Судді Верховного Суду розказали про актуальні правові позиції з розгляду податкових спорів

Судді ВС розказали про актуальні правові позиції з розгляду податкових спорів.

Так, суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Наталія Блажівська розповіла про вплив судової практики на правозастосування у сфері оподаткування. Вона зазначила, що судова практика відіграє важливу роль у забезпеченні справедливості та утвердження верховенства права, розвитку податкового права.

Зокрема, доповідачка звернула увагу на постанову КАС ВС від 27 вересня 2023 року у справі № 160/19256/22 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов’язку. Ще одна справа, на якій акцентувала Наталія Блажівська, стосувалася вичерпного переліку документів, які підтверджують виникнення обставин, що унеможливлюють ведення господарської діяльності та виконання податкових обов’язків (постанова КАС ВС від 4 жовтня 2023 року у справі № 160/19575/22).

Серед прикладів впливу судової практики на правозастосування вона відзначила не лише трансформацію підходів щодо концепції вини в податковому праві, а й реальності господарських операцій, реєстрації податкових накладних, мораторію на проведення податкових перевірок.

Під час сесії, присвяченій податковим спорам, суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Ігор Олендер висвітлив практикотворчі податкові позиції КАС ВС, сформульовані у 2023 році.

Насамперед доповідач розповів про постанову судової палати КАС ВС від 23 лютого 2023 року у справі № 640/17091/21. У цій справі Суд, зокрема, зробив висновок, що оскарження платником наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, але не є спором про право в розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника.

Зупинився суддя і на постанові КАС ВС від 28 березня 2023 року у справі № 440/11471/21, у якій колегія суддів дійшла висновку, що в разі звернення податкового органу з позовом до суду про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу коштом майна платника, яке перебуває в податковій заставі, застосуванню підлягає ПК України, який встановлює механізм і процедуру такого погашення, а норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» поширюються на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом.

Також Ігор Олендер звернув увагу на справу, яка стосувалася установлення початку відліку строку давності, визначеного п. 102.1 ст. 102 ПК України, та застосування положень п. 126.1 ст. 126 ПК України щодо дати, з якої обчислюється 1095-денний строк, упродовж якого може буди накладений штраф. Суд зробив висновок, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений п. 102.1 ст. 102 ПК України, як у частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов’язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання, є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (постанова КАС ВС від 24 липня 2023 року у справі № 821/850/18).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.