40 років до шансу на свободу — це занадто: ЄСПЛ про довічні вироки без реального перегляду

Рішення у справі Éberling and Others v. Hungary (проти Угорщини), ухвалене 14 квітня 2026 року, стосується відповідності довічних вироків без права на умовно-дострокове звільнення стандартам статті 3 Конвенції — заборони нелюдського або такого, що принижує гідність, покарання.

Цей кейс демонструє, що відповідно до стандартів статті 3 Конвенції довічне покарання має супроводжуватися ефективною процедурою його перегляду.

Обставини справи

Заявники — громадяни кількох держав, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Угорщині за особливо тяжкі злочини, зокрема обтяжене вбивство та замах на нього.

У всіх випадках національні суди виключили можливість умовно-дострокового звільнення. Основним механізмом перегляду питання про звільнення була обов’язкова процедура помилування після 40 років, поряд із можливістю індивідуального помилування.

Заявники стверджували, що така система фактично позбавляє їх реального шансу на звільнення, роблячи покарання несумісним із вимогами статті 3 Конвенції.

Позиція ЄСПЛ

Суд нагадав ключовий стандарт Конвенції щодо довічних вироків.

ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики довічне позбавлення волі має бути де-факто редукованим, тобто повинна існувати реальна можливість перегляду покарання.

Суд підтвердив, що принципи, викладені у справі Vinter and Others, підлягають застосуванню у внутрішньодержавних справах, що стосуються довічного ув’язнення без права на звільнення.

ЄСПЛ встановив, що той факт, що заявники можуть бути розглянуті на предмет звільнення шляхом обов’язкової процедури помилування лише після відбуття 40 років довічного покарання, є достатнім для висновку, що нове угорське законодавство не забезпечує де-факто скорочуваності (de facto reducibility) таких довічних вироків.

Крім тривалості строку, Суд звернув увагу на недоліки процедури.

ЄСПЛ зазначив, що відсутність достатніх процесуальних гарантій у межах процедури помилування також перешкоджає визнанню такого механізму належним інструментом перегляду покарання.

Також Суд вказав, що процедура помилування Президентом не здатна забезпечити редукованість довічного покарання для цілей статті 3 Конвенції.

ЄСПЛ зазначив, що за відсутності сумісного з Конвенцією механізму перегляду питання про звільнення довічні вироки заявників не можуть вважатися редукованими для цілей статті 3.

Суд підкреслив, що саме по собі довічне позбавлення волі не суперечить Конвенції, однак воно має супроводжуватися механізмом перегляду, сумісним із її стандартами.

Отже, Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 3 Конвенції.

Таким чином, Суд підтвердив, що довічне позбавлення волі без реального, своєчасного та ефективного механізму перегляду суперечить забороні нелюдського або такого, що принижує гідність, покарання.

Практичне значення рішення полягає в тому, що формальне існування процедури помилування не є достатнім — вирішальним є її реальна ефективність і доступність у розумні строки. Очікування 40 років до першого перегляду саме по собі не відповідає стандартам Конвенції.

Варто нагадати, що «Судово-юридична газета» нещодавно публікувала зведений огляд рішень ЄСПЛ за 2025 рік, підготовлений Верховним Судом, який є цінним і важливим для української правозастосовної практики.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.