Медична шкода і цивільний позов: КЦС ВС роз’яснив, чи пов’язана відповідальність лікарні з вироком суду

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду сформулював важливі орієнтири щодо презумпції вини у деліктних зобов’язаннях та розподілу тягаря доказування у справах про шкоду, завдану під час надання медичної допомоги.

КЦС ВС  дійшов висновку, що нижчі інстанції помилково пов’язали цивільну відповідальність лікарні з наявністю обвинувального вироку у кримінальному провадженні та не надали належної оцінки доказам, зокрема експертним висновкам.

Рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Обставини справи №761/16244/21

Позивачка — вдова пацієнта — звернулася до суду в інтересах своїх та трьох дітей із позовом до Київської обласної клінічної лікарні про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої смертю чоловіка й батька.

За матеріалами справи, у квітні 2019 року під час планового оперативного втручання з видалення баріатричного балону пацієнтові було введено загальну анестезію. Після цього він увійшов у стан клінічної смерті й згодом помер. У лікарському свідоцтві причиною смерті зазначено церебральну недостатність та інфаркт головного мозку, а серед супутніх станів — цукровий діабет та ішемічну хворобу серця.

Паралельно здійснювалося кримінальне провадження за фактом можливого неналежного виконання медичними працівниками професійних обов’язків. Водночас кримінальну справу щодо лікаря-анестезіолога було закрито.

Позивачка наполягала, що смерть настала внаслідок лікарської недбалості, посилаючись, зокрема, на:

• висновок клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров’я КОДА, який вказував на порушення протоколів анестезіологічної допомоги;
• судово-медичну експертизу, проведену в межах кримінального провадження, де зазначалося про можливий причинно-наслідковий зв’язок між дефектами медичної допомоги та смертю пацієнта.

Рішення судів попередніх інстанцій

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову. Ключові аргументи зводилися до такого:

• відсутній обвинувальний вирок щодо медичних працівників;
• не доведено причинно-наслідковий зв’язок між діями лікарів і смертю пацієнта;
• не встановлено вини відповідача у розумінні статей 1167 та 1168 ЦК України.

Що зазначив Верховний Суд

Касаційний цивільний суд із цими висновками не погодився і докладно пояснив принципові моменти.

1. Цивільна відповідальність не залежить від вироку у кримінальній справі

Верховний Суд наголосив: деліктні зобов’язання та відповідальність за шкоду перебувають у площині цивільних правовідносин, а тому суд у цивільній справі самостійно встановлює наявність або відсутність складу цивільного правопорушення. Відсутність обвинувального вироку чи закриття кримінального провадження не позбавляє суд обов’язку оцінювати дії відповідача з точки зору цивільного права.

2. Презумпція вини у деліктних зобов’язаннях

КЦС ВС  нагадав: цивільне законодавство виходить із презумпції вини заподіювача шкоди.

Позивач повинен довести: наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки, причинно-наслідковий зв’язок.

Натомість обов’язок доведення відсутності вини покладається на відповідача, зокрема на медичну установу як роботодавця (ст. 1166, 1172 ЦК України).

3. Специфіка доказування у справах про медичну шкоду

Верховний Суд окремо підкреслив, що у спорах щодо надання медичних послуг пацієнт не зобов’язаний доводити всі медичні нюанси. Достатньо вказати на порушення та шкоду, після чого тягар доказування переходить до медичного закладу або лікаря. Такий підхід забезпечує процесуальну рівність сторін.

4. Оцінка експертних висновків

Суди попередніх інстанцій, на думку КЦС ВС, допустили процесуальні порушення, оскільки:

• не надали належної оцінки експертному висновку, виконаному в межах кримінального провадження;
• не мотивували його відхилення, як того вимагає ЦПК України;
• не дослідили докази у їх сукупності, зокрема висновок органу охорони здоров’я щодо якості надання медичної допомоги.

Верховний Суд наголосив: експертизи з кримінального провадження можуть бути допустимими доказами у цивільній справі, навіть якщо вирок у кримінальній справі не ухвалено.

Рішення

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивачки; скасував рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду; передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.