Відмова арбітражного керуючого від перевірки можлива лише за умови належного повідомлення — Верховний Суд

Верховний Суд, розглядаючи справу №826/9705/17, підтвердив, що відмова арбітражного керуючого від проведення перевірки є самостійною підставою для дисциплінарного стягнення, зокрема й у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності. Водночас така відмова може бути встановлена виключно за умови належного повідомлення арбітражного керуючого про перевірку.

Якщо контролюючий орган не довів, що арбітражний керуючий був обізнаний про час, місце та предмет перевірки, ненадання документів або неучасть у перевірці не може вважатися відмовою. За таких обставин дисциплінарне стягнення є протиправним.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій у спорі між арбітражним керуючим та Міністерством юстиції України.

Обставини справи

Арбітражний керуючий здійснював діяльність на підставі безстрокового свідоцтва та виконував повноваження ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер» у справі про банкрутство.

У 2015 році господарський суд виніс окрему ухвалу у зв’язку з неподанням ліквідатором звіту та його неявкою до суду. Надалі ці обставини стали підставою для низки позапланових невиїзних перевірок, які проводилися територіальним органом юстиції у 2015–2017 роках.

За результатами однієї з таких перевірок у лютому 2017 року до арбітражного керуючого було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Після цього Міністерство юстиції України доручило провести ще одну позапланову перевірку з тих самих питань. Контролюючий орган склав:

• акт про ненадання документів на перевірку;
• акт про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки.

На підставі цих актів Дисциплінарна комісія ухвалила рішення про позбавлення арбітражного керуючого права на здійснення діяльності, а Міністерство юстиції анулювало його свідоцтво.

Арбітражний керуючий оскаржив ці рішення до адміністративного суду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Суд першої інстанції задовольнив позов у повному обсязі, виходячи з того, що:

• відповідач не довів належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки;
• за відсутності такого повідомлення не можна вважати, що мала місце відмова від перевірки;
• особу фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності повторно за один і той самий проступок;
• було порушено строки притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Апеляційний суд погодився з цими висновками, додатково зазначивши, що позбавлення права на здійснення діяльності можливе лише за наявності двох або більше попереджень, чого у цій справі встановлено не було.

Доводи касаційної скарги

Міністерство юстиції України наполягало, що:

• повідомлення про перевірку було направлено на поштову та електронну адресу арбітражного керуючого;
• контролюючий орган не зобов’язаний перевіряти фактичне отримання кореспонденції;
• суди не врахували правові висновки Верховного Суду у подібних справах.

У зв’язку з цим відповідач просив скасувати рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд підтвердив, що відмова арбітражного керуючого від проведення перевірки є підставою для дисциплінарного стягнення, і навів вичерпний перелік дій, які визнаються такою відмовою: неявка за належного повідомлення, безпідставне ненадання документів, недопуск до приміщень боржника або офісу арбітражного керуючого тощо.

Водночас ВС наголосив на ключовому моменті: обов’язковою передумовою для констатації відмови є належне повідомлення арбітражного керуючого про перевірку.

Норми Порядку контролю зобов’язують орган контролю не лише надіслати повідомлення у визначений спосіб, а й долучити докази такого надсилання до матеріалів перевірки. Саме ці докази підтверджують обізнаність особи та забезпечують їй реальну можливість надати пояснення і документи.

У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що Міністерство юстиції не надало належних доказів того, що арбітражний керуючий був обізнаний про проведення перевірки. За таких умов:

• ненадання документів не може кваліфікуватися як відмова;
• складені акти не створюють правових підстав для дисциплінарного стягнення;
• рішення про позбавлення права на здійснення діяльності є необґрунтованим.

Верховний Суд також зазначив, що правові висновки, на які посилався скаржник, були сформульовані за інших фактичних обставин — у тих справах арбітражні керуючі були належним чином повідомлені про перевірки

Результат розгляду

Верховний Суд залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення та залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

Постанова набрала законної сили з дня ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.