Кримінальна відповідальність поліцейських за бездіяльність: аналіз судової практики та кадрових ризиків 2026 року
Станом на квітень 2026 року реформа системи Міністерства внутрішніх справ України, розпочата у 2015 році, стикається з новими викликами, пов’язаними з умовами повномасштабної війни та необхідністю адаптації правоохоронних інституцій до так званої воєнної трансформації. Попри досягнення у сфері цифровізації та формування нових спеціалізованих підрозділів, у роботі патрульних підрозділів у тилових містах фіксуються окремі проблеми, пов’язані з дотриманням операційних стандартів та службової дисципліни.
Резонансний інцидент у Києві, під час якого озброєна особа після стрілянини забарикадувалася у приміщенні, привернув увагу до питань підготовки та оперативного реагування патрульних екіпажів. Ситуація, коли екіпаж патрульної поліції фактично залишив цивільних, стала приводом для публічної дискусії щодо ефективності дій поліції у кризових ситуаціях, відповідальності та правової регламентації дій поліції в екстремальних умовах.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко вже повідомив про ініціювання кримінального провадження за фактом службової недбалості (ч. 3 ст. 367 ККУ). Руслан Кравченко підкреслив, що епізод із залишенням у небезпеці дитини та несвоєчасним припиненням дій нападника отримає належну правову оцінку. Наразі прокуратура міста Києва та ДБР розслідують справу за статтею про службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.
Предметом доказування у вказаному провадженні стане наявність у працівників поліції об’єктивної та реальної можливості діяти відповідно до посадових інструкцій, тобто можливість надати допомогу чи відкрити вогонь, але свідоме або через несумлінність не вчинення цих дій.
Судова практика щодо службової недбалості працівників поліції, що призвела до смерті (ч. 2, 3 ст. 367 КК України) фіксує кримінальну відповідальність за неналежне реагування на конфлікти чи правопорушення. Верховний Суд послідовно визнає провину, якщо службова особа знехтувала своїми обов’язками.
Так, у справі № 751/626/22 (постанова Касаційного кримінального суду від 19.11.2024) суд встановив, що патрульні прибули на виклик щодо насильства, однак залишили місце події, не припинивши конфлікт і не надавши допомогу потерпілому. Згодом потерпілий помер. Такі дії були кваліфіковані за статтею 367 Кримінального кодексу України як службова недбалість, оскільки правоохоронці не вжили необхідних заходів, попри передбачуваність тяжких наслідків.
У постанові від 16 вересня 2025 року у справі №305/2050/15 Верховний Суд роз’яснив ключові ознаки складу злочину, передбаченого ККУ — службової недбалості. Суд зазначив, що з об’єктивної сторони цей злочин характеризується сукупністю трьох елементів: дією або бездіяльністю службової особи, настанням істотної шкоди правам громадян чи державним і громадським інтересам, а також причинним зв’язком між такими діями (або бездіяльністю) та шкідливими наслідками.
Верховний Суд також наголосив, що службова недбалість може проявлятися у двох формах: повному невиконанні службових обов’язків або їх неналежному виконанні через несумлінне ставлення до служби. У першому випадку йдеться про бездіяльність, коли посадова особа взагалі не виконує покладених на неї обов’язків. У другому — про бездіяльність, коли обов’язки формально виконуються, однак не в повному обсязі або з порушенням вимог служби, що може спричинити істотні негативні наслідки.
У своїй практиці Верховний Суд підкреслює кілька ключових критеріїв: якщо бездіяльність правоохоронців у ситуаціях, пов’язаних із насильством, зброєю чи іншими небезпечними обставинами, створює передбачуваний ризик загибелі людини, така поведінка може тягнути кримінальну відповідальність. Зокрема, за частиною третьою статті 367 КК України, у разі настання смерті потерпілого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років із забороною обіймати певні посади.
У постанові від 19 вересня 2024 року у справі №243/4761/20 Верховний Суд також сформулював правову позицію щодо застосування КК України про службову недбалість. Суд наголосив, що кримінальна відповідальність за цією нормою можлива лише тоді, коли дії, невиконання або неналежне виконання яких спричинило шкідливі наслідки, входили до кола службових обов’язків відповідної посадової особи.
Інакше кажучи, обов’язок діяти певним чином має бути прямо передбачений нормативними актами або службовими документами — зокрема законом, указом, постановою, наказом чи інструкцією. Лише за наявності такого юридично визначеного обов’язку і встановленого причинного зв’язку між бездіяльністю посадовця та негативними наслідками може наставати кримінальна відповідальність за службову недбалість.
Системні проблеми
Кадровий дефіцит: Велика частина досвідчених кадрів залучена до бойових дій, а на вулицях міст залишаються нові кадри або особи, що не пройшли відбір до спецпідрозділів. Це створює дефіцит патрульних на вулицях, що часто впливає на швидкість та якість реагування.
Так, на початку 2023 року в рамках проєкту «Гвардія наступу» була сформована об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». Держава прийняла рішення зібрати найбільш тактично підготовлених, мотивованих та фізично сильних поліцейських. Офіцери, які могли б навчати молодих рекрутів у містах та реагувати на активні кримінальні інциденти, наразі залучені до деокупації територій та вуличних боїв на фронті.
Крім того, і основий фокус реформи МВС змістився на цифровізацію, зокрема на електронні реєстри та автоматизацію, наприклад, цифровізація виконавчих проваджень та перехід на перевірку документів через планшети. Проте, цифровізація МВС не вирішує проблему операційної готовності патрульних підрозділів у кризових ситуаціях.
Нові правила відбору: У лютому 2026 року Верховна Рада внесла зміни до Закону «Про Національну поліцію», спростивши вступ на службу для ветеранів. Зокрема, зміни звільнили ветеранів війни від перевірки фізичної підготовки під час вступу до лав поліції. З одного боку, це залучає людей з бойовим досвідом, з іншого — вимагає від МВС нових підходів до психологічної адаптації кадрів.
Запровадження березневих змін 2026 року щодо залучення ветеранів до лав поліції вимагає створення нових державних протоколів психологічного супроводу. Військовий досвід та поліцейська діяльність регулюються різними правовими режимами. Без чіткого розмежування цих ролей у навчальних програмах виникає ризик або надмірного застосування сили, або тактичної бездіяльності через нерозуміння меж цивільного законодавства.
Юридична незахищеність: Поліцейські часто бояться брати відповідальність у неоднозначних ситуаціях через ризик кримінального переслідування з боку ДБР за перевищення повноважень. Як наслідок, вони обирають бездіяльність, вважаючи її меншим злом.
Відсутність протоколів: Відсутність відпрацьованих алгоритмів дій під час ситуацій «Active Shooter» (активний стрілець). Патрульні часто чекають на спецпідрозділ КОРД замість того, щоб мінімізувати шкоду негайно. Раніше стандартна поліцейська процедура вимагала від першого екіпажу оточити місце події та чекати на приїзд спецназу. Проте світова практика і досвід терактів в Україні довели, що затримка реагування загрожує життю.
Після терактів у Львові 22 лютого 2026 року та вибухів у Миколаєві 23 лютого, де постраждали 7 патрульних, Міністерство внутрішніх справ офіційно визнало застарілість діючих протоколів.
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко ще в лютому 2026 року оголосив про розробку нового комплексного алгоритму реагування на терористичні атаки, який узгоджується з СБУ та Генпрокуратурою. Це прямо підтверджує тезу про те, що старі методи виявилися неефективними в умовах 2025–2026 років, і система перебуває в процесі підготовки нових тактичних інструкцій.
Але нова реальність вимагає перегляду кваліфікаційних вимог до патрульних: від адміністративного контролю до тактичного реагування на збройні напади. Тож без адаптації, інтенсивних і постійних тренінгів, де поліцейського вчать діяти самотужки або в парі до приїзду підкріплення, важко впровадити справді дієві зміни. Необхідна обов’язкова тактична та психологічна підготовка поліції, впровадження обов'язкових годин щорічних симуляцій реальних інцидентів.
Як ми бачимо реформування та адаптація поліції відбувається в реальному часі, коли система вчиться на власних помилках і втратах. Кожен інцидент стає приводом для чергової інструкції або закону. Це робить поліцію більш боєздатною, але водночас підвищує рівень напруги в суспільстві, яке бачить, що недосконалість старих протоколів призводять до втрат.
Реформа ТЦК
У Міноборони наголошують, що нині триває робота над комплексною реформою мобілізації, яка має усунути проблеми, що накопичувалися роками, та водночас зберегти обороноздатність країни.
Наразі реформа перебуває у стані розробки, проте є сподівання на те, що анонсований політиками можливий перерозподіл функцій ТЦК та поліції, не стане частиною реформи. Кожен поліцейський, який вивчає списки ТЦК або чергує на блокпостах для перевірки військово-облікових документів, — це мінус один патрульний, який міг би бути на патрулюванні під час подібних терактів. Додавання поліції нових конфліктних обов’язків ТЦК лише погіршить ситуацію.
Покладання на поліцію функцій мобілізаційного контролю створює навантаження на особовий склад, деактуалізуючи основну функцію — підтримання публічної безпеки.
Інкримінування службової недбалості патрульним за події 18 квітня стало лише початком перегляду системи. 19 квітня Президент України Володимир Зеленський після доповіді Міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка підтвердив, що за фактом бездіяльності патрульних, ДБР уже відкрито кримінальне провадження. Ігор Клименко готує кадрові висновки по всій вертикалі, окрім персональної відповідальності, на порядку денному стоїть повний перегляд протоколів реагування, алгоритмів добору та навчання кадрів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
