Без судимості, але з поверненням на службу до Нацгвардії: суд у Львові розглянув справу про СЗЧ

Суд у Львові звільнив від кримінальної відповідальності військовослужбовця, обвинуваченого у самовільному залишенні місця служби. Кримінальне провадження закрито. Встановлено, що звільнення від кримінальної відповідальності не перешкоджає подальшому проходженню військової служби. При прийнятті рішення враховано правовий режим воєнного стану та інтереси забезпечення обороноздатності держави з урахуванням принципу невідворотності кримінальної відповідальності.

Перше порушення – без покарання

Шевченківський районний суд міста Львова, розглянувши справу № 466/11820/25 за обвинуваченням старшого солдата у самовільному залишенні місця служби, задовольнив клопотання прокурора та закрив кримінальне провадження у зв’язку зі звільненням від кримінальної відповідальності (пункт 1 частина 2 статті 284 КПК України).

Обвинувачений, за загальними умовами кримінальної відповідальності під час дії воєнного стану, підлягав суворому покаранню за порушення військової дисципліни. Проте прокурором було подано клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі частини 5 статті 401 КК України в редакції, чинній на момент розгляду справи. Вказана норма передбачала можливість уникнення кримінального покарання військовослужбовцем, який вчинив кримінальне правопорушення вперше, за умови добровільного заявлення про намір повернутися до проходження військової служби та наявності письмової згоди командира відповідної військової частини.

Ця справа відноситься до типових кримінальних проваджень, що виникли після запровадження воєнного стану. Обвинувачений, призваний на військову службу за мобілізацією, був зарахований до особового складу стрілецького підрозділу та призначений на відповідну бойову посаду. Правовий статусвійськовозобов’язаного відповідав вимогам законодавства України, зокрема нормам про мобілізацію, виконання військового обов’язку та положенням статутів ЗСУ.

У січні 2024 року старший солдат без дозволу командування та без наявності поважних причин залишив розташування підрозділу. Період відсутності перевищував мінімальний строк, з якого такі дії підпадають під кримінальну відповідальність. Дії обвинуваченого кваліфіковано як тривале ухилення від виконання обов’язків військової служби в умовах воєнного стану, що законодавством віднесено до категорії особливо небезпечних порушень встановленого порядку несення служби.

Кримінально-правова оцінка зазначених дій визначається частиною 5 статті 407 КК України, яка встановлює відповідальність за нез’явлення на службу без поважних причин під час дії воєнного стану та відносить такі діяння до тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби.Поведінка обвинуваченого в умовах воєнного стану підвищує суспільну небезпечність правопорушення та переводить його з дисциплінарного або менш тяжкого порушення у категорію кримінально караних діянь.

В обвинувальному акті викладено мотиви поведінки обвинуваченого: небажання виконувати службові обов’язки в повному обсязі, недотримання вимог дисципліни та несумлінне ставлення до обов’язків. Вказане формулювання відповідає усталеній практиці доведення суб’єктивної сторони злочину, зокрема прямого умислу. Об’єктивна сторона діяння підтверджувалася фактом тривалої відсутності обвинуваченого, суб’єктивна – усвідомленням протиправності та наміром тимчасово ухилитися від виконання військового обов’язку.

За таких обставин кримінальне провадження могло завершитися постановленням обвинувального вироку з призначенням суворого покарання. Проте у цій справі застосування іншої норми Кримінального кодексу, введеної під час дії воєнного стану, суттєво змінило правову оцінку та перспективу провадження.

Не вирок, а повернення: право на виправлення

Під час судового засідання обвинувачений просив задовольнити клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, а провадження у справі закрити, оскільки він висловив бажання повернутися до військової частини Національної гвардії України.

Правове вирішення даної справи було здійснено шляхом застосування положень частини 5статті 401 КК України. Зазначена норма є результатом законодавчих змін, спрямованих на приведення кримінально-правових інститутів у відповідність до умов воєнного стану. Вона встановлює можливість звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вперше вчинили злочини, передбачені статтями 407 або 408 КК України, за умови наявності добровільного наміру повернутися до військової служби та письмової згоди командира військової частини.

У мотивувальній частині ухвали суд зазначив: звільнення від кримінальної відповідальності у цьому випадку не має характеру поблажливості чи виправдання протиправної поведінки, а застосовується виключно за наявності визначених законом умов, кожна з яких підлягає перевірці. Було встановлено, що обвинувачений вчинив злочин уперше, діяння мало місце під час дії воєнного стану, військовослужбовець добровільно заявив про намір повернутися до служби, а командир військової частини письмово підтвердив згоду на його прийняття. Суд також констатував, що обвинувачений усвідомлює нереабілітуючий характер звільнення та правові наслідки закриття кримінального провадження.

З урахуванням викладеного суд постановив: клопотання прокурора задовольнити, звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності, зобов`язати старшого солдата невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання такою ухвалою законної сили прибути до військової частини Національної гвардії України для продовження проходження військової служби. Також суд зобов`язав командира військової частини – забезпечити продовження проходження військової служби старшим солдатом.

Кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України. Такий спосіб завершення провадження означає, що суд не здійснює дослідження доказів з метою постановлення вироку по суті пред’явленого обвинувачення. Хоча сам факт вчинення діяння не заперечується, але держава відмовляється від реалізації каральної функції. Також варто зазначити, що ухвала суду містить імперативні приписи, які прямо пов’язують звільнення від кримінальної відповідальності з обов’язком негайного повернення до виконання військового обов’язку, що включає поновлення грошового забезпечення, соціальних гарантій та інших складових правового статусу військовослужбовця.

Рішення суду відкриває можливість для інших військовослужбовців, які вперше допустили подібні порушення, повернутися до служби без кримінального покарання. В умовах воєнного стану кримінальне право перестає бути лише інструментом кари і дедалі більше виступає як важливий компонент державної стратегії виживання.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.