Банкрутство за замовленням: ВС відмовив банку у закритті провадження через звʼязок кредитора та боржника

14:00, 21 квітня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Верховний Суд підтвердив, що кредитор не може ініціювати закриття справи, використовуючи доводи, які вже були предметом дослідження під час відкриття провадження.
Банкрутство за замовленням: ВС відмовив банку у закритті провадження через звʼязок кредитора та боржника
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Кодекс України з процедур банкрутства мав на меті створити динамічні процеси, від швидкої санації до оперативного продажу активів. Проте реалії українського правосуддя демонструють дещо іншу картину. Справи про банкрутство часто перетворюються на процесуальні трилогії, що тривають роками.

«Судово-юридична газета» розпочинає серію публікацій, присвячених цікавим  рішенням у справах про неплатоспроможність. Ми проаналізуємо Топ-5 кейсів ВС, які визначають правила на ринку банкрутства.

Справа № 910/15533/20 про банкрутство ТОВ тривала з листопада 2020 року. Банк, як найбільший кредитор, повсякчас намагався змінити хід гри, і закрити справу про неплатоспроможність, стверджуючи про фіктивність банкрутства та заінтересованість ініціюючого кредитора. 17 березня 2026 року ВС залишив без задоволення касаційну скаргу банку та підтвердив рішення попередніх інстанцій.

Доводи банка як найбільшого кредитора

Провадження у справі про банкрутство було відкрито ще у листопаді 2020 року за заявою ініціюючого кредитора. Пізніше вимоги цього кредитора були передані за договором уступки іншому товариству.

Банк, вимоги якого сягали 1,3 млрд гривень,  в спробах закрити провадження по банкрутству, стверджував, що ініціюючий кредитор є заінтересованою особою щодо боржника, оскільки підприємства мали спільних засновників та спільних представників. Крім того, банк посилався на те, що боржник станом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство мав можливість розрахуватися з ініціюючим кредитором.  

Банк наполягав на тому, що з огляду на пов'язаність юридичних осіб боржника та ініціюючого кредитора кошти у позику були надані фактично самому собі, тобто в межах однієї групи пов'язаних товариств. При цьому справа про банкрутство була відкрита саме в період настання підстав примусового стягнення з боржника коштів на користь непов'язаних кредиторів.

До того ж боржник після відкриття провадження у справі про банкрутство продовжив перераховувати безповоротну фінансову допомогу замість погашення боргу перед банком.

Позиція Верховного Суду

Суд наголосив, що неплатоспроможність боржника  у 2020 році вже була встановлена судом першої інстанції. Більше того, ця ухвала переглядалася в апеляції і залишилася без змін. Повторний перегляд обставин неплатоспроможності на стадії розпорядження майном за тими ж підставами є неможливим.

Банк намагався довести пов’язаність через дані Антимонопольного комітету та особу адвоката, який представляв обидві сторони в різних справах. Однак суди відхилили ці доводи як недоведені належними та допустимими доказами. Для суду просте посилання на колишніх засновників або спільних юристів не є автоматичним доказом заінтересованості в розумінні КУзПБ.

Навіть якщо боржник у 2020 році активно перераховував безповоротну фінансову допомогу третім особам — це не є самостійною підставою для закриття провадження. Кредитор, у тому числі банк, має право оскаржувати такі правочини окремо в порядку ст. 42 КУзПБ.

Крім того, Верховний Суд нагадав, що він є судом права, а не факту. Касаційний суд не може збирати нові докази або здійснювати їх переоцінку. Якщо суди нижчих інстанцій вже оцінили банківські виписки про рух коштів і не знайшли підстав для закриття справи про неплатоспроможність, касаційний суд не має права втручатися в цю оцінку, якщо не було порушено норми процесуального права.

Важливо: якщо момент оскарження ухвали про відкриття провадження втрачено, довести безпідставність банкрутства пізніше посилаючись на ст. 90 КУзПБ стає майже неможливим, якщо тільки не з'являться принципово нові факти неплатоспроможності, які виникли після відкриття справи.

Укладення боржником сумнівних правочинів, наприклад надання безповоротної допомоги під час банкрутства також не є підставою для закриття справи. Такі дії мають оскаржуватися в порядку статті 42 КУзПБ, як визнання правочинів недійсними, а не через механізм закриття провадження.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший