Підприємство сплатить штраф у 2,95 млн грн за неповне розкриття інформації про контрольовані операції: подробиці справи
Судом розглянуто апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду у спорі з товариством щодо правомірності застосування штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства у сфері трансфертного ціноутворення; апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове — про відмову в задоволенні позову. Про це повідомили у ДПС.
Суть справи № 420/24223/25
Податковою службою проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ за період діяльності з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2022 року з метою здійснення податкового контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства щодо подання (своєчасності подання) додаткової інформації до документації з трансфертного ціноутворення за 2015-2022 звітні роки.
За наслідками перевірки складено акт, яким встановлено порушення позивачем пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (зі змінами, далі – ПКУ), в частині неподання додаткової інформації до документації з трансфертного ціноутворення за 2015-2022 роки та винесено податкове повідомлення-рішення, яким до ТОВ на підставі п. 120.3 ст. 120 ПКУ, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2,95 млн гривень.
Переглядаючи справу, колегія суддів зазначила наступне.
У пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ законодавцем визначено перелік інформації, яка має відображатись платником податків у документації з трансфертного ціноутворення.
При цьому, ДПС України, згідно положень пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, наділено правом витребування у платника податків додаткової інформації, шляхом направлення відповідного запиту, у разі встановлення факту подання платником податків документація з трансфертного ціноутворення, яка не містить усієї інформації, визначеної у пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, та/або не містить належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».
В свою чергу, положення пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПКУ також передбачають для платника податків обов`язок щодо надання запитуваної інформації податковому органу на протязі 30 днів з моменту отримання відповідного запиту.
Між тим, на запит ДПС України від 17.10.24 ТОВ листом від 22.11.2024 подано документацію з трансферного ціноутворення по контрольованим операціям у 2015-2022 звітних роках.
За наслідком дослідження змісту отриманої документації з трансферного ціноутворення, ГУ ДПС встановлено відсутність інформації в обсязі, зазначеному в пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, а також відсутність належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки». Крім того, ГУ ДПС зазначено, що в порушення вимог пп. 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, частина документів у наданому пакеті документів складена іноземною мовою та не містить перекладу на українську мову.
Тому, керуючись положеннями пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, ДПС України направлено на податкову адресу ТОВ запит про надання додаткової інформації від 18.03.2025.
Оцінка судом вручення запиту та обов’язків платника
В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, ТОВ не отримано зазначеного запиту з незалежних від нього підстав, а як наслідок зроблено висновок про те, що невиконання ТОВ вимог такого запиту у встановлений 30-денний строк не є підставою для накладення на останнього штрафних санкцій, визначених у п. 120.3 ст. 120 ПКУ розмірі.
Щодо спірних обставин вручення позивачу відповідного запиту, колегія суддів виснувала наступне.
Так, згідно п. 42.2 ст. 42 ПКУ, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
В даному випадку, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідний запит направлено на адресу ТОВ, яка є зареєстрованим місцезнаходженням останнього згідно Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правова оцінка порушень і відповідальність
Колегія суддів зазначає, що згідно відмітки на поштовому відправленні, останнє повернуто відправнику (ДПС України) 05 квітня 2025 року.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача та висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються лише на інформації з наданого до суду трекінгу поштового відправлення, що у межах спірних правовідносин була лише одна спроба працівників Укрпошти вручити позивачу відповідне відправлення у вихідний день, що унеможливило вручення позивачу відповідного відправлення.
Колегія суддів зазначає, що у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС у складі ВС виснувала, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Згідно трекінгу поштового відправлення, останнє очікувало на вручення позивачу, знаходячись у поштовому відділенні, у період з 22.03.2025 по 05.04.2025, відповідно з 05.04.2025 у ТОВ виник обов`язок щодо направлення до ДПС України витребуваних останнім документів.
В свою чергу, ТОВ не виконано зазначеного обов`язку у встановлені строки, що є порушенням положень пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПКУ.
Колегія суддів не приймає доводів ТОВ, що податковий орган, у разі встановлення невідповідності отриманої документація з трансфертного ціноутворення вимогам пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, мав право звернутись до платника податків із додатковим запитом лише на протязі 30 днів з дня отримання первинної документації з трансфертного ціноутворення, оскільки таких обмежень положення ПКУ не містять.
Посилання на правові висновки ВС, що викладені у постанові від 17.08.2021 (справа № 420/7520/19) у контексті попереднього доводу, суд також вважає помилковими у зв`язку із зміною положень ПКУ, що регулюють спірні правовідносини.
Аналогічним чином, аналізуючи документацію з трансфертного ціноутворення позивача, а також зміст запиту ДПС України, колегія суддів, не вбачає підстав для формування висновку про необґрунтованість такого запиту, оскільки у ньому чітко визначено обсяг бракуючої податковому органу інформації, зокрема згідно положень пп. «и» пп. 39.4.6 п. 39.3 ст. 39 ПКУ.
При цьому, ТОВ помилково тлумачить положення ст. 39 ПКУ в контексті визначення обов`язку щодо надання перекладу державною мовою поданих разом із документацією документів, викладених іноземною мовою, оскільки такий обов`язок прямо передбачено положеннями пп. 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 ПКУ.
Тому, ненадання перекладу поданих у первинній документації з трансфертного ціноутворення документів, є також порушенням пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ.
Щодо відповідальності ТОВ за вчинене порушення, колегія суддів зазначає наступне.
Платник вказує на відсутність законодавчих підстав для застосування фінансових санкцій, згідно п. 120.3 ст. 120 ПКУ, за неповне подання документації з трансфертного ціноутворення або ненадання додаткової інформації до документації з трансфертного ціноутворення.
Між тим, аналізуючи вищевикладені положення ПКУ, колегія суддів зазначає, що законодавцем передбачено можливість накладення на платника податків штрафу за наслідком неподання документації з трансфертного ціноутворення по окремим контрольованим операціям, визначеної у пп. 39.4.6 та 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПКУ.
При цьому, у пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ визначено чіткий перелік інформації, яка має відображатись платником податків у документації з трансфертного ціноутворення.
Неподання достатнього обсягу інформації, який визначено у пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, на переконання колегії суддів, не може вважатись належним виконанням обов`язку платника податків з подання документації з трансфертного ціноутворення та може свідчити про приховування платником податків відповідної інформації.
Податковий орган наділено повноваженнями щодо витребування, відповідно до положень пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, додаткової документації щодо трансфертного ціноутворення у разі якщо вже надана документація є неповною та не відповідає встановленим у ПКУ вимогам; законодавцем уточнено, що додаткова інформації, визначена у відповідному підпункті, є невід`ємною частиною документації з трансфертного ціноутворення.
Враховуючи викладене, за умови невиконання первинної вимоги податкового органу про надання документації з трансфертного ціноутворення у визначеному пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ обсязі, а також подальшого уникнення обов`язку щодо подання такої документації на окремий запит податкового органу, відповідно до пп. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, до платника податків застосовують штрафні санкції у розмірі 3 відсотків суми конкретних контрольованих операцій, щодо яких не була подана відповідна документація.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
