Верховний Суд визначив адміністративну юрисдикцію спору щодо включення особи до переліку пов’язаних із банком
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду переглянув справу № 462/4059/16-ц за касаційною скаргою фізичної особи на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у спорі з публічним акціонерним товариством – банківською установою щодо правомірності включення позивача та членів його сім’ї до переліку осіб, пов’язаних із банком. Предметом перегляду стало не лише питання матеріально-правової оцінки статусу позивача, а передусім правильність визначення юрисдикції такого спору.
Суть справи
Позивач обіймав посаду директора регіонального відділення банку на підставі наказу правління. У подальшому правлінням банку неодноразово приймалися постанови, якими затверджувався перелік осіб, пов’язаних із банком, до якого було включено самого позивача як керівника банку, а також членів його сім’ї як асоційованих осіб.
Набуття статусу пов’язаної з банком особи, відповідно до законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб, тягне за собою істотні правові наслідки, зокрема обмеження права на отримання гарантованого відшкодування коштів за вкладами та зміну черговості задоволення вимог у процедурі ліквідації банку. Позивач вказував, що про включення його та членів сім’ї до відповідного переліку він належним чином повідомлений не був, що унеможливило своєчасне вжиття заходів для захисту майнових інтересів.
Обґрунтовуючи позов, заявник наполягав на тому, що очолюване ним регіональне відділення не є відокремленим підрозділом банку у розумінні банківського законодавства, не має статусу юридичної особи та не наділене повноваженнями, які дозволяли б впливати на фінансову політику банку. На його думку, лише керівники філій, які входять до кредитних та інших комітетів банку, можуть визнаватися пов’язаними особами, тоді як керівник структурного підрозділу таким критеріям не відповідає.
З огляду на це позивач просив визнати незаконними та скасувати постанови правління банку в частині включення його та членів сім’ї до переліку пов’язаних із банком осіб.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що керівник регіонального відділення банку належить до категорії керівників банку, а відтак підпадає під визначення пов’язаної особи відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». У зв’язку з цим суд визнав правомірним включення як самого позивача, так і асоційованих з ним осіб до відповідного переліку.
Апеляційний суд погодився з цими висновками, додатково зазначивши, що регіональне відділення банку відповідає ознакам відокремленого структурного підрозділу, передбаченим нормативно-правовими актами Національного банку України. Відтак директор такого підрозділу є керівником банку у розумінні статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що обґрунтовує застосування до нього режиму пов’язаної особи.
Позиція та висновки Верховного Суду
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд зосередився насамперед на питанні юрисдикційної належності спору, визнавши його визначальним для правильного вирішення справи.
Об’єднана палата наголосила, що фактично участь у справі від імені банку здійснювала уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який є юридичною особою публічного права та суб’єктом владних повноважень. При цьому формально відповідачем у справі залишалося публічне акціонерне товариство – банк, однак по суті він діяв у процесі в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка реалізовувала делеговані законом владні повноваження.
Верховний Суд докладно проаналізував правову природу повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувши увагу на те, що Фонд реалізує владні управлінські функції у сфері гарантування вкладів, формування переліків вкладників, визначення осіб, які мають або не мають право на гарантоване відшкодування, а також організації таких виплат. Саме включення або невключення особи до переліку пов’язаних із банком безпосередньо впливає на її право на отримання гарантованого державою відшкодування.
Суд підкреслив, що спір у цій справі фактично стосується оскарження дій, які мають наслідком відмову у визнанні особи вкладником, що має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Такі правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки виникають у зв’язку з реалізацією Фондом його владних управлінських повноважень, а не з приватноправових договірних відносин між вкладником і банком.
Посилаючись на положення Кодексу адміністративного судочинства України, Конституції України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також усталену практику Великої Палати Верховного Суду, Об’єднана палата дійшла висновку, що спори щодо формування переліків вкладників і визначення права на гарантоване відшкодування, у тому числі через оскарження статусу пов’язаної особи, підлягають розгляду виключно в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд наголосив, що порушення правил предметної юрисдикції є безумовною підставою для скасування судових рішень незалежно від доводів касаційної скарги та без необхідності перевірки правильності застосування норм матеріального права.
У зв’язку з викладеним Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постанова набрала законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
