Подружжя вимагало стягнути з РФ 400 тисяч євро моральної шкоди: Верховний Суд наголосив на обов’язку доведення

Верховний Суд сформулював принципову позицію для справ про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ: сам по собі факт війни не означає автоматичного присудження компенсації. Навіть за очевидності міжнародно-протиправного діяння позивач має довести всі елементи цивільного правопорушення — наявність моральної шкоди та причинний зв’язок між нею і діями держави-відповідача.

У справі № 754/6452/24 подружжя, яке двічі змінювало місце проживання — спочатку після окупації Криму, а згодом після повномасштабного вторгнення — просило стягнути по 200 тисяч євро моральної шкоди. Вони посилалися на втрату бізнесу, вимушений виїзд за кордон і постійний стрес. Однак суди встановили: надані докази не підтверджують ані індивідуалізованої моральної шкоди, ані її прямого причинного зв’язку з конкретними діями відповідача. Касаційна інстанція погодилася з цим висновком і залишила рішення без змін.

Обставини справи

Позивачі — подружжя, яке з 2014 року мало статус внутрішньо переміщених осіб після виїзду з окупованого Криму. Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року вони вдруге змінили місце проживання, виїхавши за межі України.

У травні 2024 року вони звернулися до суду з позовом до держави російська федерація про стягнення моральної шкоди у розмірі 400 000 євро (по 200 000 євро кожному). Позов мотивували тим, що:

• через агресію РФ були змушені двічі кардинально змінити життя;
• втратили бізнес у Києві;
• перебувають у стані постійного стресу;
• позбавлені звичного соціального та професійного середовища.

На підтвердження вимог подали довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб (2017 року) та фотографії пошкоджених будинків та автомобілів.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Деснянський районний суд міста Києва відмовив у позові, первинно вказавши на неналежний суб’єктний склад відповідача.

Однак Київський апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення. Апеляційна інстанція не погодилася з висновком про неналежного відповідача, але дійшла іншого ключового висновку: позивачі не довели наявності належних і допустимих доказів моральної шкоди та причинного зв’язку між шкодою і діями РФ.

Суд наголосив: сам факт збройної агресії не є автоматичною підставою для присудження компенсації.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погодився з апеляційною інстанцією та детально окреслив правові підходи.

1. Загальновідомість агресії — не тотожна доведенню шкоди

Суд визнав, що факт збройної агресії РФ проти України є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування (частина третя статті 82 ЦПК України).

Проте це не звільняє позивача від обов’язку довести:

• наявність моральної шкоди;
• протиправність поведінки відповідача;
• причинний зв’язок між шкодою та протиправними діями;
• вину (якщо вона є необхідною умовою відповідальності).

Ці елементи є класичною конструкцією деліктної відповідальності за статтями 23, 1167 ЦК України.

2. Причинний зв’язок — обов’язкова умова відповідальності

Суд підкреслив принципове: компенсація моральної шкоди можлива лише за умови доведення, що вона є наслідком саме діяння відповідача.

У цій справі позивачі не довели, що подані фото стосуються саме їхнього майна, не надали доказів, які б індивідуалізували їхні страждання як прямий наслідок конкретних протиправних дій держави-відповідача, не обґрунтували розмір заявленої компенсації.

Довідки ВПО лише підтверджують статус переміщених осіб, але не доводять факту та обсягу моральної шкоди у конкретному випадку.

3. Межі повноважень касаційної інстанції

Суд нагадав, що відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд не встановлює нові факти, не переоцінює докази, перевіряє лише правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд належним чином дослідив докази та дав їм оцінку, тому підстав для втручання не було.

Суд також відхилив аргументи щодо неврахування попередніх правових висновків Верховного Суду, оскільки правовідносини у наведених справах не були тотожними за змістовим, суб’єктним та об’єктним критеріями.

Резолютивна частина

Касаційну скаргу залишено без задоволення.

Заочне рішення суду першої інстанції (з урахуванням змін апеляції) та постанова апеляційного суду залишені без змін.

Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення та є остаточною.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.