Конституційні гарантії прав платника податків: судді КСУ Галина Юровська та Олександр Водянніков провели онлайн-лекцію
21 травня відбулася тематична онлайн-лекція «Щодо забезпечення конституційних гарантій прав платника податків у контексті Рішення Конституційного Суду України від 26 листопада 2025 року № 5-р(II)/2025».
Судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Олександр Водянніков зосередили увагу слухачів на Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 26 листопада 2025 року № 5-р(II)/2025 у справі за конституційною скаргою компанії «АНДРІТЗ ГАЙДРО ГмбХ» щодо конституційності окремих приписів пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Предметом конституційного контролю були приписи Кодексу, якими визначено штрафи за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Автор клопотання вважав, що передбачені штрафні санкції є явно надмірними, порушують принцип верховенства права, зокрема вимоги справедливості, домірності та співмірності, а також становлять непропорційне втручання у гарантоване Конституцією України право власності.
Під час лекції судді звернули увагу на суспільне значення належної сплати податків. Вони зауважили, що відповідно до Конституції України сплата податків є обов’язком кожного, а від належного функціонування податкової системи залежать дієвість України як соціальної держави, збалансованість бюджету та спроможність держави забезпечувати виконання своїх функцій. У Рішенні Суд також наголосив, що питання збалансованості бюджету набуває особливої ваги в умовах воєнного стану через потребу в захисті України від широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації.
Було роз’яснено, що Суд визнав правомірною мету запровадження штрафу за порушення строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, оскільки такий механізм спрямований на забезпечення законності в електронному адмініструванні податку на додану вартість і, відповідно, на захист економічної безпеки України.
Водночас доповідачі акцентували, що навіть за наявності легітимної мети втручання у право власності платника податків має відповідати вимогам домірності. Суд у Рішенні виснував, що абзац другий пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у посутньому зв’язку з абзацом першим цього пункту є придатним і потрібним законодавчим засобом для досягнення відповідної мети та не порушує справедливого балансу між захистом економічної безпеки України і правами платника податків.
Особливу увагу під час лекції було приділено природі штрафних санкцій у податкових правовідносинах. Як пояснили судді, такі санкції можуть мати не лише компенсаційний, а й каральний та запобіжний характер. Якщо штраф за своєю природою та ступенем суворості є співмірним із кримінальним покаранням, до процедури притягнення особи до відповідальності мають бути застосовними відповідні конституційні гарантії.
У цьому контексті було проаналізовано практику Європейського суду з прав людини щодо так званих критеріїв Енгеля, за якими визначається наявність „кримінального аспекту“ відповідальності: юридична кваліфікація правопорушення в національному законодавстві, природа правопорушення, а також характер і суворість санкції. Судді наголосили, що фінансові стягнення, зокрема штрафи, за певних умов можуть бути співмірними з кримінальним покаранням, а отже, передбачати гарантії індивідуалізації відповідальності та презумпції невинуватості.
Доповідачі пояснили, що у Рішенні Суд сформулював важливий орієнтир для законодавця та правозастосовних органів: застосування до платника податків санкції, яка за своєю природою є співмірною з кримінальним покаранням, має поєднуватися із законодавчим порядком притягнення до відповідальності, який забезпечує принцип індивідуалізації юридичної відповідальності та принцип презумпції невинуватості.
Зокрема, під час застосування таких санкцій вирішальним є обов’язок правозастосовного органу довести вину суб’єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. Форма та ступінь вини мають бути серед тих обставин, які повинні враховувати як контролюючий орган, так і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів конкретної справи.
Судді також звернули увагу на міжнародний та порівняльний правовий матеріал, використаний у Рішенні. Зокрема, йшлося про практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення справедливого балансу між суспільним інтересом і захистом права власності, позицію Венеційської Комісії стосовно вимоги дієвості, стримувального характеру та домірності адміністративних санкцій, а також підходи Конституційного Суду Литовської Республіки, Конституційної ради Французької Республіки та Конституційного Суду Республіки Молдова до індивідуалізації юридичної відповідальності й судового контролю за застосуванням санкцій.
За результатами розгляду справи Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України, абзац другий пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у посутньому зв’язку з абзацом першим цього пункту. Водночас конституційне провадження в частині перевірки конституційності абзаців третього–шостого пункту 120-1.1 статті 120-1 Кодексу було закрито у зв’язку з неприйнятністю конституційної скарги, оскільки ці приписи не були застосовані в остаточному судовому рішенні у справі заявника.
Під час заходу також ішлося про значення окремих думок суддів для розвитку конституційної доктрини та судового діалогу. Стосовно Рішення № 5-р(II)/2025 оприлюднено окрему думку судді Галини Юровської, окрему думку судді Віктора Городовенка, окрему збіжну думку судді Василя Лемака та окрему збіжно-розбіжну думку судді Олександра Водяннікова. Як наголосили доповідачі, ознайомлення з такими думками дає змогу глибше зрозуміти аргументацію, що супроводжувала ухвалення рішення, та оцінити подальші напрями розвитку конституційного судочинства.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
