Верховний Суд пояснив, коли не можна примусово припинити право на частку у квартирі після розлучення
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу, що при вирішенні спорів про примусове припинення права співвласника на частку у квартирі суди мають перевіряти, чи не призведе таке рішення до втрати єдиного житла для особи та її сім’ї.
У справі між колишнім подружжям чоловік просив припинити право власності ексдружини на 17/100 частки квартири та 1/2 автомобіля Ford Focus, виплативши їй грошову компенсацію. Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з таким підходом: чоловік вніс понад 530 тис. грн на депозит суду, після чого за ним визнали право власності на частку квартири та частку автомобіля.
Однак Верховний Суд частково скасував рішення. Касаційний цивільний суд дійшов висновку, що апеляція не перевірила ключові доводи відповідачки про те, що спірна квартира є її єдиним житлом і там проживає малолітня дитина. Тому справу в частині квартири направили на новий розгляд.
Водночас рішення щодо автомобіля Верховний Суд залишив без змін, погодившись, що транспортний засіб є неподільною річчю, а спільне користування ним між колишнім подружжям фактично неможливе.
Обставини справи №509/4496/23
Після розлучення між колишнім подружжям тривав спір щодо поділу майна. Ще у 2022 році Одеський апеляційний суд визначив частки сторін: чоловік отримав 83/100 квартири, жінка — 17/100. Також кожному належало по 1/2 автомобіля Ford Focus 2016 року.
Згодом чоловік подав новий позов. Він стверджував, що колишня дружина не користується квартирою та автомобілем, не бере участі у витратах на утримання майна, а через конфлікт між сторонами спільне користування майном є неможливим. Крім того, позивач зазначав, що 17/100 частки квартири неможливо виділити в натурі, оскільки така площа не відповідає будівельним нормам для самостійного житлового приміщення.
Судова експертиза підтвердила, що виділити 17/100 частки квартири окремо технічно неможливо. Ринкову вартість квартири визначили у 2,37 млн грн, а вартість частки відповідачки — у 404,5 тис. грн. Вартість 1/2 автомобіля оцінили у 126,4 тис. грн.
Чоловік вніс на депозитний рахунок суду всю суму компенсації — понад 530 тис. грн.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Суди попередніх інстанцій задовольнили позов повністю. Вони припинили право власності жінки на 17/100 частки квартири та на 1/2 автомобіля, визнали за чоловіком право власності на ці частки й присудили відповідачці компенсацію з депозитного рахунку суду.
Суди виходили з того, що квартира в цій частині є фактично неподільною, автомобіль також є неподільною річчю, а сторони не можуть спільно користуватися майном через конфлікт.
Аргументи касаційної скарги
Колишня дружина оскаржила рішення. Вона наголошувала, що не погоджується на припинення свого права власності та стверджувала, що квартира є її єдиним житлом, у якому проживає малолітній син сторін.
Також відповідачка зазначала, що позивач не довів відсутності істотної шкоди для неї та дитини у разі примусового припинення права власності. Окремо вона вказувала, що чоловік фактично проживає за межами України та сам не користується квартирою.
Позиція Верховного Суду
Касаційний цивільний суд детально проаналізував застосування статті 365 ЦК України, яка дозволяє припинити право співвласника на частку у майні за рішенням суду.
Верховний Суд підкреслив, що навіть якщо частка є незначною або її неможливо виділити в натурі, цього самого по собі недостатньо для примусового припинення права власності. Суд має перевірити, чи не завдасть таке рішення істотної шкоди співвласнику та членам його сім’ї.
Суд окремо послався на практику Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі №466/2128/23. У цій постанові Велика Палата наголосила: під час вирішення спорів щодо припинення права на частку у житлі необхідно враховувати, чи не стане наслідком такого рішення фактична втрата особою єдиного житла.
Верховний Суд звернув увагу, що апеляційний суд не перевірив доводи відповідачки про відсутність у неї іншого житла та проживання у квартирі малолітньої дитини. Також апеляція не встановила, чи не призведе припинення права власності до порушення права на житло.
Саме тому постанову апеляційного суду в частині квартири скасували та направили справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Водночас Верховний Суд не вирішував остаточно спір щодо квартири по суті, а лише вказав на необхідність нового апеляційного перегляду з урахуванням зазначених обставин.
Чому рішення щодо автомобіля залишили чинним
Щодо автомобіля Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій.
Суд зазначив, що транспортний засіб є неподільною річчю, а сторони не можуть домовитися про порядок користування ним. Крім того, автомобіль фактично перебував у користуванні позивача.
Тому Верховний Суд погодився із застосуванням механізму компенсації щодо неподільної речі — автомобіля — та залишив рішення в цій частині без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
