Договір приєднання від АРМА: 5 ризиків, які повинен знати кожен управитель
АРМА впроваджує нову модель управління активами. Відтепер кожен управитель працюватиме за єдиним шаблоном, де помилка може коштувати розміру гарантійного платежу.
Як повідомляла «Судово-юридична газета» 29 квітня уряд затвердив єдині договори для роботи з рухомим, нерухомим майном і корпоративними правами. Фактично це рішення завершує практику індивідуального погодження умов управління такими активами та переводить ринок у формат стандартизованих договорів приєднання. Відтепер ключові умови управління визначаються заздалегідь і не підлягають суттєвому перегляду в межах окремих переговорів.
Визначення примірних договорів на управління активами, як договорів приєднання, позбавляє бізнес можливості торгуватися. Виходячи на конкурс управителів, є тільки два варіанти: прийняти умови АРМА повністю, або не брати участь. Умови у затверджених формах мають силу закону для сторін, а ризики, закладені в тексті, мають бути оцінені заздалегідь.
Стандарти управління
Нові примірні договори запроваджують єдину систему стандартів управління арештованими активами, що базується на п’яти ключових принципах: збереження економічної вартості майна, ефективність управління, відкритість процедур, запобігання корупції та строковість.
Управління арештованими активами здійснюється управителем одночасно в інтересах трьох сторін, що формує багаторівневу модель відповідальності.
Зокрема, в інтересах власника активу управитель зобов’язаний забезпечувати збереження, а за можливості — і збільшення його економічної вартості, а також ефективне управління з метою подальшого повернення майна у разі скасування арешту на підставі рішення прокурора або суду, що набрало законної сили.
В інтересах держави Україна управління має забезпечувати збереження та зростання вартості активу, а також ефективне виконання арешту як заходу забезпечення кримінального провадження.
Водночас в інтересах АРМА управитель забезпечує реалізацію функцій управління активами, зокрема отримання доходів і надходження коштів до державного бюджету.
Такий підхід формує складну юридичну конструкцію відповідальності, за якої управитель несе ризики з моменту підписання акта приймання-передачі, зокрема у разі пошкодження або втрати активу.
Гарантійний платіж та формула винагороди
Нова договірна модель управління арештованими активами детально розписує порядок формування доходів управителя та структуру витрат, що можуть бути компенсовані.
До складу щомісячного доходу включається вся вигода, отримана в результаті управління активом. Розмір винагороди управителя визначається умовами договору з урахуванням положень Податкового кодексу України та розраховується як відсоток від чистого доходу за місяць, включно з ПДВ.
Винагорода управителя тепер чітко прив'язана до ціни його остаточної пропозиції.
Окремо врегульовано порядок компенсації витрат. До них належать фактично понесені витрати, обґрунтовані витрати, обов’язкові платежі (зокрема податки, енергоносії та охорона), постійні витрати, погоджені витрати, а також інші витрати, які потребують попереднього погодження з АРМА.
Водночас прямо встановлено, що витрати, які управитель здійснює за власний рахунок і не передбачені договором як такі, що підлягають відшкодуванню, до складу компенсацій не включаються.
Таким чином, фінансова модель управління активами формує структуровану систему доходів і витрат, у якій ключову роль відіграє попереднє погодження витрат та контроль з боку уповноваженого органу.
Управитель зобов’язаний щомісяця забезпечувати надходження до бюджету в розмірі не менше мінімально очікуваних доходів, навіть якщо фактичний дохід був меншим. Різниця покривається за рахунок власних коштів управителя.
Не пізніше дати підписання акта управитель надає банківську гарантію на суму тримісячного гарантійного платежу. Це робить вхід у ринок управління доступним лише для фінансово стабільних гравців.
Управління корпоративними правами
Особливий інтерес викликають норми щодо управління частками та акціями. У разі передачі в управління корпоративних прав, арештованих у межах кримінального провадження, управитель фактично здійснює повноваження власника у вищих органах управління відповідної юридичної особи в межах переданої частки. Йдеться про реалізацію прав участі в управлінні компанією, які переходять до управителя відповідно до умов договору та застосованого арешту.
Управитель зобов’язаний погоджувати свої дії з власником активу під час здійснення корпоративних прав.
Окремо встановлено особливий режим для активів, щодо яких судом визначено зв’язок із державами-агресорами або пов’язаними суб’єктами. У таких випадках управитель може діяти без погодження з власником, якщо встановлено, що актив прямо чи опосередковано належить, зокрема, Російській Федерації, Республіці Білорусь або Ісламській Республіці Іран, а також пов’язаним із ними фізичним чи юридичним особам. Це фактично легітимізує повний контроль держави над активами агресора через управителів без огляду на заперечення власника.
Процедура односторонньої відмови
Договорні умови запроваджують розширений механізм реагування у випадках зміни способу управління арештованими активами або виявлення порушень з боку управителя.
У разі надходження ухвали слідчого судді, суду або нотаріально засвідченої згоди власника, АРМА має право в односторонньому порядку припинити договір та ініціювати процедуру реалізації активу. Також договори містять широкий перелік підстав для односторонньої відмови АРМА від договору. Серед них: порушення умов управління, неефективне використання активу, фінансові зловживання, конфлікт інтересів, подання недостовірної інформації або неможливість забезпечити належне управління.
Підставою для розірвання також можуть стати економічні втрати активу, зокрема швидке знецінення, значні витрати на утримання або перевищення витрат над ринковою вартістю майна.
Порядок розірвання передбачає поступове завершення діяльності протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення.
Облік, санкції та форс-мажор
Управитель зобов’язаний вести окремий облік активу на окремому балансі та здійснювати всі розрахунки через окремий банківський рахунок. До складу необхідних витрат, які можуть бути відшкодовані з доходу, належать лише обґрунтовані та погоджені з АРМА витрати. Якщо витрати на зберігання рухомого майна за рік перевищать 30% його вартості, АРМА має право розірвати договір.
Кожен управитель при підписанні надає розширені запевнення (warranties) про те, що він не є підсанкційною особою, не пов’язаний з державою-агресором та не має судимості.
Щодо форс-мажору, договори прямо вказують, що управитель усвідомлює дію воєнного стану і приймає ці ризики на себе. У разі знищення активу внаслідок агресії РФ, договір припиняється лише за умови надання звіту про технічне обстеження.
Замість висновків
Нові примірні договори максимально перекладають майже всі операційні та майнові ризики на управителя, вимагаючи від нього не лише менеджерських здібностей, а й значних фінансових резервів. Такий підхід є необхідним для припинення практики призначення фіктивних управителів та забезпечення реального збереження вартості активів, які в майбутньому можуть стати основою для репарацій або повернення законним власникам.
Для бізнесу це означає більш прозорі умови, адже кожен пункт договору та формула винагороди визначені наперед. Водночас посилюються фінансові вимоги — управителі повинні надавати банківські гарантії, регулярно звітувати та працювати під повним контролем АРМА.
Відтепер робота з активами потребує від бізнесу повного аудиту ресурсів для забезпечення гарантійних зобов’язань. А нова політика Агентства не допускає відхилень від стандартних умов, адже будь-яке порушення регламенту тепер є безумовною підставою для розірвання договірних відносин.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
