Чи є відсутність окремої вартості упаковки підставою для коригування митної вартості: позиція Верховного Суду

10:18, 9 лютого 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
КАС ВС розглянув скаргу митного органу у справі щодо коригування митної вартості імпортованих товарів.
Чи є відсутність окремої вартості упаковки підставою для коригування митної вартості: позиція Верховного Суду
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Одеської митниці ДФС у справі № 815/6817/17 щодо коригування митної вартості імпортованих товарів. Суд перевіряв законність рішення апеляційної інстанції, яким було скасовано дії митного органу та задоволено позов імпортера — ТОВ «Дунайська імпортна компанія».

Касаційний розгляд справи здійснювався Верховним Судом у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, з перевіркою судових рішень у межах доводів та вимог касаційної скарги згідно зі статтею 341 цього Кодексу.

Суть справи

Спір виник у зв’язку з митним оформленням товарів, імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на підставі зовнішньоекономічного контракту, укладеного 5 липня 2017 року з грецькою компанією Frutopolis S.A. За умовами контракту продавець зобов’язувався поставляти, а покупець — приймати та оплачувати товар відповідно до специфікацій, які є невід’ємною частиною договору.

Верховний Суд зазначив, що митний орган помилково виходив з того, що поставка товару здійснювалася на умовах CPT, тоді як відповідно до умов контракту конкретні умови поставки визначаються інвойсом, і спірна партія товару була фактично поставлена на умовах FCA, що підтверджується специфікацією, інвойсом, експортною митною декларацією та матеріалами справи.

На підтвердження заявленої митної вартості декларант надав зовнішньоекономічний контракт, специфікацію, інвойс, прайс-листи виробника, пакувальний лист, сертифікат походження, митну декларацію країни відправлення, а також документи, що підтверджують транспортні витрати.

Під час контролю правильності визначення митної вартості митний орган дійшов висновку про наявність розбіжностей у поданих документах. Зокрема, митниця зазначила відсутність даних щодо вартості упаковки, невизначення класу товару в експортній митній декларації та невідповідність умов поставки, зазначених у прайс-листі, фактичним умовам поставки товару. На цій підставі митний орган витребував додаткові документи.

Суд також зазначив, що ані Митний кодекс України, ані Кіотська конвенція, ані Державний класифікатор продукції та послуг і УКТ ЗЕД не передбачають обов’язкового поділу таких товарів за класами якості, а здійснений декларантом поділ мав виключно пояснювальний характер і не впливав на можливість перевірки митної вартості.

Декларант повідомив, що клас товару зазначений у пакувальному листі, а вартість упаковки включена до ціни товару відповідно до умов контракту. Водночас він відмовився від подання додаткових документів, не передбачених Митним кодексом України.

За результатами консультацій між митницею та декларантом орган доходів і зборів застосував резервний метод визначення митної вартості та прийняв рішення про її коригування, а також картку відмови в прийнятті митної декларації.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21 лютого 2018 року відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку про правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів і застосування резервного методу визначення митної вартості.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 травня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов. Апеляційний суд встановив, що надані декларантом документи підтверджують митну вартість товару за ціною договору, а митний орган не довів наявності обґрунтованих підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Позиції та висновки Верховного Суду

Верховний Суд виходив із того, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а застосування другорядних методів допускається виключно у разі неможливості використання основного методу з підстав, прямо передбачених Митним кодексом України.

Суд наголосив, що право митного органу витребовувати додаткові документи виникає лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості. Такі сумніви повинні бути чітко сформульовані, підтверджені конкретними обставинами та обґрунтовані з посиланням на неможливість перевірки митної вартості на підставі поданих документів.

Колегія суддів погодилася з висновком апеляційного суду про те, що відсутність окремого зазначення вартості упаковки не може бути підставою для коригування митної вартості, якщо відповідно до умов контракту вартість упаковки включена до ціни товару.

Також Суд визнав необґрунтованими доводи митного органу щодо невідповідності умов поставки, оскільки конкретні умови кожної партії товару визначаються інвойсом, а фактична поставка здійснювалася саме на умовах FCA, що підтверджується матеріалами справи та експортною декларацією.

Щодо зауважень митниці стосовно відсутності класу товару в митній декларації країни відправлення Верховний Суд зазначив, що законодавство України та міжнародні акти не вимагають поділу таких товарів за класами, а здійснений декларантом поділ мав допоміжний пояснювальний характер і не перешкоджав перевірці митної вартості.

Поділ товару за класами, здійснений декларантом, мав виключно пояснювальний характер і не впливав на можливість перевірки заявленої митної вартості.

Верховний Суд дійшов висновку, що митний орган не довів наявності неповних або недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та безпідставно відмовив у застосуванні основного методу її визначення.

При цьому Верховний Суд наголосив, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доведення наявності неповних або недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів покладається на митний орган.

За результатами перегляду справи Верховний Суд залишив касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року — без змін.

Постанова Верховного Суду набрала законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший