Перешкоджання мобілізації: суд виніс вирок адміністраторці Viber-групи на Львівщині
Яворівський районний суд Львівської області розглянув кримінальне провадження щодо громадянки України, обвинуваченої у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в умовах воєнного стану. За результатами розгляду суд визнав її винною та ухвалив обвинувальний вирок із призначенням покарання і звільненням від його відбування з випробуванням.
Суть справи № 944/269/26
Судом встановлено, що обвинувачена у період з 07 травня 2024 року по 30 листопада 2024 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки у вигляді зниження обороноздатності держави в умовах воєнного стану та збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи на території Львівського та Яворівського районів Львівської області, використовуючи власний мобільний телефон, будучи учасником закритої групи у месенджері «Viber», доступ до якої здійснювався за запрошенням, поширювала серед її учасників інформацію, отриману в результаті особистого спостереження, щодо дат та місць проведення військовослужбовцями заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів.
Надалі, продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, на початку лютого 2025 року обвинувачена, перебуваючи на території Яворівського району Львівської області, за власною ініціативою отримала статус адміністратора у відповідній Viber-спільноті, що надало їй повноваження щодо адміністрування групи.
У подальшому обвинувачена забезпечувала функціонування зазначеної спільноти, здійснювала контроль за публікаціями користувачів, формувала аудиторію учасників та особисто поширювала серед невизначеного, але значного кола осіб інформацію щодо проведення заходів з оповіщення військовозобов’язаних і резервістів.
У період з 28 лютого 2025 року по 30 листопада 2025 року, діючи з прямим умислом, обвинувачена, використовуючи належний їй мобільний телефон та перебуваючи на території Львівського та Яворівського районів, як адміністратор зазначеної спільноти, систематично поширювала інформацію про дати та місця проведення мобілізаційних заходів. Такі дії фактично сприяли ухиленню військовозобов’язаних осіб від отримання повісток, уникненню контактів із представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що, у свою чергу, призводило до зменшення мобілізаційного ресурсу та створювало загрозу своєчасному та повному комплектуванню військових формувань.
У результаті зазначених дій було перешкоджено законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, що здійснюється відповідно до законодавства України у сфері оборони та мобілізації.
Позиції сторін та рішення суду
У судовому засіданні обвинувачена після роз’яснення суті обвинувачення, правової кваліфікації діяння та положень статті 63 Конституції України повністю визнала свою вину, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаялася у вчиненому та пояснила, що не усвідомлювала протиправності своїх дій і наслідків, які вони спричиняють.
На підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та матеріалами, що характеризують її особу, оскільки обставини кримінального правопорушення ніким не оспорювалися, а учасники провадження правильно розуміли їх зміст і наслідки такого процесуального порядку.
Оцінивши показання обвинуваченої, надані добровільно та узгоджені з матеріалами обвинувального акту, суд дійшов висновку про повну доведеність її вини та правильність кваліфікації дій за частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
При призначенні покарання суд керувався принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, врахував ступінь тяжкості злочину, дані про особу винної, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Обвинувачена раніше не судима, позитивно характеризується, на обліку у лікарів не перебуває. До пом’якшуючих обставин суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Як обтяжуючу обставину суд врахував вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння.
Суд, з урахуванням правових позицій Верховного Суду щодо змісту щирого каяття та судової дискреції при призначенні покарання, дійшов висновку про необхідність призначення покарання у межах санкції частини першої статті 114-1 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі.
Водночас, враховуючи особу винної, відсутність судимостей, повне визнання вини та щире каяття, суд визнав можливим застосувати положення статті 75 Кримінального кодексу України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням.
Суд ухвалив визнати обвинувачену винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком п’ять років. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік із покладенням обов’язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу.
Речовий доказ — мобільний телефон — підлягає поверненню обвинуваченій, арешт на нього скасовано. Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід не застосовувався.
Вирок може бути оскаржений у передбаченому законом порядку, з урахуванням обмежень, встановлених частиною третьою статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
