членами параметри, умови та вимоги для ознайомчих візитів; (b) інформувати осіб, які можуть захотіти здійснити такі візити, про ці параметри, умови та вимоги, а також створити контактні пункти для цієї мети.

Для забезпечення повернення в Україну держави-члени повинні передбачити спеціальні програми добровільного повернення відповідно до статті 21(1) Директиви 2001/55/EC, які будуть використовуватися після закінчення тимчасового захисту згідно з Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382. У цьому контексті держави-члени повинні: (a) забезпечити координацію з українськими органами влади для полегшення реінтеграції в громади в Україні, в таких сферах, як пошук житла або доступу до базових послуг та інфраструктури, включаючи медичне обслуговування; (b) забезпечити, щоб підтримка в рамках програм добровільного повернення пріоритезувала підтримку реінтеграції в громади в Україні, замість індивідуальних пакетів; (c) встановити умови участі в програмах добровільного повернення у координації з іншими державами-членами та Комісією; (d) вимагати від осіб, які хочуть скористатися програмою добровільного повернення, зареєструватися в такій програмі, щоб отримати її; (e) встановити конкретний період, в принципі, один рік після закінчення тимчасового захисту для добровільного від'їзду в рамках програм добровільного повернення; держави-члени повинні координувати між собою та з українськими органами влади, відповідно до пункту 8 цієї Рекомендації, коли, з огляду на розвиток ситуації на місцях, буде потрібен інший або подовжений період для добровільного від'їзду, оскільки наданий час видається недостатнім для забезпечення поступової та сталої реінтеграції переміщених осіб в Україні; (f) використовувати можливість, передбачену статтею 21(3) Директиви 2001/55/EC, щоб подовжити всі застосовні права, пов'язані з тимчасовим захистом, викладені в Розділі III Директиви 2001/55/EC, для тих осіб, які користувалися тимчасовим захистом згідно з Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382 та користуються програмою добровільного повернення, до дати їхнього повернення в Україну або до дати закінчення періоду для добровільного від'їзду в рамках відповідної програми добровільного повернення; держави-члени повинні забезпечити продовження легального проживання для переміщених осіб між датою закінчення терміну дії Виконавчого рішення (ЄС) 2022/382 та закінченням періоду, протягом якого такі особи можуть зареєструватися в цій програмі; (g) розглянути можливість надання допомоги в організації від'їздів, зокрема в той самий район в Україні; Frontex може надавати державам-членам логістичну підтримку в межах свого мандату.

З належною повагою до людської гідності, держави-члени повинні вжити необхідних заходів щодо умов проживання осіб, які не відповідають вимогам для доступу до інших статусів, але мають особливі потреби, інші, ніж ті, що охоплюються статтею 23(1) Директиви 2001/55/EC, які Україна не може задовольнити після закінчення тимчасового захисту згідно з Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382. У відповідних випадках держави-члени повинні забезпечити, щоб умови проживання враховували особливі потреби таких осіб. Таке проживання повинно бути припинено, як тільки Україна зможе забезпечити особливі потреби відповідних осіб.

Держави-члени повинні, відповідно до статті 23(2) Директиви 2001/55/EC, дозволити переміщеним особам з України, чиї діти є неповнолітніми та навчаються в школі в державі-члені, проживати на їхній території після закінчення терміну дії тимчасового захисту, передбаченого Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382, щоб дозволити цим дітям завершити поточний шкільний період, коли термін дії цього Виконавчого рішення закінчується. Для цілей цих заходів поточний шкільний період зазвичай буде шкільним роком.

C. Заходи для забезпечення інформування переміщених осіб

Держави-члени повинні забезпечити, щоб особи, які користуються тимчасовим захистом згідно з Виконавчим рішенням (ЄС) 2022/382, були належним чином інформовані щодо наявних можливостей для переходу на інші правові статуси, включаючи переваги та права, пов'язані з переходом на ці статуси, а також про ситуацію в Україні, вимоги для ознайомчих візитів та підтримку для повернення додому, доступну в Союзі та в Україні, зокрема щодо програм добровільного повернення. У цьому зв'язку держави-члени повинні: (a) створити оперативні національні комунікаційні системи та процедури, такі як контактні пункти, або інформаційну кампанію, що відповідає комунікації Союзу. (b) для тих держав-членів, які мають намір створити на своїй території «Unity Hub» у співпраці з українськими органами влади, використовувати цей «Unity Hub» для надання відповідної інформації переміщеним особам; державам-членам пропонується інтегрувати знання, можливості та мережі, що пропонуються міжнародними організаціями, у національний план зі створення «Unity Hubs». (c) розглянути можливість використання програми Фонду притулку, міграції та інтеграції, включаючи додаткові асигнування, що випливають із середньострокового перегляду відповідної Багаторічної фінансової рамки та середньострокового перегляду національних програм, для підтримки «Unity Hubs».

D. Заходи для забезпечення координації, моніторингу та обміну інформацією між державами-членами та з українськими органами влади

Держави-члени повинні продовжувати координацію та обмін інформацією щодо відповідних подій, а також щодо імплементації цієї Рекомендації, зокрема в контексті «Платформи солідарності» та відповідних підготовчих органів Ради в межах їхніх відповідних мандатів та обов'язків. Комісія зв'язується з цією метою з державами-членами та з українськими органами влади, включаючи на технічному рівні в рамках «Платформи солідарності», до якої українські органи влади можуть бути запрошені, та на політичному рівні через Спеціального посланника для українців у ЄС.

Держави-члени повинні посилити свої зусилля щодо моніторингу подій та регулярного та оперативного оновлення відповідної інформації щодо статусу переміщених осіб з України у відповідних базах даних, включаючи в «Платформі реєстрації тимчасового захисту», зокрема щодо кількості бенефіціарів тимчасового захисту або адекватного захисту згідно з національним законодавством на території держави-члена, кількості осіб, які перейшли на інші статуси та більше не користуються тимчасовим захистом або адекватним захистом згідно з національним законодавством, та кількості осіб, чиї реєстрації є неактивними. Крім того, держави-члени повинні забезпечити своєчасний, повний та точний обмін даними щодо всіх відповідних аспектів, що стосуються бенефіціарів тимчасового захисту, в рамках механізму готовності та управління кризами, пов'язаними з міграцією («Blueprint Network»).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.