Порушення санкцій намагаються криміналізувати: законопроєкт майже готовий до другого читання

Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України і Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про санкції" щодо встановлення відповідальності за порушення спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) № 12406 від 14.01.2025  майже готовий до другого читання. Про це свідчить наявність на сторінці законопроєкту порівняльної таблиці до другого читання  з затвердженими поправками народних депутатів та висновків ключових комітетів та експертних установ.

Попри сотні поданих поправок, більшість таких ініціатив була відхилена. Зокрема, Комітет не підтримав:

• Пропозиції щодо виключення скасування термінів давності для санкційних злочинів (депутати просили не прирівнювати порушення санкцій до геноциду чи катувань за статусом невідворотності покарання).
• Спроби розширити перелік юридичних осіб, які не підлягають ліквідації, на підприємства оборонно-промислового комплексу або держпідприємства з часткою держави понад 25%.

 Про що законопроєкт і навіщо його  розробляли

Ідея полягала в тому, щоб прирівняти порушення санкцій до тяжких злочинів проти національної безпеки. Чинне законодавство фактично не містить норм про реальну відповідальність за ігнорування санкцій. Заходи впливу від НБУ чи Мін’юсту стосуються лише банків або нотаріусів, але «не чіпають» самих підсанкційних осіб.

Адміністративні штрафи також показали свою неефективність, особливо коли йдеться про мільярдні активи та загрози суверенітету в умовах війни.

До того ж чинний Кримінальний кодекс вимагає складних доказів (наприклад, мети заподіяння шкоди або наявності майнової збитків), що часто дозволяє порушникам уникати суду.

Тож новий закон покликаний створити потужний превентивний механізм через наступні нововведення:

• Нова стаття 114-3 КК України: Запроваджується кримінальна відповідальність за порушення або умисний обхід санкцій. Злочин вважатиметься тяжким, а для його доведення буде достатньо самого факту вчинення дії (формальний склад).
• Вартісний поріг: Криміналізація починається, якщо сума порушення (вартість активів, операції тощо) перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів. Проте для товарів військового або подвійного призначення поріг відсутній — каратимуть за будь-яку суму.
• Невідворотність покарання: До таких злочинів пропонується не застосовувати строки давності. Також передбачено можливість заочного розслідування (in absentia) та спеціальну конфіскацію активів.
• Відповідальність бізнесу: Заходи кримінально-правового характеру зможуть застосовуватися не лише до конкретних людей, а й до юридичних осіб.

Законопроєкт також чітко визначає, що саме вважатиметься «обходом санкцій». Це не лише приховування активів, а й такі витончені схеми, як фіктивне банкрутство підприємства, на яке накладено санкції, з метою виведення його майна.

Що не так із законопроєктом

Аналіз Головного науково-експертного управління Верховної Ради виявив у документі системні прогалини: від невідповідності європейським директивам до загрози покарання «невинних» виконавців.

ГНЕУ звертає увагу, що на відміну від законодавства США чи ЄС, український проєкт не передбачає процедури отримання спеціальних дозволів на певні операції, які можуть бути критично важливими для національних інтересів.

Наприклад, Директива ЄС 2024/1226 прямо забороняє криміналізувати надання гуманітарної допомоги. В українському ж проєкті відсутні «гуманітарні винятки», що ставить під удар діяльність організацій, які забезпечують базові потреби людей у зонах конфлікту.

Теж стосується банків. Без чітких дозволів будь-яка транзакція банку, спрямована на запобігання економічному колапсу, але пов'язана з підсанкційною особою, може стати кримінальним злочином.

Законопроєкт пропонує безальтернативне додаткове покарання: позбавлення права обіймати певні посади на строк від 10 до 15 років. Експерти ГНЕУ називають це порушенням принципу індивідуалізації покарання.

Таке обмеження хочуть накладати навіть на «загальних суб’єктів» — звичайних громадян, чиє правопорушення взагалі не було пов’язане з їхньою роботою чи посадою.

Проєкт передбачає звільнення від відповідальності для учасників груп (крім організаторів), якщо вони «заявлять про злочин» до оголошення підозри. Проте тут криються дві проблеми:

1. Відсутність вимоги добровільності: У чинному Кримінальному кодексі (статті про держзраду чи шпигунство) чітко вказано, що повідомлення має бути добровільним. У «санкційному» ж проєкті це слово зникло, що створює простір для процесуальних ігор.
2. Юридичні фантоми: Проєкт згадує «злочинні організації», хоча в самій статті про санкції вчинення злочину саме такою організацією не визначено як обтяжуючу обставину.

Ще одне вузьке місце — стаття 55 Закону «Про санкції». Депутати пропонують визнати обходом санкцій набуття активів вартістю понад 50 прожиткових мінімумів. Однак з тексту незрозуміло: цей грошовий поріг стосується лише набуття майна чи також його переміщення, маскування або зміни форми? Така неоднозначність може призвести до того, що за дрібні технічні помилки будуть судити як за масштабний обхід санкцій.

Не менш жорсткі зауваження оприлюднило Головне юридичне управління Верховної Ради. Юристи вказують на прямі колізії  з Конституцією, Цивільним кодексом та загрозу незалежності адвокатури.

Найбільше запитань у правників викликала нова стаття 114-3 КК України. Замість того, щоб чітко прописати ознаки злочину в самому кодексі, автори пішли шляхом відсилань до приміток та інших законів.

ГЮУ наголошує, що визначати суб’єкта злочину та умови відповідальності через «примітки» — це порушення усталених правил нормопроектування та Конституції (ст. 92).

Законопроєкт пропонує вважати «обходом санкцій» дії, що призводять до банкрутства підсанкційного підприємства. Але в КК вже є стаття 219 (доведення до банкрутства). Це створює небезпечну вилку для маніпуляцій правоохоронців: когось судити за м’якшою статтею, а когось — за суворішою «санкційною».

Проєкт дозволяє звільнити від відповідальності того, хто «злив» інформацію про злочин, але лише за вчинені «дії». Якщо ж порушення полягало у бездіяльності — право на каяття нібито втрачається, що юристи вважають несправедливим.

Одним із найбільш контраверсійних пунктів є спроба Кабінету Міністрів регулювати гонорари адвокатів, які захищають підсанкційних осіб. Законопроєкт пропонує, щоб Уряд затверджував методику обчислення винагороди для таких захисників.

«Це є прямим втручанням у гарантії незалежності адвокатури», — резюмують у ГЮУ.

Згідно з Конституцією (ст. 131-2) та профільним законом, адвокатура незалежна від органів влади, а розмір гонорару визначається виключно договором між адвокатом та клієнтом. Спроба держави «диктувати цінник» на захист у конкретних справах створює небезпечний прецедент втручання у право на професійну правничу допомогу.

Експерти також вказали на те, що автори проєкту використовують терміни, яких не існує в українському праві.

1. «Контроль над активами»: У Цивільному кодексі (ЦК) є право власності, володіння чи розпорядження «майном», а не «активами» чи «контролем».
2. Бенефіціари-привиди: Законопроєкт передбачає, що «орган управління» може бути власником коштів. Проте орган управління (наприклад, дирекція чи збори) не є самостійним суб’єктом права — це лише частина юридичної особи. Наділяти «комітет» чи «раду» правом власності — це юридичний нонсенс.
3. Ігнорування ЦК: Будь-які зміни в цивільних відносинах мають вноситися одночасно зі змінами до Цивільного кодексу, який має пріоритет. У цьому ж проєкті ЦК просто проігнорували, що може призвести до масового оскарження угод у судах.

Ще один критичний момент — спроба надати закону зворотної сили. Проєкт пропонує вивести з-під санкцій благодійні внески на ЗСУ, зроблені з 24 лютого 2022 року. Однак закон набере чинності лише зараз. Стаття 58 Конституції чітко забороняє зворотну дію в часі, якщо це не пом'якшує відповідальність. Таке формулювання ставить під сумнів легітимність операцій, проведених у минулому.

Що змінилося у законопроєкті

Процес розгляду поправок до другого читання виявився напруженим: більшість пропозицій опозиційних депутатів була відхилена, проте ключові фінансові та юридичні запобіжники все ж потрапили до фінальної редакції.

Однією з найважливіших врахованих змін став захист фінансових установ від повної ліквідації через дії окремих посадовців.

• Враховано частково: Депутати підтримали норму, згідно з якою ліквідація як захід кримінально-правового характеру не застосовується до банків, страховиків та кредитних спілок, якщо їхні уповноважені особи порушили санкційне законодавство (стаття 114-3 КК). Це дозволить карати конкретних винних осіб, не руйнуючи при цьому цілі фінансові інституції та не створюючи ризиків для вкладників.
• Враховано повністю: Аналогічну за змістом правку подавав народний депутат Г. М. Мамка, її було повністю інтегровано в текст.

Комітет пішов на редакційне врахування пропозицій щодо структури нової статті Кримінального кодексу 114-3 «Порушення спеціального економічного та іншого обмежувального заходу (санкції)».

 Тепер умисне невиконання санкцій та їх умисний обхід розділені на різні частини статті, що дозволяє диференціювати покарання.

За обхід санкцій (ч. 2 ст. 114-3) передбачено штрафи до 75 тисяч неоподатковуваних мінімумів (понад 1,2 млн грн) або позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

У розділі прикінцевих положень було враховано частково правку групи депутатів щодо визначення дій, спрямованих на приховування належності активів підсанкційним особам. Це стосується набуття, переміщення або зміни форми активів з метою уникнення блокування.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.