КАС ВС висловився про розмежування понять «догляд вдома» та «постійний догляд» при вирішенні питання про звільнення військового
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини у якому просив визнати протиправною відмову у звільненні військовослужбовця. Вказав, що відмова у звільненні з військової служби з огляду на відсутність документів для підтвердження факту необхідності постійного догляду за матір’ю є протиправною і відбулася з формальних підстав, оскільки ним до рапорту додано копію висновку за формою первинної облікової документації № 080-2/о, затверджену наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 09 березня 2021 року № 407, Комунального некомерційного підприємства «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі скаржник вказав, що приписами підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачено, що необхідність здійснення постійного догляду має бути підтверджена або відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, а тому військовослужбовець може бути звільнений за наявності одного із вищезазначених документів. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, є підстави для висновку, що вони визначають потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров’я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого матері позивача рекомендовано соціальну послугу: догляду вдома.
При цьому, підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» визначає, що підставою для звільнення з військової служби є саме необхідність здійснення постійного догляду. Поняття «догляд вдома» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Таким чином, позивач не надав відповідачу належних доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу».
З текстом постанови Верховного Суду у справі №120/1909/23 можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
