Чи завжди роботодавець відповідає за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю: рішення суду
Житомирський окружний адміністративний суд розглянув адміністративну справу № 240/20518/25 за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи – підприємця про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Суд дослідив, чи були наявні правові підстави для застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Суть справи
Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи – підприємця адміністративно-господарських санкцій у розмірі 43 040,14 грн та пені у сумі 2 733,04 грн.
Позов мотивовано тим, що роботодавець не виконав встановлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За даними Фонду, у 2024 році середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача становила 8 осіб, що зумовлювало обов'язок забезпечити працевлаштування однієї особи з інвалідністю. Водночас фактично жодної такої особи роботодавець не працевлаштував.
Фонд у автоматизованому режимі визначив факт невиконання нормативу та сформував розрахунок адміністративно-господарських санкцій. Оскільки у добровільному порядку зазначені кошти сплачені не були, позивач звернувся до адміністративного суду.
Відповідач відзиву на позов не подав, тому справа була розглянута у письмовому провадженні за наявними матеріалами.
Позиція та висновки суду
Суд зазначив, що відповідно до статті 18 Закону №875-XII роботодавці, які використовують найману працю, зобов'язані створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні, забезпечувати необхідні умови праці відповідно до індивідуальних програм реабілітації та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування таких осіб.
Відповідно до статті 19 Закону №875-XII для роботодавців установлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Якщо у роботодавця працює від 8 до 25 осіб, норматив становить одне робоче місце.
Суд звернув увагу, що після внесення змін до законодавства Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю більше не здійснює перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць. Відповідні контрольні повноваження покладені на Державну службу України з питань праці та її територіальні органи.
При цьому інформація, яку Фонд отримує від Пенсійного фонду України щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, є лише підставою для проведення перевірки роботодавця, а не безумовним підтвердженням факту порушення.
Суд навів правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 листопада 2022 року у справі №400/3957/21, відповідно до якої саме Держпраці та її територіальні органи уповноважені перевіряти виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Лише за результатами такої перевірки, якщо підтверджено факт невиконання нормативу, у роботодавця виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції.
Разом із тим суд наголосив, що законодавство покладає на роботодавця не лише обов'язок створити робоче місце, а й вжити всіх передбачених законом заходів для його заповнення, зокрема повідомити державну службу зайнятості про наявність вакансії.
Суд зазначив, що порядок подання інформації про попит на робочу силу врегульований наказом Міністерства економіки України №827-22 від 12 квітня 2022 року. Форма №3-ПН подається роботодавцем не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії.
На думку суду, якщо роботодавець своєчасно подав форму №3-ПН, він виконав покладений на нього законом обов'язок щодо інформування державної служби зайнятості про наявність вакансії. У такому випадку він вважається таким, що вжив усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу, а відсутність фактичного працевлаштування особи з інвалідністю з причин, які від нього не залежали, не є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Водночас у цій справі матеріали не містили жодного доказу того, що відповідач подавав до центру зайнятості інформацію за формою №3-ПН у 2024 році або повідомляв про наявність вакансії для особи з інвалідністю.
Суд також установив відсутність доказів створення роботодавцем робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та вжиття будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу.
Суд підкреслив, що відповідно до частини першої статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції застосовуються у випадку, коли середньооблікова чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю є меншою від установленого нормативу.
Разом із тим суд навів усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно створило необхідні робочі місця, своєчасно та у повному обсязі повідомило компетентні органи про наявність вакансій, але фактичне працевлаштування не відбулося з причин, що не залежали від роботодавця, зокрема через відсутність кандидатів, відмову осіб з інвалідністю від працевлаштування або бездіяльність державних органів. Такий підхід викладений у постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі №811/693/17, від 6 березня 2018 року у справі №825/695/17, від 21 травня 2020 року у справі №520/3919/19 та від 3 серпня 2023 року у справі №120/4975/22.
Однак у спірних правовідносинах відповідач не довів, що створив робоче місце для особи з інвалідністю, повідомив службу зайнятості про наявність вакансії або вжив інших передбачених законом заходів для виконання нормативу.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що роботодавець не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, не створив одне робоче місце, яке мав забезпечити відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XII, та не сплатив адміністративно-господарські санкції у встановлений законом строк.
З огляду на це суд визнав обґрунтованими вимоги Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені.
Суд задовольнив адміністративний позов у повному обсязі та стягнув з фізичної особи – підприємця на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню у загальному розмірі 45 773,18 грн.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
