Борг існує, але стягнення заблоковане: на Дніпропетровщині чоловік переграв своїх кредиторів у суді

08:00, 15 грудня 2025
Хоча боргові зобов’язання залишилися чинними, але стягувачі втратили право вимоги: юридичні нюанси змінили долю старого кредиту.
Борг існує, але стягнення заблоковане: на Дніпропетровщині чоловік переграв своїх кредиторів у суді
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Мешканець Дніпропетровщини, з якого ще 10 років тому було стягнуто валютну та гривневу заборгованість, зумів переграти своїх кредиторів у процесуальній площині. Апеляційна інстанція відмовила новому кредитору у праві вимоги, визнавши ланцюг правонаступництва перерваним. Це створило своєрідну паузу: хоча сам борг існує, але його виконання заблоковане через відсутність належного стягувача. Юридичні помилки фактично змінили долю старого кредиту, надавши боржнику час і тимчасовий захист від стягнення.

Правонаступництво на паузі

Процесуальні неточності здатні заблокувати виконання навіть чинного боргу. Про це свідчить цивільна справа № 186/223/15-ц, яку розглянув Дніпровський апеляційний суд у відкритому засіданні.

Відправною точкою для подальших процесів став кредитний договір, укладений ще в 2007 року. Зважаючи на порушення договірних умов, у квітні 2015 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області стягнув з відповідача заборгованість у розмірі майже 700 тис. гривень (695326,90 грн). Проте через 4 місяці це рішення скасував апеляційний суд Дніпропетровської області, визначивши значно меншу суму боргу – 2272 долари США та 21921,71 грн. Тобто остаточна заборгованість складалася з валютної та гривневої частини, що мало значення для подальших виконавчих дій.

У листопаді 2019 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області ухвалив ще одне рішення – про заміну первісного стягувача на іншу юридичну особу, яка придбала права вимоги. Дану юрособу внесли до виконавчого листа як нового кредитора. Це рішення послужило підґрунтям для наступних договорів відступлення права вимоги, які стосувалися боргів за кредитним договором.

У березні 2023 року відбувся перший договір відступлення права вимоги, а у травні 2023 року – другий. Новий кредитор отримав право вимоги на борг у тому ж розмірі (2272 долари США та 21921 грн), який залишався невиконаним. Саме цей борг став предметом заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. У грудні 2024 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області задовольнив заяву, виходячи з того, що існує чинний договір відступлення права вимоги, а отже, є підстави для заміни стягувача. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відбулося матеріальне правонаступництво, підтверджене договорами, і цього достатньо для внесення змін у виконавчий документ, який стосувався боргу у валюті та гривнях.

Цією ситуацією відразу ж скористався боржник: він подав апеляційну скаргу, наголошуючи на тому, що Першотравенський міський суд Дніпропетровської області не врахував постанову апеляційної інстанції, згідно з якою було скасовано заміну первісного кредитора. Як зазначено в матеріалах справах, позивач свою «апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано всі обставини справи та не враховано висновки Дніпровського апеляційного суду у постанові від 11 червня 2024 року, якою скасовано ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року про заміну стягувача на його правонаступника, а заяву останнього залишено без задоволення…».

Під час розгляду справи позивач (боржник) повідомив, що нова юрособа не набула процесуального правонаступництва, а тому суд першої інстанції «дійшов до помилкового висновку про задоволення заяви». Відтак, усі наступні договори відступлення права вимоги ґрунтувалися на праві, яке не було підтверджене процесуально. Боржник підкреслив: попередній кредитор не набув процесуального статусу стягувача. Саме тому його правонаступники не можуть претендувати на заміну сторони у виконавчому листі. В апеляційній скарзі також було зазначено, що задоволення раніше поданої заяви призведе до порушення принципу правової визначеності: боржник може опинитися у ситуації, коли різні особи пред’являють йому вимоги щодо одного й того ж боргу без належного процесуального підтвердження.

Коли борг є, а стягувача – немає

Вислухавши аргументи сторін, Дніпровський апеляційний суд звернув увагу на те, що «суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги, який є чинним, відбулася заміна стягувача у виконавчому документі, а тому наявні підстави для заміни вибулого стягувача на його правонаступника».

На думку апеляційної інстанції, з таким висновком погодитись неможливо з наступних підстав: відповідно до вимог ЦПК справу потрібно розглядати не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками процесу, які розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

«У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Аналогічна правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20)», – наголошується в постанові Дніпровського апеляційного суду.

У своїх висновках апеляційна інстанція послалася «на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, де визначено, що заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак, потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим».

Опираючись на практику ВС, Дніпровський апеляційний суд зазначив: «У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони».

Аналізуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції дослідив суттєві моменти: у 2015 році апеляційний суд скасував рішення міського суду та ухвалив нове, яким було визначено до стягнення з боржника валютну та гривневу заборгованість за кредитним договором. А через кілька років, у 2019-му, суд першої інстанції задовольнив заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні та визнав нового стягувача правонаступником первісного кредитора. На підставі цього рішення було внесено зміни до виконавчого листа. Однак у 2024 році апеляційна інстанція скасувала ухвалу про заміну стягувача, залишивши відповідну заяву без задоволення. Правонаступник не набув процесуального статусу у справі, оскільки не звертався із відповідною заявою про процесуальне правонаступництво.

За таких обставин, Дніпровський апеляційний суд прийшов до висновку, що «судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовані фактичні обставини справи, що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви на підставі положень ст. 376 ЦПК України». Як наслідок, апеляційну скаргу боржника було задоволено, а ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області – скасовано.

Апеляційний суд захистив принцип правової визначеності: боржник має право знати, хто є належним стягувачем у виконавчому документі. Таким чином, позивач у цій історії виграв процесуальну баталію: хоча й не позбувся боргу, але виграв у тому сенсі, що новий кредитор не отримав права пред’являти йому вимоги у виконавчому провадженні. Це означає, що борг юридично існує, але наразі немає належного процесуального стягувача, який міг би його стягувати. На практиці такі паузи можуть тривати роками, якщо кредитори не проявляють активності або не можуть довести своє право.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший