Сам факт заяви про шахрайство не звільняє від боргу за операціями з ПІН-кодом — апеляційний суд
Питання розподілу відповідальності за несанкціоновані операції з платіжними картками залишається одним із найбільш дискусійних та актуальних у банківських спорах. У справі № 756/9671/24 Київський апеляційний суд розглянув, чи несе клієнт відповідальність за транзакції, які він заперечує як шахрайські, якщо вони проведені із використанням картки та ПІН-коду.
Обставини справи
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 66 323,35 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач приєднався до умов банківського обслуговування, отримав кредитну картку та користувався кредитним лімітом.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково, відмовивши у стягненні 53 569,42 грн, виходячи з того, що відповідач не санкціонував спірні транзакції. Стягнуто з відповідача на користь банку лише заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 753,93 грн.
Банк оскаржив рішення, зазначивши, що відповідач не виконав зобов’язання, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка, зокрема, сформувалася внаслідок спірних транзакцій — витрат на АЗС TOTAL, а також покупок у магазинах NIKE та ZARA у Домініканській Республіці, які відповідач не визнає.
За результатами оскарження цих транзакцій міжнародна платіжна система відмовила у поверненні коштів, встановивши, що операції здійснені з використанням картки та ПІН-коду, при цьому про її втрату не повідомлялося, у зв’язку з чим банк вважає відмову суду першої інстанції у стягненні цієї частини боргу безпідставною.
Відповідач заперечив, наполягаючи на законності рішення суду першої інстанції та зазначивши, що не санкціонував операції й став жертвою шахрайства. Він наголосив, що результати перевірки банку про здійснення транзакцій із використанням картки та ПІН-коду не є достатніми доказами його вини.
Позиція апеляційного суду
Суд нагадав, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов’язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Апеляційний суд зазначив, що для можливості застосування п. 11 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ № 705 до спірних правовідносин потрібна наявність двох взаємопов'язаних складових, а саме якщо а) платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем та/або б) електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу. Вказані складові в даній справі не прослідковуються.
Таким чином, лише в разі наявності однієї з вищезазначених підстав тягар доказування з втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції покладено на Банк.
Водночас відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, що спірні транзакції по карті проводились не ним.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та доводам АТ КБ «ПриватБанк», що спірні транзакції проведено з фізичним пред'явленням платіжного засобу - платіжної картки, а під час здійснення таких операцій була проведена електронна ідентифікація платіжної картки шляхом зчитування магнітної смуги та запиту відповідного ПІН-коду, тому саме відповідач несе відповідальність за платіжні операції.
Апеляційний суд повідомив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 53 569,42 грн, суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки виписці по договору у спірний період, результатам проведеної перевірки від міжнародної платіжної системи, постанові управління поліції, поясненням свідка в їх сукупності та взаємозв`язку.
На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 53 569,42 грн.
Апеляційний суд вирішив скаргу банку задовольнити, а рішення районного суду скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Отже, апеляційний суд сформулював підхід, за яким у випадку здійснення платіжних операцій із фізичним використанням картки та введенням ПІН-коду презюмується відповідальність користувача.
Застосування правил про звільнення клієнта від відповідальності можливе лише за відсутності фізичного пред’явлення картки або ідентифікації. Ненадання клієнтом належних доказів несанкціонованості операцій та відсутність підтвердженого шахрайства є підставою для стягнення відповідної заборгованості.
Пропонуємо ознайомитися з іншою важливою судовою позицією, де Верховний Суд наголосив, що банк не має права блокувати кошти понад суму арешту.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
