Новий судовий розгляд як спосіб реалізації restitutio in integrum: позиція ВП ВС

У справі  № 1-07/07 від 25 березня 2026 року Велика Палата Верховного Суду фактично відповіла на ключове для правозастосування питання: чи може суд обмежитися виключенням недопустимих доказів, чи зобов’язаний призначити повний новий розгляд, якщо порушення вплинуло на всю конструкцію обвинувачення.

Це рішення є показовим для всієї практики перегляду кримінальних справ після рішень ЄСПЛ, оскільки окреслює межі повноважень національного суду та визначає, коли часткове «очищення» доказів є недостатнім.

Обставини справи

Апеляційний суд вироком 2005 року визнав трьох обвинувачених винуватими у вчиненні умисного подвійного вбивства: виконавців злочину — чоловіків, які безпосередньо вчинили напад, та жінку, яка виступила організаторкою і замовницею вбивства. Суд призначив їм покарання у виді позбавлення волі на різні строки.

Верховний Суд України у 2006 році скасував цей вирок і направив справу на новий розгляд.

За результатами повторного розгляду Апеляційний суд вироком 2008 року знову визнав одного з виконавців винуватим та призначив йому довічне позбавлення волі, а іншому виконавцю і організаторці злочину — тривалі строки позбавлення волі. У 2008 році Верховний Суд України частково змінив вирок, однак у цілому залишив висновки про винуватість без змін.

Один із засуджених — виконавець вбивства — звернувся до ЄСПЛ, який у 2019 році встановив порушення його права на захист, зокрема через відсутність захисника під час ключових слідчих дій і використання отриманих у цей період зізнавальних показань. У зв’язку з цим Велика Палата Верховного Суду у 2019 році частково задовольнила його заяву про перегляд: виключила низку доказів, отриманих із порушенням права на захист, однак не скасувала вирок, визнавши інші докази достатніми для підтвердження вини.

Після цього засуджений повторно звернувся до ЄСПЛ, який у 2025 році встановив нові порушення — вже на стадії перегляду справи Верховним Судом. ЄСПЛ дійшов висновку, що обмежений перегляд без повного нового розгляду не усунув наслідків первинних порушень і не забезпечив справедливого судового розгляду.

На підставі цього захисник засудженого звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами.

Позиція ВП ВС

Суд нагадав, що відповідно до статті 2 Закону № 3477-IV та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом № 3477-IV, іншими нормативно-правовими актами.

Рішення національного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у разі встановлення ЄСПЛ фактів того, що воно суперечить Конвенції по суті, або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Підстави для втручання в судові рішення в означений спосіб виникають у разі, коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження.

ВП ВС вказала, що констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконано шляхом виплати грошової компенсації, вжиття індивідуальних та/або загальних заходів.

Суд підкреслив, що відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.

ВП ВС звернула увагу на те, що у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що якщо особу було засуджено за результатами провадження, яке призвело до порушення вимог статті 6 Конвенції, повторний судовий розгляд або відновлення розгляду справи, за наявності відповідного клопотання, в принципі, є належним способом виправлення порушення.

Щодо впливу первинних порушень:

ВП ВС вказала, що показання, які заявник надав у своїй явці з повинною,  і проведення з ним цього ж дня відтворення обстановки і обставин події у процесуальному статусі свідка без участі захисника, попри наявність фактичних і правових підстав офіційно обвинувачувати його у вчиненні умисного вбивства за обставин, що обтяжують відповідальність. На час проведення зазначених процесуальних дій санкцією закону України про кримінальну відповідальність за такий злочин передбачалося покарання у виді довічного позбавлення волі, що зумовлювало необхідність обов'язкового забезпечення підозрюваного (обвинуваченого) кваліфікованою правовою допомогою.

Питання, чи було інших доказів достатньо для підтвердження вини заявника, саме собою вимагало б ретельного дослідження усієї доказової бази у справі, що могло бути забезпечено лише повним повторним розглядом, а не дуже обмеженим переглядом.

Тому Суд далі встановлює, що після виключення таких важливих доказів, справа заявника вимагала повного повторного розгляду, і оскільки такого повторного розгляду здійснено не було, заявник був позбавлений права на належний час і можливості для підготовки свого захисту в оскаржуваному провадженні. Він не зміг спрогнозувати обсяг перегляду, який буде проведено Верховним Судом, або які докази будуть виключені чи залишаться. Тому він не міг передбачити, як загальна оцінка справи вплине на перегляд, і тому не міг обґрунтувати свою позицію.

ВП ВС підсумувала: «Отже, зазначені вище порушення прав заявника, встановлені рішенням ЄСПЛ, свідчать, що їх виправлення потребує здійснення повторного дослідження наявних у матеріалах кримінальної справи доказів та обумовлює необхідність оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення».

Оскільки встановлені порушення прав заявника вплинули на загальну справедливість судового розгляду, внаслідок чого він був позбавлений права на достатній час і можливості для підготовки свого захисту у провадженні, на яке він скаржиться, Велика Палата Верховного Суду вважає, що виправлення порушень пункту 1 та підпунктів (b-d) пункту 3 статті 6 Конвенції в цій справі та реалізацію засади restitutio in integrum можна здійснити під час нового судового розгляду, оскільки на цій стадії відновить свою дію принцип презумпції невинуватості заявника і він зможе реалізувати своє право на захист.

За результатами розгляду заяви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлені ЄСПЛ порушення права на справедливий судовий розгляд не були усунуті під час попереднього перегляду справи та вплинули на загальну справедливість кримінального провадження.

У зв’язку з цим суд скасував попередні судові рішення щодо засудженого, а також у відповідній частині щодо співучасників, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши, що лише повний повторний розгляд дає можливість належно оцінити всі докази та відновити порушені права сторони захисту.

Таким чином, ВП ВС підтвердила: якщо порушення права на захист вплинуло на формування доказів і загальну справедливість провадження, його неможливо усунути частковим переглядом — необхідний повний новий розгляд справи.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.