Особа взяла участь в організації та проведенні незаконного референдуму з питання приєднання до РФ — яке рішення прийняв ККС ВС
Дії особи, яка одним нероздільним діянням, в один момент часу та в одному місці одночасно вчиняє дії, спрямовані на зміну меж території України, і з цією метою бере участь в організації та проведенні незаконних виборів і/або референдумів на тимчасово окупованій території, утворюють ідеальну сукупність і підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 110 та ч. 5 ст. 111-1 КК України. Такого висновку дійшов ККС ВС у справі від 8 грудня 2025 року № 185/7229/23 (провадження № 51-3301км25).
У цьому кримінальному провадженні особа була обвинувачена в тому, що взяла участь в організації та проведенні незаконного референдуму з питання приєднання до РФ на правах адміністративно-територіальної одиниці тимчасово окупованої території Луганської області з метою зміни меж території та державного кордону України. Місцевий суд визнав винуватим і засудив обвинуваченого за ч. 5 ст. 111-1 КК України та виправдав його за ч. 2 ст. 110 КК України. Апеляційний суд визнав обвинуваченого винуватим за ч. 2 ст. 110 та ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У касаційній скарзі захисник вказував, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 111-1 і ч. 2 ст. 110 КК України є подвійною, оскільки референдум, ступінь участі, обсяг дій одні й ті самі, до того ж однією з дій, які спрямовані на зміну меж території або державного кордону, є участь, підготовка та проведення незаконного референдуму; зазначене в сукупності суперечить вимогам ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КК України, отже в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 110 КК України.
Залишаючи без зміни вирок апеляційного суду, Верховний Суд вказав, що для розмежування зазначених складів кримінальних правопорушень необхідно звернутися до такої кваліфікуючої ознаки їх складу, як мета. Так, мета злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, з огляду на диспозицію частини цієї статті є очевидною та полягає у відторгненні частини території України, її приєднанні до країни-агресора або створенні нових утворень тощо, тобто посягає на територіальну цілісність і недоторканність України, незалежно від того, які дії вчинено для досягнення цієї мети. При цьому відповідальність за ч. 2 ст. 110 КК України настає в разі спрямованості дій особи на зміну меж території України чи її державного кордону.
Водночас мета злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, не є очевидною і з огляду на виключно прямий умисел дій особи спрямована на сприяння (пособництво, підтримку) державі-агресору, її органам чи представникам у здійсненні їхньої діяльності. Відповідальність за таке передбачена, зокрема, виключно за дії у формі участі в організації та проведенні незаконних виборів і/або референдумів на тимчасово окупованій території.
Однак якщо особа одним-єдиним діянням вчиняє одночасно два або більше самостійних злочини, при цьому всі злочини вчиняються одночасно одним актом (нероздільним), в один і той же момент часу, в одному й тому самому місці (одні й ті самі діяння), то за наявності ознак вони кваліфікуються за різними статтями або частинами статті КК України і становлять ідеальну сукупність. Тож, зважаючи на різну спрямованість дій обвинуваченого під час вчинення одних і тих самих дій, в один і той же момент часу, в одному й тому самому місці, суд апеляційної інстанції дійшов слушних висновків про ідеальну сукупність кримінальних правопорушень у цьому провадженні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
