Практика ЄСПЛ про запобіжний захід: суд має оцінювати, чи реально підозрюваний може внести заставу
У системі кримінальної юстиції застава за своєю суттю є альтернативою позбавленню свободи. Її призначення полягає у забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного через ризик фінансових втрат у разі невиконання покладених обов’язків. Проте останніми роками в Україні дедалі частіше звертають увагу на проблему фактичної трансформації цього механізму: застава інколи починає виконувати функцію прихованої форми безальтернативного тримання під вартою.
Коли розмір застави визначається без урахування реальних фінансових можливостей особи, вона втрачає свою стимулюючу функцію і фактично перетворюється на репресивний інструмент. З іншого боку, для осіб із великими фінансовими ресурсами навіть значна сума застави може не мати стримувального ефекту і не запобігати ризику їхнього ухилення від правосуддя.
У цьому контексті особливого значення набувають стандарти Європейського суду з прав людини щодо застосування застави, сформульовані у відповідній практиці Суду та висновки моніторингової місії IAC ISHR актуальні для сучасної української правозастосовної практики.
Справа «Істоміна проти України»
Важливим прецедентом для України стало рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України». Заявниці було встановлено заставу, що у 125 разів перевищувала максимальну межу для відповідного злочину. Основним аргументом судів був розмір інкримінованих збитків, що складали понад 12 млн гривень.
ЄСПЛ у цій справі дійшов висновку, що застава — це не компенсація. Гарантія за статтею 5 § 3 Конвенції з прав людини покликана забезпечити присутність обвинуваченого в суді, а не відшкодування шкоди, завданої злочином.
Сама лише сума збитків або тяжкість статті не може автоматично виправдовувати надмірний розмір застави.
Суди зобов’язані докладати максимум зусиль для оцінки реального майнового стану особи. Нездійснення такої оцінки та ігнорування доводів захисту про невідповідність суми доходам особи є прямим порушенням Конвенції.
Порушення Конвенції коштувало Україні 2000 євро. В якості сатисфакції ЄСПЛ присудив заявниці 1 000 євро як відшкодування моральної шкоди, та 1 000 євро як компенсацію судових та інших витрат, понесених під час провадження в національних судах та в самому ЄСПЛ.
Під тиском мільйонних застав
У 2026 році Вищий антикорупційний суд розглядав справу стосовно, підозрюваного за ч. 3 ст. 209 КК. Сторона обвинувачення зазначила, що характер інкримінованого кримінального правопорушення та спосіб життя підозрюваного, на її думку, свідчать про невідповідність офіційних доходів фактичним витратам, а також можуть вказувати на можливе існування інших фактів легалізації коштів, які ще не були встановлені органом досудового розслідування. Окремо прокурор послалася на наявність виняткових обставин, які, на думку сторони обвинувачення, дають підстави для визначення застави у розмірі, що перевищує межі, встановлені КПК України. Обвинувачення просило застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі понад 100 млн грн.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR виявили у цій справі кілька критичних аспектів.
Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, який суттєво обмежує право на свободу, гарантоване статтею 5 Європейської конвенції з прав людини. Тому рішення про його застосування має ґрунтуватися на ретельному та індивідуалізованому обґрунтуванні. Формального посилання лише на тяжкість інкримінованого правопорушення недостатньо — суд повинен пояснити, чому у конкретній справі менш суворі запобіжні заходи є неефективними.
Прокурор посилався на «виняткові обставини», але з позиції обвинувачення не було зрозуміло, якими конкретними критеріями було сформовано суму та як вона співвідноситься з реальними активами підозрюваного.
Відповідно до практики ЄСПЛ, ризики, на які посилається сторона обвинувачення, не можуть бути абстрактними чи ґрунтуватися на стереотипних припущеннях. Вони мають підтверджуватися конкретними фактами щодо поведінки особи, її зв’язків та обставин справи. Зокрема, ризик впливу на свідків або перешкоджання слідству повинен бути індивідуалізовано обґрунтований, а не базуватися лише на посаді чи характері обвинувачення.
Коли застава встановлюється без урахування реальної можливості її внесення, вона стає суто формальним механізмом.
Крім того, матеріали провадження обсягом мають надаватися стороні захисту вчасно. ЄСПЛ у справі F.S.M. v. Spain наголошує, що обвинувачений повинен мати реальну можливість підготувати захист без необґрунтованих обмежень у часі. Стислі терміни у справі ставлять під загрозу принцип рівності сторін.
Проблема «винятковості» застави в українській практиці
Згідно зі ст. 182 КПК України, суд може вийти за межі стандартних сум застави у «виключних випадках». Проте моніторингова місія зазначає, що ця «винятковість» поступово втрачає свій зміст, стаючи системною практикою для справ проти публічних осіб.
Обвинувачення часто використовує стереотипні посилання на зв’язки, можливість виїзду або попередню посаду без надання конкретних фактичних даних про наміри особи.
ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об’єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.
У підсумку аналізу актуальних викликів 2026 року, стає очевидним: справедливе правосуддя неможливе без суворого дотримання процесуальних гарантій. Суспільний запит на невідворотність покарання для корупціонерів та осіб, що підозрюються у фінансових махінаціях, є цілком виправданим, проте він не повинен підміняти собою закон.
Особи, чия вина буде доведена у законному порядку, повинні нести повну відповідальність за свої дії. Однак держава, у прагненні покарати винних, не має права уподібнюватися до тих, проти кого вона бореться. Дотримання Конвенції — це питання економічної безпеки держави. Кожна помилка слідства чи судді, продиктована політичною доцільністю або поспіхом, у майбутньому перетворюється на конкретні цифри у платіжних дорученнях Державного казначейства. Адже системні порушення призводять до вимивання значних коштів з бюджету у вигляді справедливої сатисфакції за рішеннями ЄСПЛ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
