5 років позбавлення волі за відмову від наказу — суд визнав винним мобілізованого Свідка Єгови

Коломийський міськрайонний суд визнав винуватим мобілізованого військовослужбовця у відкритій відмові виконати наказ командира в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 402 КК України) та призначив покарання у виді п’яти років позбавлення волі.

Суд дійшов висновку, що релігійні переконання обвинуваченого, який є охрещеним Свідком Єгови, не звільняють від обов’язку виконувати наказ під час мобілізації. Альтернативна (невійськова) служба, передбачена законодавством, застосовується до строкової служби в мирний час і не поширюється на призов під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Обставини справи №346/480/25

Обвинувачений — раніше не судимий, одружений, має неповнолітню дитину, у листопаді 2024 року був призваний на військову службу за мобілізацією. Наказом командира військової частини його зарахували до списків особового складу та призначили на посаду солдата резерву.

1 грудня 2024 року під час ранкового шикування заступник начальника штабу довів до особового складу наказ командира частини від 30 листопада 2024 року про вибуття підрозділу до району виконання бойових завдань (м. Слов’янськ) з метою поповнення втрат.

Після оголошення наказу обвинувачений публічно заявив: «Я не є солдат» та «Я відмовляюся», чим відкрито відмовився виконати законну вимогу начальника. 

Службове розслідування у військовій частині підтвердило факт непокори. Командування також повідомило органи прокуратури та ДБР про можливе вчинення злочину. Згодом щодо військовослужбовця застосували запобіжний захід — тримання під вартою з альтернативою застави. Після внесення 90 840 грн застави його звільнили.

У суді чоловік вини не визнав. Він стверджував, що:

• не вважає себе військовослужбовцем, оскільки був мобілізований примусово;
• як Свідок Єгови не може носити військову форму, перебувати на забезпеченні військової частини чи підпорядковуватися військовим наказам;
• подавав заяви про заміну військової служби на альтернативну;
• має проблеми зі здоров’ям.

Захист наполягав на відсутності складу злочину, вказуючи, що умисел обвинуваченого був спрямований не на підрив дисципліни, а на реалізацію права на свободу совісті (ст. 35 Конституції України, ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Також адвокати посилалися на практику ЄСПЛ у справах щодо сумлінної відмови від військової служби.

Суд докладно проаналізував: норми Конституції України (статті 17, 35, 65); Закон «Про військовий обов’язок і військову службу»;  Дисциплінарний статут ЗСУ; положення ч. 4 ст. 402 КК України; практику Верховного Суду та ЄСПЛ.

Суд встановив, що наказ був відданий уповноваженою особою, у межах повноважень, чітко сформульований та не мав ознак явно злочинного. Обвинувачений усвідомлював його зміст і значення.

Непокора (ч. 4 ст. 402 КК України) є формальним складом: злочин вважається закінченим із моменту відкритої відмови виконати наказ. Публічна відмова в строю підтверджена відеозаписом і показаннями свідків.

Суд визнав щирість релігійних переконань обвинуваченого, однак зазначив:

• альтернативна служба законом передбачена для строкової служби у мирний час;
• під час мобілізації в умовах воєнного стану такої процедури заміни закон не встановлює;
• свобода віросповідання може підлягати пропорційним обмеженням з огляду на «особливу суспільну потребу» — захист держави в умовах масштабної агресії.

Суд підкреслив, що практика ЄСПЛ щодо сумлінної відмови формувалася у справах мирного часу і не стосувалася ситуації повномасштабної війни.

Довідка військово-лікарської комісії засвідчила придатність до служби. Доказів, які б об’єктивно перешкоджали виконанню наказу, сторона захисту не надала.

Суд кваліфікував дії за ч. 4 ст. 402 КК України — непокора в умовах воєнного стану. Це тяжкий злочин.

Обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання, не встановлено. Враховано відсутність судимостей, наявність сім’ї та дитини, позитивні характеристики за місцем проживання, негативну характеристику за місцем служби, невизнання вини.

Суд дійшов висновку, що покарання має бути реальним, оскільки умовне звільнення може підірвати військову дисципліну в умовах війни.

Рішення суду

Суд визнав чоловіка винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбуття призначеного покарання рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання цим вироком законної сили.

Суд ухвалив зарахувати чоловіку в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 03.12.2024 року по 09.12.2024 року включно.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.