Верховний Суд висловив позицію щодо належного способу захисту

У квітні 2025 року Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Білогірської селищної ради, у якому просив суд скасувати права комунальної власності та повернути земельні ділянки. Позов був задоволений судом.

Приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із безпідставності заявлених прокурором позовних вимог з огляду на те, що Білогірська селищна рада набула право власності на спірні земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні комунального підприємства, в силу закону.

Крім того, ураховуючи підстави (стаття 391 Цивільного кодексу України та стаття 152 ЗК України) та обґрунтування позову, суд апеляційної інстанції виснував, що заявлені прокурором позовні вимоги про повернення на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації спірних земельних ділянок, тобто пред’явлення негаторного позову, не є належним способом захисту, а отже не підлягають задоволенню. При цьому, суд апеляційної інстанції також зазначив, що задовольняючи заявлені прокурором позовні вимоги про повернення на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації спірних земельних ділянок на підставі статті 387 ЦК України, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, самостійно змінивши позовну вимогу, що є порушенням норм процесуального права.

Отже, з огляду на наведені у постанові положення законодавства, а також ураховуючи обставини перебування на час набрання чинності Законом № 5245-VI спірних земельних ділянок у постійному користуванні Білогірського спеціалізованого комунального підприємства “Орлан” (у подальшому перейменовано у СЛКП “Орлан”, власником якого є Білогірська селищна рада), такі земельні ділянки з дня набрання чинності зазначеним Законом є землями комунальної власності.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.02.2025 у справі  № 910/19615/23.

З урахуванням наведеного, Білогірська селищна рада набула права власності на спірні земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні її комунального підприємства, в силу Закону № 5245-VI, що свідчить про відсутність порушення права позивача, за захистом якого прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд касаційної інстанції, погодившись з висновками апеляційного суду,  не взяв  до уваги доводи прокурора про те, що реєстрація права комунальної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення за Білогірською селищною радою суперечить наведеним вище положенням підпункту “в” пункту 24 розділ Х “Перехідні положення” ЗК України, оскільки така реєстрація Білогірською селищною радою була здійсненна на підставі Закону № 5245-VI.

Суд касаційної інстанції зауважив, що факт вчинення Білогірською селищною радою державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки на підставі Закону № 5245-VI у 2023 році не  спростовує правомірності реєстрації такого права, яке виникло з 01.01.2013.

Оскільки відсутність порушення права та/або законного інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити саме з цих підстав.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 03.12.25 року у справі №924/345/25 можна ознайомитись за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.