Відсутність офіційної зарплати може стати підставою для відмови у вихованні власної дитини після розлучення
У другій частині огляду Книги шостої проєкту Цивільного кодексу ми розберемо найбільш дискусійні норми, що стосуються економічного фактору виховання та алгоритмів дій у випадках, коли батьки не можуть забезпечити належний розвиток дитини.
Згідно з проєктом правила визначення місця проживання (осідку) дитини стають значно суворішими, особливо в частині матеріального забезпечення та участі родичів у процесі.
Так, стаття 1552 встановлює пряму заборону для суду: суд не може визначити місце проживання, або встановити почергове проживання, дитини з тим із батьків, хто не має самостійного доходу.
Для матері, яка щойно вийшла з декретної відпустки і ще не встигла працевлаштуватися, ця норма створює серйозний юридичний ризик. Якщо буквально тлумачити ч. 3 ст. 1552, то відсутність офіційної зарплати або іншого підтвердженого доходу на момент розгляду справи є імперативною підставою для відмови у визначенні місця проживання дитини з матір’ю.
Це положення дисонує зі статтею 1643, де зазначено, що право на власне утримання (аліменти на матір) особа має безвідносно до її працевлаштування, якщо вона проживає з дитиною до 3 років. Однак у питанні, з ким житиме дитина, пріоритет віддається саме наявності доходу у того з батьків, хто претендує на опіку.
Передання дитини родичам
Проєкт ЦК запроваджує також алгоритм дій на випадок, якщо батьки не спроможні забезпечити дитині належний розвиток.
Як працює передання дитини родичам, передбачене ч. 7 ст. 1551. Суд повинен офіційно визнати, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку. Це може бути пов’язано не лише з доходами, а й зі станом здоров’я, аморальною поведінкою чи домашнім насильством.
Дитина може бути передана лише тим родичам (бабі, дідові, братам, сестрам тощо), які були залучені до участі у справі. Це означає, що родичі мають заздалегідь увійти у процес як треті особи або самостійні заявники.
Передання відбувається не автоматично, а лише на вимогу цих родичів. Тобто родич має виявити волю і довести свою здатність замінити батьків.
Що відбувається, якщо родичів немає або вони не згодні?
Якщо дитину неможливо передати нікому з родичів, суд на вимогу органу опіки та піклування ухвалює рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування безпосередньо органу опіки та піклування. Це є крайнім заходом захисту, коли сімейне середовище визнане повністю невідповідним інтересам дитини.
Тест на найкращі інтереси дитини
Проєкт ЦК, а саме стаття 1476 вперше деталізує, що саме суд має враховувати під цією універсальною формулою, що зачіпає найкращі інтереси дитини:
- Фізичні та емоційні потреби: стан здоров’я, вік та психологічні особливості.
- Сталість середовища: тривалість перебування дитини у певному місці та її соціальні зв’язки.
- Думка дитини: право бути вислуханою батьками та посадовими особами.
- Зв’язок із батьками: особиста прихильність дитини
Ба більше, кожна дитина, яка досягла чотирнадцятирічного віку, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом своїх цивільних прав або цивільних інтересів.
Проєкт нового Цивільного кодексу передбачає, що у невідкладних ситуаціях питання батьківської відповідальності може вирішувати орган опіки та піклування — як за заявою одного з батьків, так і з власної ініціативи. Йдеться, зокрема, про вибір закладу освіти для дитини, надання невідкладної медичної допомоги або сприяння виконанню судового рішення щодо розподілу батьківської відповідальності.
Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим для обох батьків. У разі ухилення від його виконання особа повинна відшкодувати завдану майнову шкоду та компенсувати моральну шкоду.
Водночас таке рішення не позбавляє батьків права звернутися до суду з вимогою про розподіл батьківської відповідальності. Для суду рішення органу опіки не має наперед визначальної сили.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
