8ААС підтвердив право військового на звільнення для догляду за батьком, вказавши, що довільна форма висновку ЛКК не є підставою для відмови

Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправною відмову військової частини у звільненні військовослужбовця зі служби через необхідність постійного догляду за батьком — особою з інвалідністю ІІ групи.

Колегія суддів дійшла висновку, що подані військовослужбовцем документи належно підтверджують як потребу батька у постійному сторонньому догляді, так і відсутність інших осіб, які могли б його забезпечити. Доводи військової частини про неналежність медичних висновків та зміни в законодавстві суд визнав необґрунтованими.

Обставини справи

Восьмий апеляційний адміністративний суд розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №300/1416/25.

Позивач — військовослужбовець, молодший сержант, звернувся з рапортом про звільнення 11 лютого 2025 року. Підставою він зазначив підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»: необхідність здійснення постійного догляду за батьком — особою з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту було додано:

• довідку МСЕК про встановлення батькові інвалідності ІІ групи довічно;
• медичний висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) про потребу у постійному сторонньому догляді;
• документи щодо складу сім’ї;
• докази відсутності інших осіб, які можуть забезпечити догляд.

Військова частина відмовила у звільненні, посилаючись на такі аргументи:

1. Висновок ЛКК складений у довільній формі та не є належним медичним документом.
2. Висновок за формою №080-4/о підтверджує потребу у «сторонньому», а не «постійному» догляді.
3. Після змін до законодавства відповідна підстава для звільнення нібито відсутня.
4. Суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження командування.

Позивач оскаржив відмову до адміністративного суду.

Рішення суду першої інстанції

Івано-Франківський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов:

• визнав протиправними дії військової частини щодо відмови у звільненні;
• зобов’язав звільнити військовослужбовця на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону;
• стягнув з військової частини сплачений судовий збір.

Суд виходив із того, що:

• батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи;
• медичні документи підтверджують потребу у постійному сторонньому догляді;
• інші члени сім’ї першого та другого ступеня споріднення або відсутні, або самі потребують догляду;
• у відповідача не було дискреції відмовляти за наявності встановлених законом підстав.

Оцінка апеляційного суду

Апеляційна інстанція погодилася з цими висновками.

1. Щодо медичних документів

Суд детально проаналізував нормативне регулювання діяльності МСЕК та ЛКК і звернув увагу, що:

• чинним законодавством не затверджено окремої уніфікованої форми документа, який підтверджує саме «постійний догляд»;
• МОЗ України не затвердило спеціальну форму такого висновку;
• за відсутності нормативно визначеної форми медичний висновок ЛКК, навіть складений у довільній формі, може враховуватися разом з іншими доказами.

Суд розмежував поняття «сторонній догляд» (характер особи, яка його здійснює) і «постійний догляд» (тривалість та безперервність допомоги). При цьому підтвердження необхідності постійного стороннього догляду суд визнав достатнім.

2. Щодо змін до законодавства

Колегія встановила, що на момент подання рапорту закон передбачав підставу для звільнення у зв’язку з необхідністю постійного догляду за одним із батьків — особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за відсутності інших зобов’язаних осіб.

Отже, твердження апелянта про відсутність такої підстави не підтвердилися.

3. Щодо інших членів сім’ї

Суд дослідив склад сім’ї позивача, факт розірвання шлюбу батька та стан здоров’я інших родичів.

Встановлено, що сестра позивача сама потребує постійного догляду, онука є неповнолітньою та має інвалідність, а інших осіб, які могли б забезпечити догляд, немає.

Таким чином, вимога закону щодо відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, здатних здійснювати догляд, дотримана.

4. Щодо дискреції

Апеляційний суд підтримав позицію першої інстанції: за наявності підтверджених законом підстав командування не має альтернативних варіантів рішення. У такій ситуації повноваження не є дискреційними.

Остаточне рішення

Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без задоволення та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.