Мати позичила доньці 30 тисяч євро на квартиру і намагалася стягнути частину боргу із зятя: що вирішила апеляція

Хмельницький апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції у спорі про стягнення 30 000 євро за договором позики, наданих матір’ю своїй доньці для придбання житла.

Суд підтвердив обов’язок позичальниці повернути 15 000 євро, однак відмовив у стягненні аналогічної суми з її колишнього чоловіка, оскільки позивач не довів ані його участі у правочині, ані використання коштів в інтересах сім’ї. Апеляційний суд погодився з цими висновками та залишив рішення без змін .

Обставини справи

У травні 2024 року позивачка звернулася до суду з вимогою стягнути 30 000 євро, посилаючись на договір позики від 18 липня 2018 року. Кошти були передані її доньці, яка перебувала у шлюбі, для придбання квартири, в якій планувалося проживання сім’ї.

Позичальниця власноручно підтвердила отримання коштів розпискою та зобов’язалась повернути їх на вимогу позикодавця. У подальшому квартира була придбана у період шлюбу та визнана судом об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Позивачка наполягала, що позика була використана в інтересах сім’ї, а тому зобов’язання мають покладатися не лише на доньку, але й на її чоловіка як співвідповідача.

Рішення суду першої інстанції

Кам’янець-Подільський міськрайонний суд визнав доведеним факт укладення договору позики та неповернення коштів. У зв’язку з цим суд стягнув 15 000 євро з позичальниці.

Водночас у частині вимог до її колишнього чоловіка суд відмовив, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для покладення на нього відповідальності за цим зобов’язанням.

Доводи апеляційної скарги

У апеляційній скарзі позивачка наполягала, що кошти були надані для потреб сім’ї, а придбана квартира є спільним майном подружжя. На її думку, це свідчить про виникнення у відповідача-чоловіка обов’язку відповідати за боргом нарівні з позичальницею.

Також зазначалося, що суд першої інстанції не врахував зв’язок між позикою та подальшим набуттям майна у шлюбі.

Оцінка апеляційного суду

Колегія суддів виходила з того, що для покладення відповідальності на другого з подружжя необхідно довести сукупність юридично значимих обставин: укладення правочину в інтересах сім’ї, використання отриманих коштів у таких інтересах та належну участь або згоду другого з подружжя.

Апеляційний суд встановив, що договір позики укладено виключно між позивачкою та донькою. Чоловік позичальниці не підписував договір і не надавав письмової згоди на його укладення.

Суд також зазначив, що сам факт перебування у шлюбі та подальше придбання квартири не доводять, що саме позичені кошти були використані для її придбання або що правочин був спрямований виключно на задоволення сімейних потреб.

Відповідно, позивач не довів наявності правових підстав для солідарної відповідальності другого з подружжя.

Суд застосував норми Цивільного та Сімейного кодексів України, зокрема положення про виконання зобов’язань, договір позики та режим спільної сумісної власності подружжя.

Апеляційна інстанція підтвердила, що сам по собі шлюб не створює автоматичного виникнення боргової відповідальності другого з подружжя за зобов’язаннями, які виникли у одного з них.

Ключовим є доведення того, що договір був укладений саме в інтересах сім’ї та що інший з подружжя погодився на його укладення або фактично брав участь у реалізації такого правочину.

Оскільки таких доказів у справі не встановлено, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Висновок суду

Хмельницький апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду — без змін.

Постанова набрала законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у встановлений законом строк.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.