Верховний Суд скасував вирок чоловіку, який відібрав телефон за борг у 1000 грн — у його діях побачили ознаки розбою
У справі № 333/11141/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду скасував рішення апеляційного суду у справі, де чоловіка, який, погрожуючи пістолетом, забрав у потерпілого мобільний телефон нібито як заставу за борг. Втім обвинуваченого було засуджено не за розбій, а за примушування до виконання цивільно-правового зобов’язання. Суд наголосив, що вилучення чужого майна для забезпечення повернення боргу не охоплюється статтею 355 Кримінального кодексу України та потребує належної правової оцінки.
Що відомо з матеріалів справи
Подія сталася увечері 17 жовтня 2023 року обвинувачений на прохання свого знайомого зустрівся з потерпілим, який, за словами знайомого, мав повернути 1 000 грн за реалізовані мобільні телефони. Підійшовши до потерпілого ззаду, він схопив його за шию, дістав стартовий пістолет, який потерпілий сприйняв як справжню вогнепальну зброю, приставив його до грудей і почав вимагати гроші. Коли потерпілий заперечив наявність боргу, обвинувачений здійснив постріл угору.
Комунарський районний суд м. Запоріжжя визнав обвинуваченого винуватим не в розбої, як інкримінувало обвинувачення, а перекваліфікував його дії з ч. 4 ст. 187 КК України (розбій) на ч. 1 ст. 355 КК України (примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання). Суд призначив йому один рік обмеження волі та звільнив від відбування покарання з випробуванням. Запорізький апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив вирок без змін.
Прокурор оскаржив таке рішення, зазначивши, що дії обвинуваченого були спрямовані саме на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу. Також він наголошував, що апеляційний суд не перевірив належним чином, чи існувало між сторонами цивільно-правове зобов'язання, не дав оцінки показанням потерпілого та іншим доказам, а також безпідставно відмовився повторно дослідити докази.
Верховний Суд підтримав доводи прокурора
Верховний Суд нагадав, що апеляційний суд зобов'язаний не лише перевірити законність і обґрунтованість вироку, а й надати вичерпні відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі. Формальний перегляд справи без належної оцінки аргументів сторін не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Суд звернув увагу, що прокурор в апеляційній скарзі стверджував про неправильну правову оцінку дій обвинуваченого. На його думку, місцевий суд безпідставно перекваліфікував обвинувачення з розбою (ч. 4 ст. 187 КК України) на примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання (ч. 1 ст. 355 КК України), хоча, за доводами сторони обвинувачення, дії чоловіка були спрямовані на заволодіння мобільним телефоном потерпілого шляхом розбійного нападу.
Водночас Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд належним чином не перевірив ці доводи та фактично лише погодився з висновками суду першої інстанції, не з'ясувавши всіх обставин кримінального провадження.
Суд нагадав, що кримінальна відповідальність за статтею 355 КК України настає лише тоді, коли особу примушують виконати або не виконати вже існуюче цивільно-правове зобов'язання, яке виникло на законних підставах. При цьому примушування має складатися з двох взаємопов'язаних дій: вимоги виконати чи не виконати цивільно-правове зобов'язання та погрози застосування насильства або пошкодження чи знищення майна.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що, відмежовуючи кримінальне правопорушення, передбачене ст. 355 КК України, від інших злочинів, слід виходити з того, що при вчиненні примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань винний не посягає на чуже майно, право на нього, не вимагає від потерпілого вчинення інших дій майнового характеру, які останній не зобов'язаний вчиняти. Він примушує потерпілого виконати свій юридичний обов'язок, який випливає з цивільно-правових зобов'язань. При вчиненні цього злочину посягання на власність відсутнє, більше того, винний шляхом примушування може прагнути поновити порушені з вини потерпілого відносини власності.
Як зазначив Верховний Суд, стаття 355 КК України не передбачає такого способу примушування, як вилучення та утримання чужого майна для забезпечення виконання цивільно-правового зобов'язання. Натомість у цій справі суди встановили, що обвинувачений, утримуючи потерпілого за шию та погрожуючи предметом, схожим на пістолет, який потерпілий сприйняв як справжню зброю, отримав від нього мобільний телефон. Тобто фактично були встановлені активні дії щодо вилучення чужого майна. Крім того, між встановленими судами фактичними обставинами та їхньою юридичною оцінкою виникла суперечність, що є неприпустимим.
Крім того, суд звернув увагу, що прокурор також посилався на показання потерпілого, який стверджував, що невідомий чоловік, погрожуючи пістолетом, вимагав від нього сплатити неіснуючий борг, після чого заволодів його мобільним телефоном. Однак апеляційний суд не надав належної оцінки цим доводам і не мотивував, чому відхилив їх.
Верховний Суд додав, що апеляційний суд помилково вважав себе позбавленим можливості повторно дослідити докази через відсутність відповідного клопотання прокурора. Касаційний суд наголосив, що якщо апеляційна скарга містить доводи про неправильне застосування кримінального закону або невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, апеляційний суд має право повторно дослідити докази навіть без окремого клопотання сторони.
Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Що стосується доводів прокурора про м`якість призначеного обвинуваченому покарання, Верховний Суд наголосив, що з огляду на скасування оскаржуваної ухвали, зокрема, з підстави передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості висловитися щодо них.
Також, під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене, дослідити обставини, які мають правове значення, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, оцінити докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване судове рішення.
З огляду на це Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу. Рішення апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
