Дія під тиском: у Мін’юсті пояснили, чи є відповідальність
Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України нагадало, що стаття 40 Кримінального кодексу України визначає: дія або бездіяльність особи, що спричинила шкоду правоохоронюваним інтересам під безпосереднім впливом фізичного примусу, не визнається кримінальним правопорушенням, якщо людина не могла керувати своїми вчинками.
Що це означає на практиці?
Якщо людина зазнала фізичного впливу (наприклад, побиття, катування, утримання), що втратила можливість керувати своїми діями — її дії не визнаються кримінальним правопорушенням.
Якщо людина діяла під сильним психологічним тиском (погрози, залякування, небезпека для рідних), але частково зберігала контроль — ситуацію оцінюють з урахуванням стану крайньої необхідності (ст. 39 КК України).
Ключове: відповідальність несе той, хто змушував. Саме він є суб’єктом злочину.
Навіть у випадках, коли особу визнають винною, факт примусу враховується як обставина, що пом’якшує відповідальність (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК України).
Це правило застосовується і поза умовами війни. Наприклад, якщо особу змушують розкрити службову або конфіденційну інформацію, погрожуючи її життю чи життю близьких. У такій ситуації Закон оцінює як сам факт дії, так і обставини, в яких вона була вчинена.
Українське законодавство чітко проводить межу між свідомим правопорушенням і дією під примусом. І ця межа — про справедливість.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
