На Хмельниччині лікарка оформила немовля на іншу жінку: Верховний Суд визнав це торгівлею людьми

У постанові у справі № 686/15716/20 від 12 травня 2026 року ККС ВС розглянув питання правильного тлумачення диспозиції статті 149 КК України та визначення обов’язкових ознак складу злочину торгівлі людьми у справах, пов’язаних із незаконною передачею новонародженої дитини іншим особам, оформленням дитини на сторонню особу та встановленням меж кримінальної відповідальності за такі дії.

Практичне значення цієї позиції полягає у тому, що Суд звернув увагу, що незаконна угода щодо дитини може охоплюватися складом торгівлі людьми незалежно від наявності мети експлуатації.

Це має значення для кваліфікації справ, пов’язаних із незаконним оформленням новонароджених дітей, фіктивними пологами, підробленням медичних документів та прихованими схемами передачі дітей іншим особам.

Обставини справи

Орган досудового розслідування обвинувачував лікарку — заступницю головного лікаря з медичної частини КП «Хмельницький міський перинатальний центр», в організації незакінченого замаху на передачу малолітньої дитини за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища.

За версією слідства, лікарка дізналася від своєї пацієнтки про вагітну жінку, яка не бажала виховувати майбутню дитину та шукала можливість передати її іншій особі.

Лікарка розробила план, для реалізації якого, вагітна мала народжувати у перинатальному центрі під чужими анкетними даними з використанням підробленої обмінної карти, а після пологів медичні документи планували оформити на іншу особу для подальшої державної реєстрації дитини.

Реалізацію плану не було завершено через викриття дій обвинуваченої працівниками поліції.

Місцевий суд виправдав обвинувачену за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 149 КК України, вказавши, що в обвинувальному акті не було зазначено мету експлуатації як обов’язкову ознаку складу злочину. Апеляційний суд погодився з цими висновками.

Прокурор у касаційній скарзі наполягав, що у випадку торгівлі дітьми мета експлуатації не є обов’язковою ознакою, а незаконна передача дитини сама по собі може утворювати склад злочину.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 149 КК визначено, що злочином є торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію.

Одночасно в ст. 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» від 20 вересня 2011 року №3739-VI вказано, що термін «торгівля людьми» означає здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до КК визнаються злочином.

Суд зазначив, що важливим для вирішення питання про дотримання положень кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.

Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

ВС вказав, що як убачається з формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, в ньому зазначені (описані) дії лікарки, які фактично були направлені на здійснення незаконної угоди, об'єктом якої була новонароджена дитина.

З об'єктивної сторони діяння, передбачені ст. 149 КК є альтернативними і можуть здійснюватися в такій формі, як торгівля людиною (у контексті купівлі та продажу людини), що охоплює незаконні дії з її передачі чи одержання.

Суд навів положення міжнародного права та зазначив, що відповідно до ст. 2 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії торгівлю дітьми розглядають як будь-який акт або угоду, внаслідок яких дитина передається будь-якою особою або будь-якою групою осіб іншій особі або групі осіб за винагороду або інше відшкодування.

Верховний Суд наголосив: «Будь-яка інша незаконна угода, вчинена як стосовно дитини, так і стосовно дорослої людини охоплюватиметься цією формою торгівлі людьми, що поряд з іншим підтверджується ст. 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми», якою до торгівлі людьми віднесено здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина».

Водночас будь-яка незаконна угода щодо дитини (зокрема її незаконна передача іншим особам), може тягнути кримінальну відповідальність незалежно від того, чи вона вчинена із метою експлуатації або без такої.

ВС також зазначив, що суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 149 КК у формі торгівлі людьми характеризується прямим умислом, а мета не являється обов'язковою ознакою.

Окремо Суд звернув увагу на повноваження суду щодо правової кваліфікації.

ВС вказав, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження або непідтвердження доказами обставин, що підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує юридичну оцінку, викладену в обвинувальному акті.

Суд також зазначив, що суд апеляційної інстанції вправі дати іншу правову оцінку фактичним обставинам, установленим під час кримінального провадження, якщо погодиться з їхньою обґрунтованістю, але дійде висновку про неправильну їх юридичну кваліфікацію судом нижчого рівня, за умови, що таким рішенням не погіршується правове становище обвинуваченого.

У результаті Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд неповно розглянув справу та не надав належної правової оцінки діям обвинуваченої.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий апеляційний розгляд.

Суд сформулював важливу правову позицію щодо застосування статті 149 КК України та зазначив, що незаконна угода щодо дитини, зокрема її незаконна передача іншим особам, може утворювати склад торгівлі людьми незалежно від наявності мети експлуатації.

Тема захисту прав та інтересів дитини залишається однією з ключових і в контексті реформування приватного права. Детальніше про нові підходи до батьківської відповідальності, механізм передання дитини родичам, критерії «найкращих інтересів дитини» та повноваження органів опіки, передбачені проєктом нового Цивільного кодексу України, читайте у матеріалі «Судово-юридичної газети».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.