Моряк програв справу про зменшення аліментів на неповнолітню дитину — деталі справи

Херсонський апеляційний суд розглянув справу про стягнення аліментів із моряка. Суть спору полягала у визначенні розміру щомісячних аліментів.  Відповідач не погоджувався з встановленим розміром стягнення, однак колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість рішення першої інстанції, залишивши його без змін. Про це повідомляє пресслужба апеляційного суду.

Суть справи

У січні 2025 року адвокат в інтересах громадянина звернувся до суду з позовом до громадянки про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 20.01.2025 та до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтований тим, що відповідач з моменту припинення шлюбних відносин проживає окремо, матеріальну допомогу на утримання дитини належним чином не надає, при цьому, є здоровою та працездатною людиною та має регулярний дохід.

Вже тривалий час відповідач працює моряком на вантажних судах, перебуває в тривалих міжнародних рейсах. Про добровільну сплату аліментів з ним домовитися не вдалося. Інших дітей, окрім вказаної спільної дитини, відповідач не має.

Висновки

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області позов задоволено, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.01.2025 року і до досягнення дитиною повноліття; рішення в частині стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з таким висновком представник відповідача оскаржив рішення в апеляційному порядку, зазначивши, що позивачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, а навпаки використовує сина в якості інструмента для маніпуляції відповідачем та витребуванням грошових коштів; відповідач не ухиляється від виконання своїх обов’язків, піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: сплачує за дитячий садок, оплачує заняття з репетитором; намагається спілкуватися з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; намагається возити в подорожі задля його культурного збагачення; позивачкою при поданні позовної заяви не зазначаються з підтвердженням, які саме витрати вона несе щомісячно на виховання їх спільної з відповідачем дитини; при поданні позовної заяви про стягнення аліментів саме на позивача покладається тягар доведення обґрунтованості розміру затребуваних аліментів; також позивачкою не підтверджено жодним доказом, що суми грошових коштів, яку надсилає відповідач кожен місяць, не вистачає для нормального утримання шестирічної дитини; щомісячні грошові суми, що надсилаються відповідачем для утримання неповнолітнього сина значно більше прожиткового мінімуму, розмір якого встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та становить для дітей віком від 6 до 18 років 3196 гривень. З огляду на все вище зазначене, вказана заява не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду у справі підлягає скасуванню.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам по справі, прийшов до вірного висновку про задоволення позову, оскільки стягнення аліментів на дитину в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) батька дитини відповідає положенням ч.1 ст.182 СК України та узгоджується з положенням ч.2 вказаної статті, згідно якої розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів наголосила, що суд обґрунтовано врахував те, що неповнолітня дитина сторін проживає та перебуває на повному утриманні матері і що у відповідача відсутні інші діти, також суд ґрунтовно взяв до уваги відсутність підстав для звільнення відповідача від обов’язку утримувати дитину та відсутність доказів, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі. Тому рішення суду є законним та обґрунтованим. При цьому, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і висновків суду не спростовують.

За результатами апеляційного розгляду, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін (справа №766/896/25).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.