Апеляція скасувала штраф ТЦК у 25 500 грн: суд визнав недостатніми показання свідків, які є працівниками центру

Другий апеляційний адміністративний суд скасував постанову ТЦК та СП про накладення на громадянина штрафу 25 500 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрив провадження у справі.

Суд дійшов висновку, що факт відмови від проходження військово-лікарської комісії не доведений належними і допустимими доказами, а свідки, на показаннях яких ґрунтувалося рішення ТЦК, є його працівниками та заінтересованими особами.

Апеляційна інстанція також скасувала рішення Холодногірського районного суду м. Харкова, який раніше відмовив у задоволенні позову.

Обставини справи №642/7239/25

10 серпня 2025 року начальник районного ТЦК виніс постанову № 7/9854, якою притягнув чоловіка до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення законодавства про мобілізацію в особливий період). Підставою стало нібито відмовлення від проходження ВЛК після вручення направлення.

Штраф склав 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — 25 500 грн.

З матеріалів випливає, що 3 серпня 2025 року позивача доставили до ТЦК працівники поліції у зв’язку з перебуванням у розшуку за порушення правил військового обліку. У той же день:

• було сформовано направлення на ВЛК;
• складено акт про відмову від проходження ВЛК;
• оформлено протокол про адміністративне правопорушення.

У протоколі зазначено, що чоловік відмовився як від проходження медогляду, так і від підписання документів. Цей факт підтверджено підписами двох свідків.

Позиція позивача

Чоловік наполягав, що:

• направлення на ВЛК йому не вручалося належним чином;
• повістки не отримував;
• справу розглянуто без належного повідомлення;
• у матеріалах відсутні докази його вини;
• свідки є працівниками ТЦК.

Також він зазначав, що перебуває на військовому обліку за іншим місцем реєстрації, а адреса, вказана у постанові, йому не належить.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, визнавши достатніми показання свідків.

Правова оцінка апеляційного суду

Колегія суддів 2ААС виходила з таких ключових положень:

1. Презумпція невинуватості та стандарт доказування

Суд послався на ст. 62 Конституції України та норми КУпАП, підкресливши: сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов’язок доказування покладається на орган, який склав протокол. Наявність події та складу правопорушення є обов’язковою умовою притягнення до відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

2. Заінтересованість свідків

Апеляційний суд звернув увагу, що обидва свідки:

• є працівниками відповідного ТЦК;
• перебувають у службовій залежності від органу, який наклав штраф;
• фактично підтверджують правомірність дій власної установи.

Суд констатував: правопорушення не може ґрунтуватися виключно на показаннях осіб, які є представниками суб’єкта владних повноважень та мають очевидний службовий інтерес у результаті справи.

Жодних інших доказів (відеофіксації, незалежних свідків, доказів належного вручення повістки тощо) у матеріалах не було.

3. Процедурні гарантії

Суд також нагадав, що:

• справа про адміністративне правопорушення розглядається за участю особи або за умови її належного повідомлення (ст. 268 КУпАП);
• рішення суб’єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент прийняття.

Недоведеність факту відмови означає відсутність події та складу правопорушення.

Рішення апеляції

Другий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу; скасував рішення суду першої інстанції; визнав протиправною та скасував постанову ТЦК; закрив провадження у справі; стягнув із відповідача 1211,20 грн судового збору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.