За оціночні судження, що принижують гідність чи репутацію, можна буде вимагати компенсацію моральної шкоди – проект змін до ЦК

За певних умов навіть за висловлені оціночні судження щодо особи доведеться сплачувати компенсацію. Відповідні зміни передбачає законопроект 14057 про нову редакцію книги другої Цивільного кодексу щодо особистих прав. Нагадаємо, що ініціаторами законопроекту виступила широка група депутатів на чолі зі спікером Верховної Ради Русланом Стефанчуком.

Так, у законопроекті визначено, що оціночні судження не підлягають спростуванню та/або доведенню їх достовірності.

Водночас, якщо оціночні судження висловлено у формі, що принижує гідність, честь, репутацію, на особу, яка їх поширила, може бути покладено обов’язок щодо компенсації моральної шкоди.

Право на спростування

Загалом законопроектом пропонується по-новому врегулювати порядок спростування недостовірної інформації про особу.

Так, недостовірною буде вважатися інформація, яка не відповідає дійсності та/або викладена неправдиво. Також недостовірною буде вважатися інформація, яка порушує презумпцію невинуватості.

При цьому повідомлення недостовірної інформації про особу в листах, заявах, скаргах, інших формах звернень до правоохоронних органів з метою перевірки такої інформації, у тому числі повідомлення викривачем інформації про можливі факти корупційних правопорушень тощо в порядку, визначеному Законом «Про запобігання корупції», не вважається поширенням інформації. Водночас особа, якої стосується така інформація, має право на її спростування та/або відповідь.

Прикметно, що право на спростування матимуть також кандидати на різні державні посади у процедурах конкурсів.

Так, законопроект передбачає, що повідомлення (рішення) консультативних, допоміжних або дорадчих рад, комісій або груп утворених при органах державної влади, що надаються в межах проведення конкурсів на зайняття посад відповідно до закону, не вважається поширенням інформації. Водночас особа, якої стосується така інформація, має право на її спростування та/або відповідь.

Спростування недостовірної інформації, що міститься в документі, здійснюється шляхом відкликання або скасування такого документа, його подальшого знищення у встановленому порядку, а також, у разі потреби, видання (прийняття) нового документа, в якому відсутня така інформація.

Отже, якщо певна громадська рада у своєму рішення вказала недостовірну інформацію, то кандидат матиме право на спростування, яке здійснюється шляхом скасування чи відкликання відповідного рішення стосовно нього.

Спростування недостовірної інформації здійснюється:

• незалежно від вини особи, яка поширила інформацію.
• невідкладно, але не пізніше 14 днів з моменту отримання вимоги про спростування.

Спростування недостовірної інформації за рішенням суду здійснюється наступного дня з дня набрання законної сили рішенням суду.

Визначено, що до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа, застосовується позовна давність в один рік. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про ці відомості.

При визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди суд може брати до уваги висновок фахівців (експертів) з визначення розміру моральної шкоди, а в разі його відсутності – враховувати вимоги розумності і справедливості.

Право на відповідь

Окремо пропонується встановити право на відповідь від особи, особисті права якої порушені внаслідок поширення стосовно неї інформації. Право на відповідь полягає у можливості висвітлення власної точки зору та обставин порушення особистого права.

Право на відповідь здійснюється:

• незалежно від вини особи, яка поширила інформацію
• незалежно від достовірності поширеної інформації, якою порушено особисте право особи
• незалежно від того, чи було застосоване право на спростування недостовірної інформації.

Вилучення інформації про особу

Окремо пропонується встановити право фізичної особи на забуття. Вочевидь, йдеться насамперед про різні публічні досьє.

Так, фізична особа може вимагати від володільця та/або розпорядника персональних даних вилучення, знеособлення, знищення інформації про себе із загальнодоступних джерел, а від операторів пошукових систем – припинення видачі посилань (деіндексації) на таку інформацію за її іменем, якщо така інформація є недостовірною, неактуальною, неповною, отримана, зберігається, обробляється неправомірно або втратила суспільний інтерес, а її подальше поширення завдає шкоди особистим правам такої особи.

Право вимагати заборони поширення інформації

Законодавці також пропонують встановити право вимагати заборони поширення інформації, якою порушуються особисті права.

Так, у разі порушення особистого права особи у газеті, журналі, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі, в мережі Інтернет (веб-сайти, сторінки у соціальних мережах, канали месенджерів, відеохостинги, інші веб-ресурси) суд може ухвалити рішення про заборону розповсюдження відповідної інформації, поширення (оприлюднення) інформації не відбулось.

У разі порушення особистого права особи в номері (випуску) газети, журналу, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі, в мережі Інтернет (веб-сайти, сторінки у соціальних мережах, канали месенджерів, відеохостинги, інші вебресурси) суд може ухвалити рішення про заборону або припинення їх розповсюдження до усунення порушення, поширення (оприлюднення) відповідної інформації вже відбулось. Якщо усунути порушення у такий спосіб, неможливо, суд може ухвалити рішення про вилучення тиражу (накладу) газети, журналу, книги тощо з метою його знищення або заблокувати доступ до інформації.

Також окремо ініціатори законопроекту пропонують встановити право особи, особисте право якої порушено, на відшкодування, компенсацію шкоди.

Якщо особі внаслідок порушення її особистого права завдано майнової та/або моральної шкоди, така шкода підлягає відшкодуванню у повному розмірі та/або компенсації.

Шкода, завдана особистому праву особи шляхом повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону «Про запобігання корупції», підлягає відшкодуванню та/або компенсації лише в разі умисного порушення.

Компенсація моральної шкоди шляхом примирення, зокрема через принесення особи, яка завдала шкоди, вибачення особі, якій завдано шкоди внаслідок порушення її особистого права, можлива лише у разі, якщо вибачення носить добровільний характер та сприйняте як компенсація моральної шкоди особою, якій вона була завдана. Застосування примирення не звільняє особу, яка завдала шкоди, від обов’язку відшкодувати, компенсувати її.

Перед поширенням інформації фізична особа повинна переконатися в її достовірності

У статті Цивільного кодексу, яка регулює право на інформацію, пропонується передбачити, що фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

Яким чином це має бути зроблено – стаття не передбачає.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних реєстрів, інформація розміщена на офіційних сайтах, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

При цьому фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на відповідне джерело.

Право на особисту інформацію

Також у статті щодо права на особисту інформацію пропонується передбачити, що обробка особистої інформації, може здійснюватися лише за її інформованою згодою, крім випадків, визначених законом, а також лише в інтересах національної безпеки, громадського порядку з метою запобігання заворушенням або кримінальним правопорушенням, охорони здоров’я населення, захисту репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Фізична особа має право бути поінформованою про кожний випадок запиту на отримання її персональних даних у державних реєстрах іншими особами, крім випадків, визначених законом.

Ще одним новим у ЦК правом є право на особисті нотатки.

А саме, фізична особа має право на особисті нотатки (документи, записки, замітки, щоденники, особисті архівні матеріали, зображення, аудіо-, відеозаписи, переписки в месенджерах, SMS- та MMS-повідомлення та інші нотатки в паперовій, електронній або іншій формі) і право на таємницю інформації, що міститься в них, якщо вона не має публічного характеру і не належить до інформації з обмеженим доступом згідно з законом.

Поширення відомостей, які містяться в особистих нотатках, можливе лише за згодою фізичної особи, якій належать ці нотатки, якщо це не суперечить закону. Для використання та/або поширення відомостей стосовно особистого життя іншої фізичної особи потрібна згода такої особи.

Також окремо пропонується передбачити, що фізична особа має право на таємницю поштової кореспонденції, посилок, інших видів поштових відправлень, телеграм, факсограм, електронних поштових повідомлень (e-mail), телефонних розмов та повідомлень, електронних текстових, голосових повідомлень, зображень, аудіо-, відеоспілкування в месенджерах, соціальних мережах, під час використання цифрових сервісів, а також інших видів особистих повідомлень, отриманих шляхом електронних комунікацій.

Для використання кореспонденції стосовно особистого життя іншої фізичної особи, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода такої особи.

Кореспонденція, що містить інформацію про фізичну особу (персональні дані) та/або про її приватність, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, що міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.

Порушення таємниці особистих нотаток чи кореспонденції фізичної особи може здійснюватися за рішенням суду у випадках, установлених законом, з метою запобігання кримінальному правопорушенню або з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо неможливо одержати інформацію в інший спосіб.

Додатково, окремим розділом, законодавці пропонують визначити особисті права, що забезпечують приватність фізичної особи.

Так, фізична особа самостійно, на власний розсуд визначає коло осіб, які можуть володіти інформацією про її приватність, а також обсяг та/або зміст такої інформації в порядку, спосіб і в межах, встановлених законом. Втручання у сферу приватності фізичної особи здійснюється за її згодою. Фізична особа самостійно, на власний розсуд визначає можливість або неможливість сторонніх осіб втручатися у її приватність, а також межі та тривалість такого втручання.

Фізична особа має право не розголошувати обставини своєї приватності, а також вимагати нерозголошення обставин від інших осіб, які володіють такою інформацією. Підстави та порядок обмеження права на приватність встановлюються законом виключно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та з метою забезпечення прав людини.

Право на цифрову приватність

Також у новій редакції книги ІІ пропонується встановити право на цифрову приватність.

Зокрема, обробка даних стосовно цифрового образу фізичної особи, її особистих цифрових нотаток, цифрової кореспонденції здійснюється лише за інформованою згодою фізичної особи та з дотриманням вимог закону.

Фізична особа має право на цифрову приватність своїх метаданих, історії інтернет-активності, зокрема пошукових запитів, відвіданих веб-ресурсів, інформації про використання цифрових застосунків та сервісів, даних геолокації, даних, згенерованих пристроями, системами штучного інтелекту у зв’язку з використанням особою цифрових сервісів, інших цифрових даних, які в сукупності відображають особисте життя фізичної особи у цифровому середовищі. Фізична особа має право на захист своєї цифрової приватності від неправомірного доступу, копіювання, видалення або використання даних свого цифрового образу, кібератак, фішингу, несанкціонованого стеження, шкідливого програмного забезпечення, інших кіберзагроз, зокрема, шляхом застосування засобів антивірусного програмного забезпечення, шифрування, інструментів кібергігієни та інших засобів кіберзахисту.

Право на професійну таємницю, таємницю договору, іншого правочину, інформацію з обмеженим доступом

Новою редакцією також передбачено, що фізична особа має право на професійну, зокрема банківську, адвокатську, нотаріальну, лікарську, комерційну, службову та іншу таємницю.

Фізична особа має право визначати таємницю договорів, інших правочинів або окремих їх положень, якщо інше не визначено законом. Фізична особа може встановлювати обмежений режим доступу до інформації за родом своєї діяльності, що не є публічною, якщо інше не визначено законом.

Права юридичних осіб на репутацію, цифрову приватність та професійну таємницю

Змінами передбачені й відповідні права для юридичних осіб.

Зокрема, стосовно права на репутацію законодавці пропонують встановити, що критика юридичної особи не повинна порушувати презумпцію добропорядності юридичної особи, якщо інше не доведено судом. Юридична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її репутації, відшкодування шкоди.

Також юридична особа має право на професійну таємницю, повʼязану із сферою її діяльності.

Юридична особа має право визначати таємницю договорів, інших правочинів або їх окремих положень, якщо інше не визначено законом.

Юридична особа може встановлювати обмежений режим доступу до інформації за родом своєї діяльності, що не є публічною, якщо інше не визначено законом.

Особи, яким стало відомо про професійну таємницю юридичної особи, таємницю договору, іншого правочину, інша інформація з обмеженим доступом у зв’язку із виконанням професійних обов’язків, зобов’язані утримуватися від її розголошення, крім випадків, якщо: юридична особа надала згоду на розголошення такої інформації; розкриття таємниці необхідне для захисту життя та здоров’я людини; розкриття таємниці визначено законом або за рішенням суду.

Також юридична особа має право на таємницю поштової кореспонденції, посилок, інших видів поштових відправлень, телеграм, факсограм, електронних поштових повідомлень (e-mail), телефонних розмов та повідомлень, електронних текстових, голосових повідомлень, зображень, аудіо-, відеоспілкування в месенджерах, соціальних мережах, під час використання цифрових сервісів, а також інших видів особистих повідомлень, отриманих шляхом електронних комунікацій. Використання кореспонденції шляхом опублікування здійснюється лише за згодою особи, яка направила таку кореспонденцію, та особи, яка отримала її.

Окремо визначено право юридичної особи на цифрову приватність, зокрема обробка даних стосовно цифрового образу юридичної особи здійснюється лише за її згодою та з дотриманням вимог закону.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.