Позов про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав: судам заборонять ігнорувати зміни у житті сімʼї
В Україні порядок відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав врегульовано статтею 170 Сімейного кодексу. У разі загрози життю або здоров’ю дитини орган опіки можуть негайно втрутитися та ухвалити рішення про її відібрання. Після цього орган опіки зобов’язаний повідомити прокурора та протягом семи днів звернутися до суду — з позовом про позбавлення батьківських прав або про відібрання дитини без такого позбавлення.
Однак на практиці трапляються випадки, коли на момент розгляду справи загроза для дитини вже усунута (наприклад, небезпека відсутня, або умови життя покращилися), але справа все одно розглядається як підстава для подальшого обмеження батьківських прав.
Таким чином чинне законодавство недостатньо чітко визначає, на який момент суд мас оцінювати обставини у справах про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав. Це може призвести до ризику ухвалення різних судових рішень у подібних справах і потребує законодавчого уточнення та запровадження єдиного підходу до їх розгляду.
У зв'язку з цим у Верховній Раді пропонують уточнити порядок розгляду судами справ про відібрания дитини від батьків без позбавлення батьківських прав.
Законопроєктом №15113 пропонується прямо закріпити, що суд під час розгляду справи про відібрання дитини без позбавлених батьківських прав мас оцінювати наявність підстав станом на момент ухвалення рішення. Йдеться про доповнення частини другої статті 170 Сімейного кодексу України новим абзацом відповідного змісту. Який передбачає, що обставини, які стали підставою для звернення до суду, вже відпали, то суд повинен відмовити у задоволенні позову.
Позиція, на яку посилаються законодавці
В основі обґрунтування таких змін, автори законопроєкту посилаються на постанову Верховного Суду у справі № 369/8018/23 від 13.08.2025 року, в якій сформульовано підхід до застосування частини другої статті 170 Сімейного кодексу України.
Верховний Суд зазначив, що норми про негайне відібрання дитини у виняткових випадках при безпосередній загрозі життю або здоров'ю дитини спрямовані насамперед на її захист і відображають повноваження органу опіки та піклування. Водночас обов'язок звернення до суду у семиденний строк після ухвалення відповідного рішення забезпечує судовий контроль за такими діями органу опіки та піклування і не означає автоматичного задоволення позову.
Суд підкреслив, що під час розгляду справи він перевіряє наявність підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав станом на момент ухвалення рішення. Якщо на цей час встановлено, що відповідні обставини відпали, суд відмовляє у задоволенні позову. Проте, така відмова не означає автоматичної незаконності чи необґрунтованості попереднього рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини.
Таким чином законопроєкт спрямований на те, щоб удосконалити положення Сімейного кодексу України в частині прийняття рішення судом про відібрання дитини від батьків.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
