Судді поставили під сумнів законопроєкт Галини Третьякової, який обмежує суддівську винагороду
Народний депутат України, Голова Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, Галина Третьякова презентувала робочій групі з питань забезпечення належного фінансування судової влади в Україні свій законопроєкт «Про справедливу систему оплати праці в Україні» №14387.
За її поясненнями законопроект це спроба запровадити єдині, збалансовані принципи оплати праці в публічному секторі для усієї України, систематизувати хаотичну систему, усунути величезний розрив у доходах різних категорій та запровадити принцип "рівної оплати за працю рівної цінності".
Галина Третьякова наголосила, що судова влада не може існувати окремо від загальної фінансової системи держави. Вона зауважила, що судді активно захищають власні фінансові гарантії, водночас держава хронічно не виконує тисячі судових рішень на користь звичайних громадян, пенсіонерів, ветеранів, а мільйони українців отримують зарплату нижчу за прожитковий мінімум. А потім закликала піднятися «на ступінь вище» і подивитися на місце судів у загальній системі оплати праці в країні, а не відокремлювати себе.
Третьякова також закликала представників судової влади не лише критикувати, але й пропонувати конструктивні механізми інтеграції судів у єдину систему оплати праці, якщо вони дійсно підтримують ідею справедливості та верховенства права для всіх українців.
Представники Вищої Ради Правосуддя, Ради суддів України, Національного агентства з питань державної служби, судді та представники суддівських асоціацій висловили свої критичні зауваження щодо даної законодавчої ініціативи. Члени робочої групи вважають, що законопроект намагається механічно застосувати до суддів та працівників апаратів судів загальні принципи оплати праці держслужбовців, нехтуючи їх конституційним статусом. Учасники засідання нагадали, що судді не є "державними службовцями" у звичному розумінні, а є носіями судової влади, і за Конституцією їх статус регулюється окремим законом.
На думку учасників обговорення, запропоновані механізми щодо оплати праці суддів суперечать існуючим конституційним і міжнародним стандартам.
Основними приводами для критики стали:
1. Встановлення максимального розміру суддівської винагороди. Законопроектом пропонується ввести "виконавчий табель" з фіксованими максимумами доходу. Наприклад, для суддів Верховного Суду та Конституційного Суду України максимальна винагорода після вирахування податків має становити 109 973 грн на місяць. Для суддів апеляційних судів — 100 266 грн, для суддів місцевих судів — 96 250 грн.
Отриману винагороду вище цієї межі авторка законопроекту пропонує повертати назад до Держбюджету, а за ухилення від повернення може наставати кримінальна відповідальність.
Це при тому, що нинішній розмір винагороди судді першої інстанції (близько 57-73 тис. грн) вже не відповідає навантаженню і не є конкурентним.
2. Подвійне підпорядкування державних службовців апаратів судів. Пропонується змінити механізм укладення колективних договорів для держслужбовців, передавши це повноваження виключно Кабінету Міністрів України. Таке положення розцінюють як встановлення подвійного підпорядкування (керівнику установи та Кабміну) для співробітників незалежної гілки влади.
3. Порушення гарантії незалежності через фінансове забезпечення. Наголошується, що гарантований рівень матеріального забезпечення є однією з ключових гарантій незалежності судді, закріпленою у Конституції України та Законі "Про судоустрій і статус суддів". Обмеження винагороди позбавляє суддю цієї гарантії та робить його залежним від політичної волі законодавця щороку встановлювати новий "ліміт".
4. Відсутність обґрунтування запропонованої грейдової системи. Представники судової влади вказують, що до обговорення не надано фінансово-економічного обґрунтування запропонованих лімітів та методології їх розрахунку.
Представники судової влади висловили низку практичних застережень щодо змісту законопроекту:
1. Пряме порушення Конституції України та рішень Конституційного Суду.
Учасники згадували, що Конституційний Суд України неодноразово ухвалював рішення про недопустимість обмеження гарантій незалежності суддів, зокрема матеріального забезпечення. Будь-які зміни мають вноситися виключно до спеціального закону "Про судоустрій і статус суддів", а не шляхом прийняття загального закону про оплату праці.
Обмеження винагороди, встановленої спеціальним законом "Про судоустрій і статус суддів", іншим законом, кваліфікують як таке втручання.
2. Порушення міжнародних зобов'язань України та принципу верховенства права.
Учасники вказували на порушення принципу правової визначеності (legal certainty). Щорічне переглядання максимального розміру винагороди законодавцем робить становище судді невизначеним і залежним від політичної кон'юнктури.
Згадувалось також, що Венеційська комісія неодноразово закликала припинити політичне втручання у систему судоустрою та гарантії незалежності суддів, включаючи питання їх матеріального забезпечення.
3. Ризик масових відставок та паралічу системи правосуддя.
Фахівцями було зазначено, що це може зруйнувати конкурсну систему. Особи, які пройшли складний конкурс на посаду судді, робили це, спираючись на гарантії, закріплені в законі. Одностороння зміна цих умов державою після укладення "контракту" зруйнує довіру до суду.
На переконання представників суддівської спільноти, висока гарантована винагорода є антикорупційним запобіжником. Її зниження може, навпаки, спровокувати небажані явища.
За результатами обговорення було прийнято рішення підготувати офіційний висновок від імені робочої групи та направити Комітету Верховної Ради з соціальної політики та Комітету з питань правової політики.
Автор: Тарас Лученко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
